25.01.2016 року Справа № 904/8369/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіна О.В. ( доповідач)
суддів: Дармін М.О., Чус О.В. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати ОСОБА_1 від 22 січня 2016року)
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність №1 від 12.01.2016 р.;
від відповідача: ОСОБА_3, представник, довіреність №ББУ/ПУ290/ВП/15 від 18.12.15р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року по справі № 904/8369/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР", м. Луганськ, Луганська область
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення 112 481,89 грн.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року у справі № 904/8369/15 (суддя Золотарьова Я.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський завод "ПОЛІМЕР" - задоволено частково.
Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь позивача 48118,84 грн. основного боргу, 1832, 44 грн. - 3% річних, 29255,91 грн. - інфляційних втрат, 1216,08 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених до нього.
В обґрунтування своєї скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив та не встановив обставини, на підставі яких суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ТОВ «Луганський завод "ПОЛІМЕР», оскільки надані документи засвідчені не належним чином - містять тільки особистий підпис представника - ОСОБА_2, а з довіреності, доданої до позовної заяви, не вбачається, що ОСОБА_2 уповноважена на засвідчення копій вищезазначених документів, а також копій установчих документів ТОВ «Луганський завод «ПОЛІМЕР».
Крім того, суд не звернув увагу на те, що у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, було зупинено проведення фінансових операцій, що унеможливило проведення розрахунків між сторонами.
Сторони не вносили змін до договору про зміну юридичної адреси та банківських реквізитів, про що просив відповідач.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог відносно ТОВ «Луганський завод «ПОЛІМЕР» та ухвалення нового рішення про відмову у позові.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 10 грудня 2015 року було змінено склад колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О., визначено для розгляду справи № 904/8369/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Чус О.В., Герасименко І.А.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25 січня 2016 року.
Розпорядженням секретаря судової палати ОСОБА_1 від 22 січня 2016 року було змінено склад колегії суддів, у зв'язку з виходом на роботу суддів Дарміна М.А., Чус О.В. визначено для розгляду справи № 904/8369/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Березкіна О.В.( доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, посилається на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.
В судовому засіданні представник позивача також заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22 серпня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський завод «Полімер» як постачальником (надалі позивач) та Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" як покупцем (надалі відповідач) був укладений договір №13-16/289-КП (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.
Пунктом 4.4 договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником про приймання продукції.
Звертаючись до відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» із позовом ( з урахуванням уточнень) про стягнення заборгованості за договором № 13-16/289-КП від 22.08.2013 у розмірі 79 332, 54 грн., з яких: 48 118,84 грн. основний борг, 1 878, 79 грн. 3% річних, 29255,91 грн. інфляційні втрати, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Луганський завод «ПОЛІМЕР» посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Задовольняючи позовні вимоги частково, на суму 48118,84 грн. основного боргу, 1832, 44 грн. - 3% річних, 29255,91 грн. - інфляційних втрат, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши товар на суму 95 367,43 грн., проте відповідач свої зобов'язання в частині повної оплати поставленого товару не виконав, сплативши лише 47 248,59 грн., тому заявлена сума у розмірі 48 118, 84 грн. підлягає стягненню на користь позивача, проте нараховані 3% річних перераховані та зменшені судом з огляду на те, що видаткова накладна № 133 від 04.03.2014 не містить дати, яку покупець зазначив під час отримання товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами до Договору були підписані специфікації від 07.05.2014 та від 30.05.2014 (а.с.19-20), в яких сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну та строки поставки товару.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 48 118,84 грн., що підтверджується видатковими накладними № 290 від 21 травня 2014 року на суму 29 893,22 грн., № 326 від 25 червня 2014 року на суму 14 139,24 грн., № 1706 від 26 грудня 2013 року на суму 4 086,38 (а.с.22-23, 105). Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень та будь-яких додаткових написів, проти чого сторони не заперечують.
Видаткова накладна № 1706 від 26 грудня 2013 року містить штамп відповідача, в якому вказана дата отримання товару - 30 грудня 2013 року.
Відповідно до експрес-накладної № 59000059313492 від 22 травня 2014 року, відповідач 23 травня 2014 року отримав товар за видатковою накладною № 290 від 21 травня 2014 року, відповідно до експрес-накладної № 59000063847126 від 25 червня 2014 року, відповідач 26 червня 2014 року отримав товар за видатковою накладною № 326 від 25 червня 2014 року. (а.с.112).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, у випадку якщо термін оплати припадає на неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 48 118,84 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до пункту 5.2 договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав, а саме:
- за видатковою накладною № 290 від 21 травня 2014 року дата поставки 23 травня 2014року, строк оплати - 23 липня 2015року;
- за видатковою накладною № 326 від 25 червня 2014 року дата поставки 26 червня 2014року, строк оплати - 26 серпня 2015року;
- за видатковою накладною № 1706 від 26 грудня 2013року дата поставки 30 грудня 2013року , строк оплати - 28 лютого 2015 року.
Заборгованість за Договором становить 48118 грн. 84 коп. Доказів сплати її на час розгляду справи сторонами не надано, тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми основного боргу у розмірі 48 118, 84 грн.
Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, господарський суд першої інстанції перевіривши розрахунок позивача, обґрунтовано стягнув на користь позивача 3% річних за період з 24 лютого 2014 року по 26 жовтня 2015 року у сумі 1 835,89 грн. та інфляційні втрати за період березень 2014 по вересень 2015 у сумі 29 255,91 грн.
Доводи відповідача про те, що суд ухвалив рішення на підставі неналежних доказів, оскільки надані документи засвідчені не належним чином - містять тільки особистий підпис представника - ОСОБА_2, а з довіреності, доданої до позовної заяви, не вбачається, що ОСОБА_2 уповноважена на засвідчення копій вищезазначених документів, а також копій установчих документів ТОВ «Луганський завод «ПОЛІМЕР», є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п.5.27 Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 вбачається, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вони посвідчені належним чином у відповідності до вимог уніфікованої системи. При цьому, відповідачем не доведено відсутність у представника позивача, який діє на підставі довіреності, права посвідчувати відповідність копій оригіналам документів.
Посилання відповідача на відсутність обов'язку з оплати за договором у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що стало підставою для зупиненням здійснення усіх видів фінансових операцій, є неспроможними.
Відповідно до п.1,2 Постанови Правління Національного Банку України від 06.08.2014 № 466 « Про призупинення здійснення фінансових операцій « банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. Небанківським установам та національному оператору поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити операції з приймання/виплати переказу коштів з/на території, які не контролюються українською владою.
Згідно Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 25.09.2007 N 348, небанківська фінансова установа - юридична особа, яка внесена до відповідного державного реєстру фінансових установ та отримала згідно із законодавством України право здійснювати переказ коштів у національній та іноземній валютах.
Проте, відповідач не надав доказів, що позивач є небанківською фінансовою установою, тому існування означеної постанови не виключає обов'язок відповідача виконати належним чином умови договору поставки в частині оплати за поставлений товар, оскільки дана постанова забороняє здійснювати платежі саме банкам, а не відповідачу.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що постанова Національного банку України № 466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій" була прийнята 06.08.2014 року, а остання поставка товару за договором була здійснена 25.06.2014, тобто раніше ніж була прийнята вищезазначена постанова.
Крім того, колегія суддів також вважає безпідставними посилання відповідача на те, що сторони не вносили змін до договору поставки в частині зміни юридичної адреси та реквізитів позивача, оскільки відповідач повинен був виконати свої зобов'язання з оплати у відповідності до умов укладеного договору.
Інші доводи відповідача є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2015 року у справі № 904/8369/15 - залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 січня 2016 року
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О.Дармін
Суддя О.В.Чус