27.01.2016 року Справа № 904/7447/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)
Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секрета судової палати ОСОБА_1 від 26 січня 2016 року)
При секретарі Ковзикові В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність №ББУ/ПУ215/ББ15 від 10.12.2015 р., представник;
від відповідача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР»
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року у справі № 904/7447/15
за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград Дніпропетровська область
до Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР», м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 664 042 грн. 41 коп.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року (суддя Забарющий М.І.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»- задоволені частково.
Суд стягнув з Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» 137 691 грн. 42 коп. пені, 260 734 грн. 03 коп. штрафу та судовий збір. В решті частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Приватне акціонерне товариство Макіївський завод «ЛАЗЕР» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду суперечить фактичним обставинам справи.
Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання, оскільки умовами договору була передбачена процедура погодження номенклатури та умов поставки, реальне погодження яких позивачем відбулось лише у квітні 2015 року, тому відповідач не порушив строки поставки. Крім того, суд не врахував дію обставин непереборної сили, якими є проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджено відповідним сертифікатом Донецької Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини непереборної сили.
Всі ці обставини, на думку апелянта, виключають його обов'язок по сплаті пені і є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2015 року апеляційна скарга були прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27 січня 2016 року.
Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.
На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2014 року сторони уклали між собою договір № 1684-ПУ, за умовами якого Постачальник (відповідач) зобов'язався поставити Покупцю (позивачу) продукцію і/або обладнання в асортименті, кількості, за ціною та в строки, передбачені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:
- датою поставки вважається дата зазначена представником Покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником (п. 4.5);
- у випадку не поставки (в тому числі, недопоставки такої, що не вистачає, і/або некомплектної) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, Постачальник, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу розмірі 5% від вартості продукції, що постачається за відповідною специфікацією; у випадку порушення Постачальником своїх зобов'язань згідно даного пункту понад 10 календарних днів, Постачальник додатково, за письмовою вимогою Покупця, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої (в тому числі, недопоставки такої що не вистачає, і/або некомплектної) в строк продукції за кожен день прострочки; неустойка нараховується за весь період зобов'язань; крім цього, відшкодовує всі збитки Покупця, завдані затримкою виконання Постачальником зобов'язань за цим договором (п. 6.2);
- сторони звільняються від відповідальності за виконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором, якщо це явилось наслідком обставин непереборної сили - стихійних лих, війни, блокади, урядових рішень і т.п. обставин, що не залежать від волі сторін (далі - форс-мажорні обставини) та їх наслідків, які безпосередньо впливають на виконання договору (п. 7.1);
- не повідомлення однією зі сторін про неможливість виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатись на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 7.4);
- сторона яка заявила по настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин, їх наслідків та тривалість (п. 7.5);
- даний довір вступає в силу з 01 січня 2015 року за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін; сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 30 грудня 2016 року включно (п. 8.1).
Пунктом 4.1 договору № 1684 передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами у специфікації до договору.
Звертаючись до Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР» із позовом про стягнення 229 485 грн. 70 коп. пені та 434 556 грн. 71 коп. штрафу, позивач - Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1684-ПУ від 08.12.2014 року щодо дотримання строків поставки, що зазначені у специфікаціях до договору.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 137 691 грн. 42 коп. пені та 260 734 грн. 03 коп. штрафу, господарський суд першої інстанції виходив з того, що виконуючі взяті на себе зобов'язання за договором, відповідач не дотримався строків поставки продукції за специфікаціями від 16.01.2015 на суму 336 828 грн.; від 20.01.2015 на суму 480 193,20 грн.; від 29.01.2015 на суму45 779,60 грн.; від 03.02.2015 на суму 774 960 грн.; від 12.02.015 на суму 34 170 грн.; від 12.02.2015 на суму 5 897 499,49 грн.; від 18.022015 на суму 61 9704 грн., чим порушив п. 4.6 договору, що є підставою для стягнення штрафу та пені, проте враховуючи заяву відповідача про зменшення санкцій, суд зменшив їх розмір на 40%.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснив підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору сторони уклали наступні специфікації:1) від 16.01.2015 на суму 336 828 грн.; від 20.01.2015 на суму 480 193,20 грн.; від 29.01.2015 на суму45 779,60 грн.; від 03.02.2015 на суму 774 960 грн.; від 12.02.015 на суму 34 170 грн.; від 12.02.2015 на суму 5 897 499,49 грн.; від 18.022015 на суму 61 9704 грн.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару, але з порушенням строків поставки, обумовленими договором, що підтверджується відповідними специфікаціями та видатковими накладними.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.6.2 договору, у випадку не поставки (в тому числі, недопоставки такої, що не вистачає, і/або некомплектної) продукції в строки, передбачені договором або відповідною специфікацією, Постачальник, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу розмірі 5% від вартості продукції, що постачається за відповідною специфікацією; у випадку порушення Постачальником своїх зобов'язань згідно даного пункту понад 10 календарних днів, Постачальник додатково, за письмовою вимогою Покупця, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої (в тому числі, недопоставки такої що не вистачає, і/або некомплектної) в строк продукції за кожен день прострочки; неустойка нараховується за весь період зобов'язань; крім цього, відшкодовує всі збитки Покупця, завдані затримкою виконання Постачальником зобов'язань за цим договором.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування позивачем 229 485 грн. 70 коп. пені та 434 556 грн. 71 коп. штрафу за порушення строків поставки.
Відповідно до ч.3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки виробничі потужності відповідача знаходяться на території міста Макіївки, яке тимчасово окуповано незаконним військовими формуваннями, господарський суд першої інстанції обґрунтовано врахував заяву відповідача і зменшив розмір неустойки на 40 % - 137 691 грн. 42 коп. пені та 260 734 грн. 03 коп. штрафу
З огляду на вищезазначене, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував цю обставину, є безпідставними, як і доводи щодо наявності обставин непереборної сили.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сертифікат № 4197 про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили), на який, як на підставу звільнення від відповідальності посилається апелянт, засвідчує акти тероризму та військових дій на території Донецької області, які вже існували на час укладання спірного договору і були відомі сторонам.
В постанові Верховного Суду України від 09.01.2010 по справі № 20/236 (1/319-15/85; 15/153) зазначено, що єдиним належним документом, який підтверджує виникнення форс-мажору, є висновок Торгово-промислової палати України.
При цьому, виходячи з аналізу статті 263 Цивільного кодексу України, статті 218 Господарського кодексу України, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажору) відбувається за умови, якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання (постанова Вищого господарського суду України від 27.01.2015 по справі № 904/6463/14).
Обставин неможливості виконання спірного договору сертифікат, наданий відповідачем, не встановив.
Крім того, колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи апелянта про відсутність його вини у порушенні зобов'язання з тих підстав, що реальне погодження номенклатури та умов поставки позивачем відбулось лише у квітні 2015 року, тому відповідач не порушив строки поставки.
Так, умови спірного договору передбачають, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях ( п. 4.1), і не містять виписаної процедури погодження, на яку посилається відповідач. Крім того, відповідач не звертався по позивача із пропозицією про зміну строків виконання зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому судове рішення у відповідності до п.1 ч.1 ст. 103 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Макіївський завод «ЛАЗЕР»- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 листопада 2015 року у справі № 904/7447/15- залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 січня 2016 року.
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В.Чус