26 січня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3755/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кузьменко Н.А.,
при секретарі - Багненко Т.В.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1
позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - УМВС України в Херсонській області - ОСОБА_3
представника відповідача - ГУ національної поліції України в Херсонській області - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу № 411 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 та зобов'язання запропонувати ОСОБА_2 посади для подальшого проходження служби в поліції,-
встановив:
10 грудня 2015 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2М.) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач-1, УМВС в Херсонській області), Головного управління національної поліції України в Херсонській області (далі - відповідач-2, ГУ Національної поліції в Херсонській області) з позовними вимогами про визнання протиправним та скасувати наказ про звільнення, поновлення на роботі, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) повних вимог від 26 січня 2016 року, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №411 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення з 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон);
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Херсонській області запропонувати ОСОБА_2 посади для подальшого проходження служби в поліції.
Обґрунтовуючи свою позицію позич зазначив, що згідно п.п.9, 10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" звільнення з роботи працівників міліції через скорочення штатів можливе лише при відмові від проходження служби в поліції. Однак він не відмовлявся від проходження служби у поліції. При звільненні з роботи через скорочення штатів відповідачем-1 не було надано можливості подальшого проходження служби в поліції (взагалі не пропонувалось зайняти вакантну посаду), а також не враховано те, що мав переважне право на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки безперервно працював в органах внутрішніх справ більше 21 року, має заохочення та нагороди, що свідчить про високу продуктивність праці. Тому звільнення відбулося з порушенням Конституції України, ст.ст.5-1, 22, 42, 42-1 КЗпП України, п.9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", пп."з" п.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, обґрунтовує правомірність своїх вимог. З наведеного позивач робить висновок про наявність підстав для постановлення судового рішення про визнання протиправним та скасування наказу № 411 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 та зобов'язання запропонувати ОСОБА_2 посади для подальшого проходження служби в поліції.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в адміністративному позові.
Відповідач-1 надіслав 12 січня 2016 року письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з таких підстав. 02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 07.11.2015 р. В Прикінцевих та перехідних положеннях даного Закону зазначено, що з дня опублікування цього Закону працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону працівники міліції, які не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначена норма кореспондується з пп."к" п.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Так як від ОСОБА_2 не надходило рапорту про його звільнення у зв'язку з переведенням на роботу в інше міністерство, центральні органи виконавчої влади, установи організації, відповідачем-1 правомірно винесено наказ від 06.11.2015 р. № 421 о/с про звільнення позивача на підставі пп."з" п.63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Все це на думку відповідача-1 є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача-1 проти позову заперечувала, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Відповідач-2 надіслав 12 січня 2016 року письмові заперечення, в яких позовні вимоги не визнає з огляду на наступне. ОСОБА_2 не звертався до ГУ Національної поліції в Херсонській області із заявою про прийняття його на службу, жодних рішень з приводу прийняття чи не прийняття на службу ГУ Національної поліції в Херсонській області не приймало, а тому твердження позивача про протиправну відмову у прийнятті на службу до поліції є помилковим. Стосовно посилання позивача на норми КЗпП України відповідач зазначає, що при звільненні рядового і начальницького складу зі служби пріоритетними є норми спеціальних законів. Все це на думку відповідача-2 є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача-2 проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.
Розглянувши надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, зваживши доводи позивача викладені в адміністративному позові, врахувавши позиції відповідачів викладені в письмових запереченнях, дослідивши надані сторонами матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 24 вересня 1996 року працював в органах Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується записом в трудовій книжці (а.с.8) та архівною довідкою ГУ Національної поліції в Херсонській області від 30.11.2015 року №2/2-156 (а.с.9).
Наказом УМВС України в Херсонській області від 06.11.2015 за № 411 о/с, згідно з пунктами 10 та 11 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача було звільнено у запас Збройних Сил України за п.63 "з" (через скорочення штатів), з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон).
Правомірність даного наказу в частині звільнення ОСОБА_2 та наявність або відсутність у Головного управління національної поліції України в Херсонській області обов'язку запропонувати позивачу посади для подальшого проходження служби в поліції є предметом розгляду в даній справі.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.2 ст.5 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбула до Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Спірні відносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 (далі - Положення № 114).
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 р. № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби".
Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію»).
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України «Про Національну поліцію» ).
Пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_2, як працівник міліції, був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу Закону.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.
Разом з тим, приписами п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Отже, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI.
Враховуючи, що Закон України "Про Національну поліцію" було опубліковано в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 р., відповідно 3-х місячний термін з дня опублікування закінчився 06.11.2015 р.
Згідно з довідкою голови ліквідаційної комісії УМВС в Херсонській області від 11.01.2016 № 25/3092 вбачається, що від ОСОБА_2 рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з переходом на роботу в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації не надходило.
Відповідно до довідки заступника начальника ГУ Національної поліції в Херсонській області від 11.01.2016 р. № 25/5 станом на 07.11.2015 р. заява на службу до поліції від ОСОБА_2 не надходила.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не скористався правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, яке надавалось Законом України «Про Національну поліцію», що законодавцем вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.
Згідно п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі (п.63 «з» Положення №114).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що УМВС в Херсонській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений спеціальним законодавством, як наслідок, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області №411 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення з 06 листопада 2015 року ОСОБА_2 з посади інспектора дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста №4 батальйону дорожньо-патрульної служби ДАІ з обслуговування стаціонарних постів та забезпечення супроводження УМВС (м. Херсон) задоволенню не підлягають.
Суд вважає помилковою позицію позивача про наявність у нього переваженого права на залишення на роботі в органах внутрішніх справ, оскільки не встановлено, що позивач виявив бажання на проходження служби в поліції шляхом подачі відповідного рапорту чи заяви, доказів протилежного сторони суду не надали.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015 р. № 730 ліквідовано як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ. Згідно виписки з ЄДРПОУ УМВС в Херсонській області перебуває в стані припинення.
Судом не встановлено обмежень, які б перешкоджали відповідачу-1 (при дотриманні встановленої законодавством процедури) приймати рішення про звільнення позивача через скорочення штатів, при цьому, у зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ у відповідача-1 відсутня можливість використання ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ.
Помилковою є вимога позивача зобов'язати ГУ Національної поліції в Херсонській області запропонувати ОСОБА_2 посади для подальшого проходження служби в поліції, оскільки відповідач-2 жодного рішення стосовно позивача не приймав, заяви чи рапорту про прийняття на службу до поліції не розглядав, так як ОСОБА_2 їх до ГУ Національної поліції в Херсонській області не подавав, а поновлення працівника на посаді в структурі, з якої останній не був звільнений, не передбачено законодавством України.
Фактично позиція позивача ґрунтується на невідповідності дій відповідачів вимогам КЗпП України, стосовно застосування вимог КЗпП України до правовідносин даної справи суд зазначає наступне.
Будь-який нормативно-правовий акт має межі своєї дії. Так, у часі він може бути обмежений періодом дії, коли має юридичну силу, у просторі - територією, на яку поширюється, за колом осіб - колом осіб, на яких поширюється.
Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про Національну поліцію».
Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є Положення №114, відповідно до пп. «з» пункту 63 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічний правовий висновок стосовно застосування норм трудового законодавства міститься і в постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа №21-352а13), 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15).
Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.
Як передбачає ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (ч.4,5 ст.11, ч.2 ст. 69, ч.5 ст.71 КАС України). Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч.2 ст. 71 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали", а якщо такі приписи відповідач без поважних причин не виконує, то "суд вирішує справу на основі наявних доказів" (ч. 4,6 ст. 71 КАС України).
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 26 січня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління національної поліції України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу № 411 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 та зобов'язання запропонувати ОСОБА_2 посади для подальшого проходження служби в поліції - залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 27 січня 2016 р.
Суддя Кузьменко Н.А.
кат. 12.3.