Копія
Справа № 822/6226/15
15 січня 2016 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіОСОБА_1
при секретаріОСОБА_2
за участі: представника відповідачаОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Цем-Ресурс 1 м. Хмельницький" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання противними та скасування податкових повідомлень -рішень, -
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 03.12.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13109 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 10487 грн., та за штрафними санкціями в сумі 2622 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 03.12.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 11754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9403 грн., та за штрафними санкціями в сумі 2351 грн.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач 03.12.2015 року на підставі акту перевірки прийняв такі податкові повідомлення-рішення:
-№ НОМЕР_1 яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку додану вартість на загальну суму 13109 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 10487 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2622 грн.,
-№ НОМЕР_2 яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 11754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9403 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2351 грн.
Позивач не погоджується з такими податковими повідомленнями-рішеннями в зв'язку з наступним.
Всі господарські операції позивача із ТОВ «Металобаза Комекс» підтверджуються первинними документами які були предметом перевірки, в зв'язку з чим позивач законно формував витрати з податку на прибуток підприємств та податковий кредит з податку на додану вартість.
На підставі викладеного позивач вважає податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, тому їх необхідно скасувати.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав в суд письмову заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує повністю, справу просить розглянути за відсутності представника позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, пояснивши суду, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки прийняті у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Позивач безпідставно відніс до складу собівартості вартість придбаних товарів по операціях які фактично не здійснювалися і не мали на меті їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Враховуючи викладене у задоволенні позову необхідно відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).
В судовому засіданні встановлено, що позивач 18.10.2013 року зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Хмельницької міської ради та відповідно до статтей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів-центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи.
Однією із функцій органів державної податкової служби яку вони виконують згідно підпункту 19.-1.1.2 пункту 19.-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Порядок проведення перевірок встановлений главою 8 Податкового кодексу України.
Пунктом 75.1, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.
Посадовими особами державної податкової інспекції у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Цем-Ресурс 1».
Згідно пункту 78.8 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
За результатами перевірки відповідач склав акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Цем-Ресурс 1», код за ЄДРПОУ 38941851 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року» № 4205/22-25-22-02/38941851 від 23.11.2015 року.
Перевіркою встановлено порушення пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, тобто встановлено заниження податку на прибуток за 2014 рік в сумі 9403 грн.
Також встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість в розмірі 10487 грн., в тому числі:
-січень 2014 року на суму 6128 грн.,
-липень 2014 року на суму 3120 грн.,
-серпень 2014 року на суму 1239 грн.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно пунктів 58.1 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі акту перевірки від 23.11.2015 року відповідач 03.12.2015 року прийняв такі податкові повідомлення-рішення:
-№ 0004512205/1312 яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку додану вартість на загальну суму 13109 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 10487 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2622 грн.,
-№ 0004502205/1311 яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 11754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9403 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2351 грн.
Висновки акту перевірки базуються на таких обставинах, встановлених при її проведенні.
За період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року ТОВ «Цем-Ресурс 1» задекларувало витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 79332004 грн.
Перевіркою встановлено їх завищення за вказаний період в сумі 52236 грн., за рахунок безпідставного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат, що фактично не здійснювалися та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Металобаза Комекс».
Для проведення перевірки позивач надав контролюючому органу договір купівлі-продажу № 385 від 20.01.2014 року, видаткові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за 2014 рік, податкові накладні, банківські виписки за 2014 рік.
При проведенні перевірки не встановлено, а платником податків не надано належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів складського обліку, сертифікатів відповідності, посвідчень якості які б підтверджували фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей та виробника зазначеної продукції.
В зв'язку з цим відсутнє підтвердження фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей та їх зв'язок з підготовкою, організацією, проведенням виробництва, продажем продукції.
Таким чином первинні документи оформленні з порушенням чинного законодавства не можуть вважатися первинними та бути документальним підтвердженням здійсненням господарських операцій.
Дослідивши отримані та досліджені первинні документи позивача при проведенні перевірки, контролюючий орган в акті перевірки прийшов до висновку, що такі первинні документи не можуть вважатися документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки не фіксують фактичне здійснення господарських операцій, тобто перевіркою встановлено, що не було фактичного здійснення господарських операцій, що підтверджується відсутністю первинних документів як доказів фактичного здійснення господарських операцій.
Вказані порушення також вплинули на правильність визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином при проведені перевірки встановлено заниження податку на прибуток в сумі 9403 грн., та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 10487 грн., у 2014 році, внаслідок вказаних порушень.
Висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення суд вважає, що вони не відповідають вимогам Податкового кодексу України, тобто є протиправними і такими, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.
Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції статті яка діяла на дату здійснення господарських операцій) визначені витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, в тому числі інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції статті яка діяла на дату здійснення господарських операцій) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.
Згідно пункту 139.1, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції статті яка діяла на дату здійснення господарських операцій) не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Позивач як покупець уклав із продавцем-ТОВ «Цем-Ресурс 1» письмовий договір купівлі-продажу № 385 від 20.10.2014 року на поставку труб та швелерів на загальну суму 62680 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 10440 грн.
Договір купівлі-продажу, перелік первинних документів та їх зміст наведений у акті перевірки.
Позивач на підставі отриманих первинних документів формував витрати з податку на прибуток які були відображені у податковій декларації за відповідний звітний (податковий) період, зокрема за 2014 рік.
Позивач в підтвердження виконання договору при проведенні перевірки надав контролюючому органу сам договір купівлі-продажу, видаткові накладні, реєстр отриманих податкових накладних за 2014 рік, податкові накладні, банківські виписки за 2014 рік.
Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, документів складського обліку, сертифікатів відповідності, посвідчень якості які б підтверджували фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей та виробника зазначеної продукції не можуть бути достатньою підставою для висновків про відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей та їх зв'язок з підготовкою, організацією, проведенням виробництва, продажем продукції.
Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначеного договору не відповідають дійсності.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.
Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що намір сторін у дослідженому договорі, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.
Доказів того, що укладений договір є таким, що не має реальних наслідків відповідачем не надані, у акті перевірки не наведені.
За таких обставин суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0004502205/1311 яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 11754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9403 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2351 грн., необхідно визнати протиправним та скасувати.
Податкове повідомлення-рішення № 0004512205/1312 яким відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем з податку додану вартість на загальну суму 13109 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 10487 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2622 грн., також необхідно визнати протиправним та скасувати, враховуючи наступне.
За період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 15761385 грн. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 10487 грн., внаслідок безпідставного віднесення до податкового кредиту за 2014 рік сплаченого податку на додану вартість за отримані товари від ТОВ «Металобаза Комекс», реальний характер яких документально не підтверджений.
Позивач отримав від контрагента податкові накладні в зв'язку із оплатою отриманих товарів.
Факт отримання податкових накладних підтверджується змістом акту перевірки.
Позивач на підставі отриманих податкових накладних формував податковий кредит за відповідні звітні (податкові) періоди та подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні (податкові) періоди.
Згідно підпунктів а), б) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, також з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Статтею 194 Податкового кодексу України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.
Так як позивач та його контрагент в період часу здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, такі господарські операції з постачання товарів є об'єктом оподаткування таким податком, тому контрагент провів оподаткування господарських операцій за базою оподаткування і за ставкою встановленою Законом.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції пункту який діяв на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій-не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:
-ніж через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної;
-для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
Аналізуючи вказані норми Податкового кодексу України, встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання послуг з метою їхнього подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (за редакцією пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України яка діяла на час здійснення господарських операцій), в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у звітному (податковому) періоді на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Металобаза Комекс» цілком правомірно, у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.
Правомірність права платника податку на формування податкового кредиту у звітних (податкових) періодах на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Металобаза Комекс підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні при дослідженні правомірності права позивача на формування витрат з податку на прибуток по господарських взаємовідносинах із цим контрагентом.
Жодних порушень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при проведенні перевірки не виявлено, при розгляді справи в суді не встановлено.
Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами частково, тому його необхідно задовольнити частково.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 16, 19, 20, 41, 54, 58, 75, 78, 86, 138, 139, 185, 188, 194, 198, 201 ПК України, ст.ст. 9, 11, 86, 157, 159 - 163, 167 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 0004502205/1311 від 03.12.2015 року яким товариству з обмеженою відповідальністю «Цем-Ресурс 1» м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 11754 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9403 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2351 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 0004512205/1312 від 03.12.2015 року яким товариству з обмеженою відповідальністю «Цем-Ресурс 1» м. Хмельницький збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку додану вартість на загальну суму 13109 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 10487 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) в сумі 2622 грн.
Стягнути з державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цем-Ресурс 1» м. Хмельницький судовий збір в розмірі 1218 грн.
В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 19.01.2016 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 січня 2016 року
Суддя/підпис/ОСОБА_1
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1