13 січня 2016 р. Справа № 820/5927/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С. , Яковенка М.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Афанасьєва О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
09.06.2015 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом, яким просить скасувати податкові повідомлення рішення відповідача ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова, контролюючий орган, нині - ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) від 28.04.2015 року, якими на підставі акта перевірки № 881/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 від 25.03.2015 року, п.п. 54.3.2, 54.3.3, п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та абзаців 2, 3, 4 п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № № 265/95-ВР в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин):
за порушення п. 1 ст. 3 Закону № № 265/95-ВР застосована фінансова санкція у розмірі 41.782,33 грн (№ 0015021702);
за встановлене порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 1.594,30 грн, з яких: 1.275,44 грн - основний платіж, 318,86 грн - штраф (№ 0014981702).
Позовні вимоги обґрунтовані хибністю висновків акта перевірки № 881/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 від 25.03.2015 року щодо наявності у її господарській діяльності вищенаведених порушень вимог Закону № № 265/95-ВР та ПК України.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 задоволено.
Рішення суду вмотивовано тим, що факт продажу ТМЦ позивачем здійснювався у відповідності до Закону № 265/95-ВР із застосуванням РРО та видачею розрахункових чеків. Готівкові надходження фактично оприбутковувалися позивачем повністю, факту приховування готівки не виявлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника скаржника та представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, а судове рішення з підстав, встановлених ч. 1 ст. 201 КАС України, підлягає зміні.
За положеннями ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1). Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч. 2).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи або питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 25.03.2015 року 881/20-31-17-02-08/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки, а.с. 11-50).
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Як убачається із Акту перевірки ФО-П ОСОБА_1 при проведенні розрахункових операцій через термінал (із застосуванням платіжних карток) не було забезпечено проведення через реєстратор розрахункових операцій факту продажу товарів при розрахунках спеціальними платіжними засобами, а саме через термінал (кореспондуючий рахунок № НОМЕР_2, код 14360570) на загальну суму 8.502,94 грн, в тому числі, за 2013 рік -1.312,39 грн, за 2014 рік - 7.190,55 грн. та ця виручка не була включена до складу оподатковуваного доходу.
Відповідно до ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому режимі реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках передбачених цим Законом та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Згідно із ст. 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (не надану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 із змінами та доповненнями, встановлено, що безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів.
При цьому, розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (розрахункова квитанція, касовий чек, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу товарів (послуг) (абз. 15 ст. 2 Закону № 265).
Платіжний термінал (POS-термінал) видає сліп - документ на підтвердження здійснення операції з використанням платіжної системи.
Так, згідно з п. 1 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановами Національного банку України від 30.04.2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» та від 05.11.2014 року № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», сліп - це паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки й містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.
Тобто сліп у розумінні Закону № 265 не є розрахунковим документом, так як платіжний термінал не замінює РРО (не виконує його функцій).
Оскільки згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб'єкт господарювання зобов'язаний використовувати РРО, то він повинен і роздруковувати через РРО відповідний розрахунковий документ на повну суму покупки.
Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 реалізує товари, у тому числі, у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням POS-терміналу). 29.10.2013 року позивач надала ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 58). При цьому, еквайринг, це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків по операціях, здійснюваних з використанням електронних платіжних засобів в платіжній системі (п. 1.9 ст. 1 Закону № 2346).
На виконання ст. 13 Закону № 265 постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199 затверджено Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування.
В свою чергу, на виконання ст. 8 Закону № 265 наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 року за № 1616/24148, затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів (далі - Положення № 614).
Фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари або надані послуги (п. 3.1 Положення № 614). Форма № ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 3.2. Положення № 614 встановлено, що касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: - назву господарської одиниці; - адресу господарської одиниці; - для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ,; перед номером друкуються великі літери «ПН»; - для суб'єктів господарювання, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери «ІД»; - якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); - вартість одиниці виміру товару (послуги); - найменування товару (послуги); - літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); - позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; - загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО»; - для суб'єктів господарювання, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери «ПДВ»; - порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; - фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН»; - напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та логотип виробника.
У разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з РРО, касовий чек повинен додатково містити обов'язкові реквізити, визначені п. 3.6 Положення № 614, а саме:
- реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ПК»;
- напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;
- підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ПК».
З матеріалів справи вбачається, що при реалізації товарів у період з 11.11.2013 року по 31.12.2014 року у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням POS-терміналу) позивачем ФО-П ОСОБА_1 покупцям видавався розрахункові документи, які не місять обов'язкових реквізитів, визначених п. 3.6 Положення № 614 (а.с. 65-87, 90, 133-150).
Внаслідок проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів наступає відповідальність, визначена п. 1 ст. 17 Закону № 265 Зокрема, за порушення вчинене вперше фінансова санкція застосовується у розмірі 1 гривня (абз. 2); вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (абз. 3); за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг) (абз. 4 п. 1 ст. 17).
Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2015 року № 0015021702, колегія суддів вважає неправомірним застосування контролюючим органом фінансових санкцій, передбачених абзацами 3 та 4 п. 1 ст. 17 Закону № 265 - за «вчинене вдруге» та «за кожне наступне порушення» (а.с. 52), без застосування відповідним рішенням фінансової санкції, передбаченої абз. 1 п. 1 ст. 17 Закону № 265, тобто за порушення, яке вчинено вперше.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, - виключення із мотивувальної частини судового рішення висновку суду щодо відсутності в господарської діяльності позивача порушень п. 1 ст. 3 Закону № 265.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ФО-П ОСОБА_1 в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2015 року № 0014981702, колегія суддів зазначає, що згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Атом перевірки зафіксований факт встановлення контролюючим органом розбіжностей у визначені обсягу доходу (виручки) у перевіряемому періоді. Так, за даними податкових декларацій про майновий стан і доходи ФО-П ОСОБА_1 зазначений обсяг становив: у 2013 році - 13.845,24 грн, у 2014 році - 14.638,53 грн, а за даними перевірки: у 2013 році - 15.157,63 грн, у 2014 році - 21.829,08 грн.
У якості причин такої розбіжності визначено те, що ФО-П ОСОБА_1 при проведенні розрахункових операцій через термінал (із застосуванням платіжних карток) не було забезпечено проведення через реєстратор розрахункових операцій факту продажу товарів при розрахунках спеціальними платіжними засобами - через термінал (п.п. 2.1.4, п.п 2.1, п. 2 Акту перевірки).
За поясненнями представника відповідача, наданими у засіданні суду апеляційної інстанції, причиною зазначених розбіжностей є невідповідність даних про обсяг доходу (виручки), визначених в податкових декларацій, фактичним даним (даним касових стрічок), встановленим під час проведення перевірки.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов (ч. 2 ст. 71 КАС України). Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надано доказів в обґрунтування тверджень про наявність в діяльності позивача у перевіряємий період положень п. 177.2 ст. 177 ПК України. Крім того, правове обґрунтування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, наведене представником відповідача суду, не відповідає підставам його прийняття, визначеним Актом перевірки.
З урахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Київському районі м. Харкова.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року змінити, виключивши наведені судом мотиви прийнятого рішення.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року залишити без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді (підпис) Н.С. Бартош
(підпис) М.М. Яковенко
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 січня 2016 року.