22 грудня 2015 рокусправа № 804/13637/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьова Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційні скарги прокуратури м. Дніпропетровська та Першого заступника Дніпропетровського міського голови ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року
у справі № 804/13637/15
за позовом Дніпропетровської обласної громадської організації Комітет по боротьбі з корупцією і порушенням прав громадян
до прокуратури м. Дніпропетровська
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог виконуючий обов'язки Дніпропетровського міського голови ОСОБА_2
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Дніпропетровська обласна громадська організація Комітет по боротьбі з корупцією і порушенням прав громадян звернулась до суду з позовом до прокуратури м. Дніпропетровська, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, виконуючий обов'язки Дніпропетровського міського голови ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову (а.с.21) просила зобов'язати відповідача провести перевірку посадових осіб Дніпропетровської міської ради та встановити осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Дніпропетровській міської раді перебуває на посаді першого заступника міського голови ОСОБА_1, який підпадає під дію Закону України «Про очищення влади», що набрав чинності 16.10.2014, отже призначенню ОСОБА_1 на посаду першого заступника міського голови мала передувати люстарційна перевірка, яка не була здійснена.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність прокуратури м. Дніпропетровська щодо належного проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міської ради, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014.
Зобов'язано прокуратуру м. Дніпропетровська провести перевірку посадових осіб Дніпропетровської міської ради та встановити осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014.
Зобов'язано в.о. Дніпропетровського міського голови ОСОБА_2 надати прокуратурі м. Дніпропетровська всі необхідні матеріали для проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міської ради та встановити осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» №1682-VII від 16.09.2014.
Зобов'язано прокуратуру м. Дніпропетровська у п'ятнадцятиденний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення.
Постанову суду мотивовано тим, що всупереч чинному законодавству люстраційна перевірка відносно ОСОБА_1 та інших посадових осіб Дніпропетровської міськради не була проведена, у зв'язку з чим до теперішнього часу вони уникають заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади». Також в. о. міського голови ОСОБА_2 станом на момент подання даного адміністративного позову не визначила дату початку проведення перевірок відповідно до вказаного Закону у Дніпропетровській міській раді та її виконавчих органах. Суд першої інстанції, посилаючись на норми Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру», дійшов висновку, що на даний час прокуратурою жодної дії на виконання вимог та вчинення заходів щодо проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міської ради та встановлення осіб, що підпадають під дію вказаного Закону України «Про очищення влади», з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави - не проведено, тобто з цього приводу на даний час встановлений факт бездіяльності прокуратури м.Дніпропетровська.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, - перший заступник Дніпропетровського міського голови ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги перший заступник Дніпропетровського міського голови ОСОБА_1 посилається на те, що виходячи з положень ст.ст. 1, 2 Закону України «Про очищення влади» та ст.ст. 3,10 Закону України «Про службу в органах міського самоврядування», ОСОБА_1 призначений на посаду першого заступника міського голови, під критерії здійснення очищення влади (люстрації), передбачені ст. 2 Закону України «Про очищення влади» не підпадав, оскільки його посада є виборною.
Стосовно не визначення в.о. міського голови ОСОБА_2 дати початку проведення перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади» перший заступник Дніпропетровського міського голови ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка. З урахуванням ч.4 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міської ради (крім виборних посад) може організувати лише керівник цієї ради.
Суд безпідставно визнав протиправною бездіяльність прокуратури м. Дніпропетровська щодо неналежного проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міських ради, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» та безпідставно зобов'язав прокуратуру м. Дніпропетровська провести перевірку посадових осіб Дніпропетровської міської ради.
Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а саме: не залучив ОСОБА_1 до розгляду справи, в той же час, як дана справа стосується нього безпосередньо.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, прокуратура м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльність прокуратури м. Дніпропетровська щодо неналежного проведення перевірки посадових осіб Дніпропетровської міської ради, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» та в частині зобов'язання прокуратури м. Дніпропетровська провести перевірку посадових осіб Дніпропетровської міської ради та встановити осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади» та в частині зобов'язання прокуратури м. Дніпропетровська у 15-денний термін з дня набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, подати звіт до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про виконання судового рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до висновків суду перевірка мала бути проведена в порядку кримінального процесуального законодавства, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.
Стосовно не проведення перевірки відповідач зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що відповідно до п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» №1697 від 14.10.2014 прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина бо держави в суді.
При цьому, згідно Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №1025-р, проведення перевірки має відбутися відносно посадових і службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади та органів місцевого самоврядування протягом червня 2015 року - грудня 2016 року.
Законом №1682-VII не визначено прокуратуру органом, який уповноважений на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, таким органом відповідно до ст. 5 Закону №1682-VII є Міністерство юстиції України. Судом не встановлено жодних фактів, що свідчили б про бездіяльність прокуратури м. Дніпропетровська.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином, отже неявка представника позивача в судове засідання не є перешкодою відповідно до ч.4 ст.196 КАС України для апеляційного розгляду справи у даному судовому засіданні.
Відповідно до ст.185 КАС України право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції набувають особи, які не брали участі у справі, у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення позивача до суду з позовом ОСОБА_1 перебував на посаді першого заступника Дніпропетровського міського голови.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції становив обставини, що стосуються питання відносно ОСОБА_1 та інших посадових осіб Дніпропетровської міськради.
Отже, виходячи з наведених обставин, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
До початку судового засідання Дніпропетровська обласна прокуратура подала клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України, з огляду на те, що відповідно до п.1.1. Наказу Генерального прокурора України № 76ш від 29.09.2015 прокуратура м.Дніпропетровська ліквідована та спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно п.5 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
З огляду на подані прокуратурою документи, приймаючи до уваги норми ст.157 КАС України та характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає,що наведені прокуратурою обставини не є підставою для закриття провадження в адміністративній справі згідно п.5 ч.1 ст.157 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За визначенням статті 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
Матеріали справи свідчать, що рішенням сесії VI скликання Дніпропетровської міської ради від 26.11.2014 № 30/58 «Про затвердження ОСОБА_1 на посаді першого заступника міського голови» ОСОБА_1 затверджено на посаді першого заступника міського голови з прийняттям його на службу до Дніпропетровської міської ради (а. с.10).
На підставі вказаного рішення Міськради в. о. Дніпропетровського міського голови прийнято розпорядження від 26.11.2014 № 997-рк, яким ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника міського голови з 26.11.2014 (а. с.9).
Як зазначає позивач з посиланням на інформацію, оприлюднену на сайті ГО Майдан-Січеслав (http://maidansicheslav.blogspot.com/p/blog-page_13.html) у відкритому доступі в мережі Інтернет наявні дані щодо причетності ОСОБА_1 до злочинів (регіонал, перший заступник міського голови; заперечував існування «тітушок» у Дніпропетровську під час під час ОСОБА_4; 26 січня 2014 р. запевняв іншу переговорну сторону в тому, що всі «тітушки» покинули будівлю ОДА; сприяв репресіям проти затриманих і побитих активістів). Отже факт зайняття ОСОБА_1 посади першого заступника міського голови, в межах якої посадова особа має певні функціональні повноваження, зокрема й щодо вирішення питань життєдіяльності міста, є порушенням вимог до норм Закону України «Про очищення влади», а також порушенням права та законні інтереси громадян своєю сумнівною діяльністю як державного службовця.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з судом першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позову.
Із змісту адміністративного позову вбачається, що вимоги Громадської організації стосуються певної особи - першого заступника міського голови» ОСОБА_1, який з січня 2013 року по листопад 2014 року працював на посаді заступника голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка відноситься до категорій посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).
При цьому позивачем пред'явлено вимоги про зобов'язання відповідача провести перевірку відносно всіх посадових осіб Міськради, а не конкретної особи - ОСОБА_1, щодо якої позивачем виявлено певні обставини.
Звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом вмотивовано захистом інтересів територіальної громади міста Дніпропетровська.
За приписами ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Поряд з цим у випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ч.2 ст.6 КАС України).
Таким чином, право на звернення до суду з адміністративним позовом виникає у особи, яка вважає, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень мали для такої особи певні негативні юридичні наслідки.
Проте, з матеріалів справи не вбачається, яким чином бездіяльність відповідача порушує права та охоронювані законом інтереси безпосередньо Дніпропетровської обласної громадської організації Комітет по боротьбі з корупцією і порушенням прав громадян.
Також з матеріалів справи не вбачається і наявність у вказаної громадської організації законних підстав для захисту прав, свобод та інтереси інших осіб (зокрема, членів територіальної громади).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про громадські об'єднання» № 4572-VI від 22.03.2012, громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
Громадські об'єднання реєструються або повідомляють про своє утворення у порядку, передбаченому цим Законом, протягом 60 днів з дня проведення установчих зборів (ч.8 ст.9 Закону № 4572-VI).
Права громадських об'єднань встановлені ст. 21 Закону № 4572-VI.
Так, відповідно до ч.1 ст.21 цього Закону для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
5) проводити мирні зібрання;
6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Відповідно до офіційного тлумачення Закону України «Про громадські об'єднання» Конституційним Судом України у Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
З наявних вище правових норм, матеріалів справи не вбачається право Дніпропетровської обласної громадської організації Комітет по боротьбі з корупцією і порушенням прав громадян на звернення до суду за захистом прав та інтересів територіальної громади міста Дніпропетровська.
Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи (Громадської організації) у сфері публічно-правових відносин не порушено.
Також слід зазначити, що завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 КАС України, з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.
При цьому, прийняття цих рішень та вчинення дій повинно входити до кола повноважень такого суб'єкта владних повноважень, оскільки за відсутності повноважень на вчинення дій відсутня і вина суб'єкта владних повноважень у їх не вчиненні.
Стаття 8 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 № 1682-VII визначає органи влади, які здійснюють контроль за виконанням цього Закону.
Так, згідно даної норми Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за виконанням цього Закону в межах, визначених Конституцією України.
Інші органи державної влади здійснюють контроль за виконанням цього Закону у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Органи прокуратури керуються у своїй діяльності Законом України «Про прокуратуру», яким визначаються правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Зі статті 2 «Функції прокуратури» та розділу IV «Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій» вказаного Закону вбачається, що до повноважень прокуратури відноситься:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;
- нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Відповідно до п.1 розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697 від 14.10.2014 прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 ст. 23 Закону передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
При цьому ані Закон України «Про прокуратуру», ані Закон України «Про очищення влади» не містить положень, які б наділяли органи прокуратури повноваженнями щодо проведення перевірок посадових осіб органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування та щодо встановлення осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади».
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у ч.1 ст.5 Закону № 1682-VII зазначено, що органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої цим Законом, є Міністерство юстиції України.
Міністерство юстиції України не пізніше ніж протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом утворює дорадчий громадський орган з питань люстрації при Міністерстві юстиції України для забезпечення здійснення громадського контролю за процесом очищення влади (люстрації), до складу якого повинні входити представники засобів масової інформації та представники громадськості.
Міністерство юстиції України в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України:
1) перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відповідних відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону, згідно з їх компетенцією;
2) порядок проведення перевірки, передбаченої цим Законом;
3) план проведення перевірок по кожному органу державної влади та органу місцевого самоврядування, підприємству, в якому працюють особи, зазначені у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, відповідно до черговості, визначеної частиною шостою цієї статті (ч.2 ст.5 Закону).
Згідно Плану проведення перевірок відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №1025-р, проведення перевірки має відбутися відносно посадових і службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади та органів місцевого самоврядування протягом червня 2015 року - грудня 2016 року.
Отже на законодавчому рівні не визначено прокуратуру органом, який уповноважений па забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», внаслідок чого є помилковими висновки суду щодо наявності компетенції у органів прокуратури щодо проведення перевірки в порядку Закону України «Про очищення влади».
Крім того, до прокуратури м. Дніпропетровська будь-які звернення від органів Міністерства юстиції України, які б свідчили про порушення Закону України «Про очищення влади» з боку посадових осіб Дніпропетровської міської ради чи неналежного здійснення ними захисту законних інтересів держави, не надходили.
Позивачем не наведено, із матеріалів справи не вбачається наявність жодних обставин, що свідчили б про бездіяльність прокуратури м. Дніпропетровська, зокрема, не виконання нею передбачених законом власних функцій в межах наданих законом повноважень у визначених позивачем правовідносинах.
Таким чином, безпідставним є пред'явлення Громадською організацією позовних вимог про зобов'язання прокуратури м. Дніпропетровська провести перевірку посадових осіб Міськради та встановити осіб, що підпадають під дію Закону України «Про очищення влади».
Посилання позивача на наявність інформації з мережі Інтернет відносно фактів можливої наявності кримінального правопорушення у діях ОСОБА_1 повинні перевірятись на їх дійсність та наявність складу злочину у діях вказаної особи у порядку, визначеному Кримінального процесуального кодексу України, а не у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та неправомірність задоволення судом першої інстанції позовних вимог.
Судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги прокуратури м. Дніпропетровська та Першого заступника Дніпропетровського міського голови ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2015 року у справі № 804/13637/15 скасувати, прийняти нову постанову.
В позові відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко