22 грудня 2015 рокусправа № 804/2688/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю
суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Царьова Н.П.
за участю представників:
позивача: - ОСОБА_1 (дов. від 02.11.2015 р.)
- ОСОБА_2 (дов. від 02.11.2015 р.)
відповідача: - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промліга»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року
у справі №804/2688/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промліга»
до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промліга» звернулося до суду з позовом до Криворізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому з урахуванням уточненням позовних вимог (а.с.62) просило:
- визнати протиправними дії відповідача по зазначенню в Акті про результати проведення перевірки за №1503/22-01/32693427 від 22.10.2014 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «ХайльдербергЦемент Україна» завищення податкових зобов'язань на суму 512366,00 грн. за березень-липень 2014р. та завищення податкового кредиту на суму 426066,00 грн. за березень 2014р.;
- заборонити відповідачу використовувати інформацію, відображену в Акті про результати проведення перевірки за №1503/22-01/32693427 від 22.10.2014 щодо відсутності фактичної реалізації та постачання товарів ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ПАТ «ХайльдербергЦемент Україна» завищення податкових зобов'язань на суму 512366,00 грн. за березень-липень 2014 року та завищення податкового кредиту на суму 426066,00 грн. за березень 2014 року, включену до АІС «Податковий блок» підсистема «Податковий Аудит»;
- зобов'язати Криворізьку ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області відновити інформацію про податкові зобов'язання на суму 512366,00 грн. за березень-липень 2014 року та завищення податкового кредиту на суму 426066,00 грн. за березень 2014 року в АІС «Податковий блок».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно та в позасудовому порядку визначати правочини нікчемними. Позивач вказує, що в акті перевірки містяться суб'єктивні припущення та висновки перевіряючого, які не відповідають дійсності та не підтверджені належними доказами. Податковим органом на підставі даних акту перевірки неправомірно внесені зміни даних податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в АІС «Податковий блок», що може призвести до погіршення ділової репутації позивача як належного платника податків.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд виходив з встановленого факту відсутності обставин визнання протиправними дій відповідача щодо здійснення податкового контролю відносно платника податків-позивача, внаслідок чого дійшов висновку про відсутність підстав для заборони відповідачу використовувати інформацію, відображену в акті перевірки від 22.10.2014. Суд зазначив, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що самостійна зміна податковим органом показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту, без прийняття податкового повідомлення-рішення та без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ч.1 ст.6 КАС України).
З наведених вище норм законодавства випливає, що особа на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки особи у сфері публічно-правових відносин, створюючи певні негативні праві (юридичні) наслідки для такої особи.
Таким чином у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Згідно з вищевказаними нормами права задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Промліга» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Техпромсфера» (код ЄДРПОУ 38113730) за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт №961/22-02/32693427 від 31.07.2014.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства:
п.44.1 ст.144 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Техпромсфера»;
п.198.3 ст.198, ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість за березень 2014р. в сумі 462066,00 грн. та встановлено завищення податкового зобов'язання в сумі 512366,00 грн., у т.ч. березень 2014р. - 259838,00 грн., квітень 2014р. - 166629,00 грн., травень 2014р. - 38271,00 грн., червень 2014р. - 26211,00 грн. липень 2014р. - 21417,00 грн.
Податкові повідомлення-рішення на підставі даного акту перевірки відповідачем не приймались.
За результатами акту перевірки від 22.10.2014 відповідачем здійснено коригування в АІС «Податковий блок» в інформаційній базі «Система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» , а саме: сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по контрагентах позивача за липень 2014 року.
В той же час, коригування показників податкової звітності позивача не було здійснено, про що свідчать дані наявного в матеріалах справи зворотного боку облікової картки платника податків.
Стосовно правомірності оскаржуваних дій відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації 22.12.2010 №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Тобто, фактично в акті перевірки викладаються судження посадових осіб податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового та іншого законодавства.
Власне ж проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В той же час висновки акта перевірки та сам акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак не породжує для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливає на його права, обов'язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, складення відповідачем акту перевірки і викладення в ньому певних висновків за наслідками проведення перевірки суб'єкта господарювання не може вважатися неправомірною дією, оскільки це передбачено чинним законодавством.
Стосовно використання відповідачем даних акту перевірки від 22.10.2014 апеляційний суд зазначає наступне.
У п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (п.п.62.1.2 п.62.2 ст.62 ПК України).
Відповідно до ст.71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з приписами п.п.72.1.1 п.72.1 ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.
У п.74.1 ст.74 ПК України зазначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (п. 74.2 ст.74 ПК України).
Оскільки висновки, викладені в акті перевірки від 22.10.2014, є суб'єктивним оціночним судженням посадових осіб податкового органу щодо наявності з боку платника податків порушень податкового законодавства, що не виходить за межі прав податкового органу, такі висновки, як зазначено вище, не порушують прав платника податків, оскільки безпосередньо не породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і не мають обов'язкового характеру.
В даному випадку внесення податковим органом до Інтегрованої системи інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.
Така правова позиція сформульована Верховним Судом України в постановах від 09.12.2014 у справі № 21-511а14, від 03.11.2015 у справі № 21-99а15, які прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, виходячи з приписів ч.1 ст. 2442 КАС України враховується при винесенні рішення у даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.
Крім того, посилання позивача на те, що наслідком оскаржених дій відповідача з коригування може бути погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій тощо, є таким, що не відповідають принципу права особи на судовий захист, оскільки з приписів ст.6 КАС України вбачається, що право на звернення до адміністративного суду з відповідним позовом виникає у особи у разі якщо така особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто коли таке порушення вже мало місце у минулому, а не може мати місце у майбутньому.
З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до діючої на даний час норми п.86.7 ст.86 ПК України контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Передбачені ст. 202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промліга» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі №804/2688/15 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко