печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25296/15-ц
Категорія 43
17 грудня 2015 року
Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Васильєвої Н.П.,
при секретарях Зарембі Р.М., Бец В.А.,
за участю представника позивача Танчика А.Ю.,
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовною заявою Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із службового жилого приміщення.
Міністерство внутрішніх справ України звернулося до печерського районного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просило постановити рішення про виселення відповідачів із займаного службового жилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у зв,язку з припиненням ОСОБА_2 службових /трудових/ відносин з МВС України та його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, без надання іншого житлового приміщення та зобов,язати зазначених осіб протягом семи днів знятися з реєстрації за вищевказаною адресою. Позивач посилався на таке: Рішенням Центральної житлової комісії Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2013 року протокол номер 1 ОСОБА_2 зі складом сім,ї п,ять осіб було надано житлове приміщення, розташоване за вищевказаною адресою. Вказане житлове приміщення перебуває на обліку в МВС України та використовується як с ліжкове житло. Рішення Центральної житлової комісії МВС України затверджено розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року номер 582, якою відповідачу та членам його сім,ї надано ордер номер 012781 від 04 листопада 2013 року на право зайняття зазначеного службового жилого приміщення. Позивач зазначає, що наказом МВС України від 28 лютого 2014 року номер 181 о/с відповідача було звільнено зі служби в ОВС на підставі поданого ним рапорту. Разом з тим, відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Згідно з Постановою Верховної ради України від 12 вересня 1991 року номер 1545-Х11 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» на території України застосовуються акти законодавства СРС і УРСР з питань, які не врегульовані законодавством України /до прийняття відповідних актів останньою/ за умови, що вони не суперечать Конституції України і законам України. Відповідно до п.34 Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року номер 37 «Про службові жилі приміщення» робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення. Виселення проводиться у судовому порядку. Відповідно до п.4.1 Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 10 вересня 2004 року номер 1039, який зареєстрований в М Ю України 05 жовтня 2004 року за номером 1255/9854 працівники, які припинили службу в органах внутрішніх справ України, яким було надано службове жиле приміщення підлягають виселенню зі службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають без надання іншого жилого приміщення. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позову.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання. Відповідач ОСОБА_2 зазначив про те, що більш десяти років пропрацював в ОВС України, дійсно його звільнено, але він вважає, що за весь час служби має право на отримання житла. Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до судового засідання не з,явились, позовні вимоги не визнати, просили розглядати справу за їх відсутності. Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на таке: у відповідності до ст. 125 ЖК та інших законодавчих актів не може бути виселено без надання іншого житлового приміщення у випадках, зазначених у ст.124 ЖК працівники, які прослужили в органах внутрішніх справ України не менше 10 років, а також пенсіонери. Відповідно до довідки, наданої за місцем роботи відповідача, останній має вислугу років в календарному обчисленні для призначення пенсії 27 років 09 місяців 00 днів. Отже відповідач належить до осіб, які не можуть бути виселені з жилого приміщення без надання іншого житлового приміщення. Його виселення грубо порушить гарантоване законом право на житло відповідача та членів його родини. Представник третьої особи до судового засідання не з,явився, про що надав заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти задоволення позову у разі, якщо позивач просить виселити відповідачів на підставі ст.ст.124,125 Житлового кодексу УРСР.
Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню за таких підстав: рішенням Центральної житлової комісії Міністерства внутрішніх справ України від 01 лютого 2013 року /протокол номер 1/ОСОБА_9 та членам його родини: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було надано службове жиле приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває на обліку в Міністерстві внутрішніх справ України та використовується як службове житло. На час постановлення вказаного рішення відповідач ОСОБА_2 у званні генерал-майора міліції займав посаду начальника Департаменту кадрового забезпечення МВС. Рішення Центральної житлової комісії Міністерства внутрішніх справ України затверджено розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 жовтня 2013 року номер 582, якою відповідачеві та членам його родини надано ордер номер 012781 від 04 листопада 2013 року на право зайняття зазначеного службового жилого приміщення, яке складається з трьох житлових кімнат жилою площею 68,80 кв. метрів, загальною площею 146,80 кв. метрів. На час вселення відповідачів у вказану квартиру заборгованість за комунальні послуги складала 22925,62 гривень, які відповідачами було сплачено шляхом укладення договору про реструктуризацію номер 149/04/1 від 29 січня 2014 року. Крім того, як показали відповідачі у судовому засіданні, вони здійснили ремонт у вказаній квартирі за свої власні кошти. Відповідно до довідок, наданих відповідачами у судовому засіданні, заборгованість за комунальними послугами у вказаній квартирі за відповідачами відсутня. Вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності від 10 грудня 2012 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської Ради /Київська міська державна адміністрація/ на підставі наказу номер 1910-С/Ю належить Міністерству внутрішніх справ України на праві державної власності, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав.
У відповідності до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення. Як вбачається з наданого наказу МВС України номер 181 о/с від 28 лютого 2014 року під час знаходження відповідача ОСОБА_2 у відпустці та захворюванням, яка є перешкодою для подальшого проходженням служби в органах внутрішніх справ, останнього було відкликано з відпустки 03 березня 2014 року та згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено у відставці за п.65 «б» /через хворобу/ генерал-лейтенанта міліції ОСОБА_2 - начальника Департаменту кадрового забезпечення з 03 березня 2014 року. Підставою для його звільнення був рапорт ОСОБА_2 від 23 лютого 2014 року та свідоцтво про хворобу номер 91, видане Центральною військово-лікарською комісією МВС 26 лютого 2014 року. Таким чином, вважати, що відповідача було звільнено за власним бажанням, підстав немає. Крім того, у відповідності до п.3 ч.1 ст. 125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, встановлених у статті 124 ЖК України, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємству, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років. Як вбачається з наказу номер 181 о/с від 28 лютого 2014 року вислуга років на день звільнення ОСОБА_2 в календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років складає 25 років 00 місяців 05 днів. Як вбачається з трудової книжки відповідача ОСОБА_2, служба в Міністерстві внутрішніх справ України з 01 жовтня 1986 року. Таким чином, відповідач має стаж роботи в МВС України більш як 25 років. Тому відповідач та члени його родини не підлягають виселенню з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення. За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 16, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.124 ЖК України, Положення «Про надання службових жилих приміщень і користування ними особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України», затвердженого наказом МВС України від 10 вересня 2004 року номер 1039, керуючись ст.ст. 213 - 215, 208, 209 ЦПК України, суд
В задоволенні позовних вимог Міністерства внутрішніх справ України до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення із службового жилого приміщення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів після його проголошення в Апеляційний суд міста Києва через Печерський районний суд міста Києва, особами, що не були присутні при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання ними копії рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя