Справа №2-327/10 23.12.2010 23.12.2010 23.12.2010
Провадження №22ц-8649/10
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Поліщук Ю.В.
за участю позивача - ОСОБА_1 , його представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2010 року за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_3
про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням
та за зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1
про вселення
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 1996 року народження, про визнання її з неповнолітньою донькою такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням.
Позивач зазначав, що перебував з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі з 1995 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_5 .
У березні 2006 року він, як військовослужбовець, на сім'ю з трьох осіб отримав службове житлове приміщення - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У квітні 2006 року сімейні стосунки між ним та ОСОБА_3 було припинено, донька залишилась проживати з матір'ю. У спірну квартиру відповідачка з донькою не поселялись і ніколи там не проживали.
Уточнивши підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що з квітня 2006 року ОСОБА_3 з неповнолітньою дитиною вибула на інше постійне місце проживання, в зв'язку з чим втратила право користування службовим житловим приміщенням.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала та звернулась до ОСОБА_1 з зустрічними вимогами про вселення до квартири АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що саме позивач перешкоджає їх з донькою проживанню у спірній квартирі.
До участі у справі як третіх осіб залучено військову частину № НОМЕР_1 , квартирно-експлуатаційний відділ м.Миколаєва та орган опіки та піклування.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. ОСОБА_3 визнано особою, яка втратила право користування службовою квартирою. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погодившись з висновком суду, що неповнолітня донька ОСОБА_6 не втратила право користування службовим житловим приміщення, просив рішення суду змінити в цій частині.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1995 року. Мають неповнолітню доньку ОСОБА_7 , 1996 року народження.
30 березня 2006 року на підставі рішення Миколаївської міської ради № 592 від 24 березня 2006 року ОСОБА_1 отримав ордер на службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 , на сім'ю з трьох осіб (а.с.12), в тому числі ОСОБА_3 та доньку ОСОБА_7 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано 31 липня 2008 року ( а.с.13). З квітня 2008 року ОСОБА_1 виплачує аліменти на доньку ОСОБА_8 , яка залишилась проживати з відповідачкою.
Фактично в квартирі проживає друга сім'я ОСОБА_1 - дружина ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 , 2007 року народження( а.с.14,15).
Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_3 з донькою ОСОБА_8 у спірне житлове приміщення не поселялась, а проживала в квартирі АДРЕСА_2 , яку успадкувала після смерті матері.
На час розгляду справи позивачка перебуває у фактичному шлюбі з іншим чоловіком та проживає у квартирі його рідних.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_3 , як особа, яка в спірній квартирі не проживала та вибула на інше постійне місце проживання, втратила право користування службовим житловим приміщення відповідно до статті 107 ЖК України.
Рішення суду в цій частині не оскаржується.
Разом з тим, визнавши, що ОСОБА_3 втратила право користування спірним житлом, суд не встановив таких підстав відносно доньки позивача - неповнолітньої ОСОБА_4 . До того ж підставою такого висновку суд зазначив обов'язки обох батьків щодо утримання дітей та забезпечення їх житлом.
Але з такими підставами відмови в позові погодитись не можна.
Так, відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання дитини віком до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає . Особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Але, у будь-якому разі, самостійного права користування жилим приміщенням неповнолітні особи не набувають, їх права є похідними від прав їх батьків, або того з батьків, з ким вони проживають.
З матеріалів справи вбачається, що після фактичного припинення сімейних стосунків у 2006 році ОСОБА_5 залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_3 , яка з цього часу проживала в успадкованій квартирі АДРЕСА_2 . Після досягнення чотирнадцятиріччя ОСОБА_5 місця проживання не змінила.
Проживання неповнолітньої дитини з матір'ю засвідчено і судовим рішення про стягнення з позивача аліментів ( а.с. 106), та не оспорюється відповідачкою.
Отже, втрата права користування житлом відповідачкою ОСОБА_3 свідчить про втрату права користування цим житлом і її неповнолітньою донькою.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на відсутність у неповнолітніх самостійного права користування житловим приміщення та невірно застосував норми житлового законодавства, рішення суду підлягає зміні.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 серпня 2010 року змінити, виклавши наступним чином.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 з неповнолітньою донькою ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особами, які втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий:
Судді: