09 грудня 2015 р. Справа № 876/7453/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
за участі секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування припису, -
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати прийнятий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області (надалі - Інспекція) припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил № 17-Г від 23.12.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем складено припис, яким зобов'язано позивача у 90- денний термін ліквідувати нежитлове господарське приміщення на горищі будинку № 6 на вул.Тютюнників в м.Львові, стіни горища та конфігурацію даху привести до попереднього стану. Із зазначеним приписом позивач не погоджується, виходячи із норм ст.19 Конституції України та ст.ст.38, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки відповідач перевищив надані йому повноваження вимагаючи привести у попередній стан житловий будинок.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 червня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними і скасовано оскаржуваний припис за № 17-Г від 23.12.2013 року «Про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил» винесений Інспекцією державного архітектурно- будівельного контролю у Львівській області.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Інспекція, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази, надані Інспекцією.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
Частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
За рішенням суду самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Замовником робіт із знесення зазначеного об'єкта є орган державного архітектурно-будівельного контролю, за позовом якого прийнято відповідне рішення суду.
Виконання рішення суду, що набрало законної сили, щодо знесення самочинно збудованого об'єкта здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно із частинами 4, 7 статті 376 Цивільного Кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що законодавством розмежовано повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (його територіальних органів) з винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та з приводу звернення до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта.
Отже, звернення контролюючого органу до суду із позовом про знесення самочинного будівництва можливе лише за наявності вищезазначених обставин як крайній захід, коли використано всі передбачені законодавством України заходи, наявні істотні порушення будівельних норм і правил або наявна шкода суспільним інтересам чи інтересам інших осіб, за умови неможливості перебудови. Разом з цим, апелянтом не доведено, що вичерпані всі заходи для приведення об'єкта будівництва в належний стан, як і не доведено нанесення шкоди суспільним інтересам чи інтересам інших осіб даним будівництвом, а тому суд вважає передчасним звернення позивача до суду із такими вимогами.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, що гр.ОСОБА_1, власник квартири № 2 на вул.Тютюнників, 6 в м.Львові в 2008 році, який здійснив реконструкцію частини площі горища житлового будинку на вул.Тютюнників, 6 в м.Львові під господарське нежитлове приміщення розміром 4,55х4,0 м шляхом часткової надбудови стін горища та проведено в ньому опоряджувальних робіт. На підставі направлення на здійснення позапланової перевірки проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва з реконструкції частини горища житлового будинку по вул.Тютюнників, 6 в м.Львові. За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №114-2 від 23.12.2013р..
23.12.2013 року на підставі перевірки та складеного акту заступником начальника управління - начальником відділу ОСОБА_2 видано припис № 17-г про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким вимагає в 90 - денний термін з дня отримання даного припису ліквідувати нежитлове господарське приміщення на горищі будинку № 6, стіни горища та конфігурацію даху привести в попередній стан, тобто знести самостійно збудоване приміщення.
Припис Інспекції ДАБК у Львівській області № 17-г від 23.12.2013 року, виданий ОСОБА_1, не виконано, інспекцію про виконання вимог припису не повідомлено.
При цьому, 26.12.2013 року постановою № 1г/450/1-ф позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, у зв'язку з самовільним здійсненням реконструкції частини горища житлового будинку на вул.Тютюнників,6 в м.Львові під господарське нежитлове приміщення розміром 4,55 х 4,0 шляхом часткової надбудови стін горища зі зміною конфігурації даху та проведення в ньому опоряджувальних робіт без затвердженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт у 2008 році та накладено штраф у розмірі 255,00 грн..
Разом з тим, постановою Галицького районного суду м.Львова від 30.05.2014 року № 461/1053/14-а, позов ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області задоволено, скасовано постанову № 1г/450/1-ф від 26.12.2013 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що припис відповідача викладений у вигляді вимоги про ліквідування нежитлового господарського приміщення на горищі будинку № 6 на вул.Тютюнників в м.Львові, приведення стіни горища та конфігурацію даху до попереднього стану, винесений без дотримання необхідного балансу пропорційності, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких він спрямований.
Відповідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з приписами статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправними та скасування припису та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.41, ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2014 року у справі № 813/3094/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
ОСОБА_3