17 грудня 2015 року м. Київ К/800/42878/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
секретар судового засідання: Корінець Ю.О.,
за участю:
представника відповідача Глазун Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-
У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю із іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (надалі - позивач, Товариство) звернулось в суд з позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 5 вересня 2013 року № 125000004/2013/111035/2.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 5 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 5 вересня 2013 року № 125000004/2013/111035/2.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухваливши нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Товариством були надіслані заперечення на дану касаційну скаргу, в яких зазначено, що як на момент винесення спірного рішення про коригування митної вартості товарів, так і протягом дії гарантійних зобов'язань після надання додаткових документів, Митниця безпідставно відмовила у застосуванні митної вартості за ціною угоди. Позивач у своїх запереченнях просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді, представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
1 лютого 2013 року між Товариством та юридичною особою - Компанія «Zeppelin International AG», укладено договір купівлі-продажу № ZIAG-ZUK-2013, за умовами якого юридична особа Компанія «Zeppelin International AG» (за договором - продавець) зобов'язується продавати та поставляти, а позивач (за договором - покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, які є додатком до цього Договору.
5 вересня 2013 року позивачем було подано до Митниці ВМД № 125130000/2013/566406, з метою митного оформлення товару - дорожня техніка «Caterpillar», колісний екскаватор-навантажувач, новий, модель 428F, в комплекті з двома ковшами, з фронтальним об'ємом: 1,03 м3, екскаваційним ковшем об'ємом: 0,233 м3, 2013 року випуску, с/н CAT0428FVLBH01730, країна виробництва - Великобританія, код товару 8429590000, придбаного за договором купівлі-продажу від 1 лютого 2013 року № ZIAG-ZUK-2013.
До ВМД позивач надав наступні документи:
- зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 1 лютого 2013 року № ZIAG-ZUK-2013;
- інвойс та пакувальний лист № 204458/101 від 5 вересня 2013 року;
- CMR № 180779 від 14 травня 2013 року.
Товар поставлявся на умовах СІР м. Київ, у зв'язку з чим додаткові транспортні та страхові витрати відсутні.
За наслідками опрацювання документів, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, а саме:
- зовнішньоекономічний договір;
- рахунки на користь третіх осіб;
- договір з третіми особами;
- прайс-лист виробника;
- копію митної декларації країни-відправника;
- платіжні доручення (оплата за попередні поставки);
- виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України;
- висновок експертної організації;
- довідкова інформація щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляція).
На момент здійснення митного оформлення товару позивач не надав всі додаткові документи (розрахунки на користь третіх осіб; договір з третіми особами; розрахунок ціни (калькуляція); довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними оцінюваним товарам), про що був зроблений відповідний запис.
13 березня 2012 року № 4495-VI Митницею було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130000/2013/00800.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 5 вересня 2013 року № 125000004/2013/111035/2, митна вартість товару визначена 77 131,60 USD/одиницю.
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що вимога Митниці про витребування від позивача додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару була необґрунтованою та безпідставною, а надані позивачем до митної декларації документи є такими, що підтверджують визначення митної вартості за першим методом (за ціною договору).
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з висновком судів попередніх інстанцій погоджується з огляду на наступне.
Статтею 49 Митного кодексу України (в редакції від 4 липня 2013 року, що була чинна на момент виникнення спірних відносин; надалі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
- а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
- б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
- в) на основі віднімання вартості;
- г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
- ґ) резервний.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частиною третьої статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав, за яких орган доходів і зборів може витребовувати додаткові відомості та документи.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для витребування додаткових документів у позивача і подальшого коригування митної вартості стало спрацювання системи аналізу ризиків за напрямом митної вартості (АСАУР) відповідача щодо невідповідності рівня заявленої митної вартості декларантом, митним вартостям, які використовувалися Київською митницею Міндоходів при оформленні аналогічних товарів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що невідповідність поданих документів даним системи АСАУР не є підставою для витребування додаткових документів.
Також необхідно зазначити, що судами попередніх інстанцій було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що всі надані позивачем документи для здійснення митного оформлення товарів із застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не містили розбіжностей, ознак підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у документах, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що Митниця не мала повноважень витребовувати додаткові документи у Товариства для перевірки правильності визначення митної вартості товару, оскільки були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування другорядного методу, а саме - методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Керуючись статтями 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Цуркан М.І.