17 листопада 2015 року Справа № 810/4696/15
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Волков А.С.,
фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс" з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 287/НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 2563656,00 грн., з яких: 2053325,00 грн. - за основним платежем; 513331,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).
В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, коштів, сплачених фізичним особам за посередницькі послуги з укладення договорів з покупцями продукції позивача. Податковий орган стверджував, що господарські операції мали фіктивний характер: послуги не надавались, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач зависив витрати і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - послуги контрагентами надані у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, витрати є пов'язаними з господарською діяльністю і підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на прибуток визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є правомірним і підстави для його скасування відсутні, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКО Інтерфейс" є юридичною особою, що зареєстрована 25.11.2008 (запис про державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1353102000003467), як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.
Основним видом діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.
Керівником підприємства позивача у періоді, що перевірявся, була ОСОБА_1, головний бухгалтер - ОСОБА_2.
У жовтні 2014 року посадовими особами Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за період з 01.01.2010 по 20.06.2014 (акт перевірки від 16.10.2014 № 3234/10-02-22-01/36210965/103).
За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем низки вимог податкового законодавства, зокрема, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2306050,00 грн. у тому числі по періодам: за 9 місяців 2010 року - на суму 102725,00 грн.; за 2010 рік - на суму 150000,00 грн.; за І квартал 2012 року - на суму 227220,00 грн.; за півріччя 2012 року - на суму 277746,00 грн.; за 9 місяців 2012 року - на суму 271047,00 грн.; за 2012 рік - на суму 544593,00 грн.; за 2013 рік - на суму 732719,00 грн.
Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання у трьох фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5П.) посередницьких послуг щодо сприяння в укладенні позивачем договорів купівлі продажу з покупцями його товарів на загальну суму 11155914,00 грн. На думку посадових осіб податкового органу, перелічені фізичні особи жодних послуг позивачу не надавали, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники господарських операцій склали з метою незаконного отримання податкової вигоди. Такі висновки ґрунтуються на даних про те, що позивач тривалий час працює на ринку торгівлі електротоварами, має усталені ділові зв'язки і постійних покупців, потреба в посередництві будь-яких осіб відсутня і є невиправданою. Таким чином, на думку посадових осіб податкового органу, ділова мета у такому посередництві відсутня. Крім того, вказані особи є пов'язаними по відношенню до засновника і керівника та головного бухгалтера позивача.
Акт перевірки також містить посилання на дані, одержані Управлінням боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом про те, що між позивачем і фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, налагоджено схему по завищенню валових витрат шляхом відображення посередницьких послуг, що надавались вказаними особами. Більшість контрагентів, з якими позивач укладав договори купівлі-продажу за посередництва вказаних осіб, мають відносини з позивачем з 2010-2011 років, договори, відображені в актах виконаних робіт між позивачем і ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, укладені з одними й тими ж контрагентами, в одні й ті ж періоди. Позивач має достатній штат менеджерів з продажу і не потребує посередницьких послуг з пошуку клієнтів, менеджери ТОВ "ТЕКО Інтерфейс" самостійно здійснюють пошук клієнтів та розробляють технічну документацію, а ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є родичами керівників підприємства позивача.
За результатами перевірки Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 287/НОМЕР_1, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 2563656,00 грн., з яких: 2053325,00 грн. - за основним платежем; 513331,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання посередницьких послуг фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та оплати їх вартості.
Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.
У період з 01.01.2010 по 20.06.2014 позивач мав взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які перебували на спрощеній системі оподаткування, однакові за своїм змістом і документальним оформленням господарські відносини з приводу придбання посередницьких послуг.
1. Так, у листопаді 2010 та січні 2012 року між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавець) укладено договори від 01.11.2010 № 05П-10 та від 10.01.2012 № 1П-12 про надання послуг та виконання робіт, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язувався надавати позивачу посередницькі послуги, пов'язані з пошуком та підпором потенційних партнерів, які мають комерційний інтерес, сприяти у просуванні продукції позивача на ринку, здійснювати активні дії в укладенні договорів купівлі продажу продукції позивача, сприяти у проведенні зустрічей та техніко-комерційних переговорів між позивачем та замовниками, а позивач зобов'язувався прийняти надані послуги та оплатити їх (виплачувати виконавцю винагороду).
У період з грудня 2010 року по березень 2014 року ОСОБА_3 надав позивачу посередницькі послуги на загальну суму 5381560,22 грн. (без ПДВ).
На підтвердження факту одержання від ОСОБА_3 посередницьких послуг позивач представив суду додаткові угоди до договорів від 01.11.2010 № 05П-10 та від 10.01.2012 № 1П-12 про надання послуг та виконання робіт, а також акти виконаних робіт, які містять перелік покупців продукції позивача та розмір винагороди ОСОБА_3, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками, за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.
В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ОСОБА_3 кошти у загальній сумі 5381569,33 грн. (без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
Згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 31.12.2013 позивач мав кредиторську заборгованість у сумі 9,11 грн.
З акта перевірки убачається, що кошти у сумі 3056300,00 грн., сплачені ОСОБА_3 за посередницькі послуги, позивач включив до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за 2-й квартал 2012 року - на суму 610600,00 грн.; за 4-й квартал 2012 року - на суму 964700,00 грн. ; за 2013 рік - на суму 1481000,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 є родичем головного бухгалтера ТОВ "ТЕККО Інтерфейс" ОСОБА_2, цей факт відображений в акті перевірки і не заперечувався сторонами під час судового розгляду.
2. У січні 2010 та січні 2012 року між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець) укладено договори від 01.01.2010 № 2П-10 та від 10.01.2012 № 2П-12 про надання послуг та виконання робіт, згідно з яким ОСОБА_4 зобов'язувався надавати позивачу посередницькі послуги, пов'язані з пошуком та підпором потенційних партнерів, які мають комерційний інтерес, сприяти у просуванні продукції позивача на ринку, здійснювати активні дії в укладенні договорів купівлі продажу продукції позивача, сприяти у проведенні зустрічей та техніко-комерційних переговорів між позивачем та замовниками, а позивач зобов'язувався прийняти надані послуги та оплатити їх (виплачувати виконавцю винагороду).
У період з грудня 2010 року по березень 2014 року ОСОБА_4 надав позивачу посередницькі послуги на загальну суму 7750570,00 грн. (без ПДВ).
На підтвердження факту одержання від ОСОБА_4 посередницьких послуг позивач представив суду додаткові угоди до договорів від 01.01.2010 № 2П-10 та від 10.01.2012 № 2П-12 про надання послуг та виконання робіт, а також акти виконаних робіт, які містять перелік покупців продукції позивача та розмір винагороди ОСОБА_4, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками, за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.
В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ОСОБА_4 кошти у загальній сумі 7750570,00 грн. (без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
Згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 31.12.2013 позивач кредиторська чи дебіторська заборгованість відсутня.
З акта перевірки убачається, що кошти у сумі 5407260,00 грн., сплачені ОСОБА_4 за посередницькі послуги, позивач включив до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме: за 3-й квартал 2010 року - на суму 410900,00 грн.; за 1-й квартал 2012 року - на суму 686000,00 грн.; за 2-й квартал 2012 року - на суму 712000,00 грн.; за 3-й квартал 2012 року - на суму 600700,00 грн.; за 4-й квартал 2012 року - на суму 1077900,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є родичем директора ТОВ "ТЕККО Інтерфейс" ОСОБА_1, цей факт відображений в акті перевірки і не заперечувався сторонами під час судового розгляду.
У січні 2012 року між позивачем і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) укладено договір від 10.01.2012 № 3П-12 про надання послуг та виконання робіт, згідно з яким ОСОБА_5 зобов'язувалась надавати позивачу посередницькі послуги, пов'язані з пошуком та підпором потенційних партнерів, які мають комерційний інтерес, сприяти у просуванні продукції позивача на ринку, здійснювати активні дії в укладенні договорів купівлі продажу продукції позивача, сприяти у проведенні зустрічей та техніко-комерційних переговорів між позивачем та замовниками, а позивач зобов'язувався прийняти надані послуги та оплатити їх (виплачувати виконавцю винагороду).
3. У період з грудня 2010 року по березень 2014 року ОСОБА_5 надала позивачу посередницькі послуги на загальну суму 4969090,00 грн. (без ПДВ).
На підтвердження факту одержання від ОСОБА_5 посередницьких послуг позивач представив суду додаткові угоди до договору від 10.01.2012 № 3П-12 про надання послуг та виконання робіт, а також акти виконаних робіт, які містять перелік покупців продукції позивача та розмір винагороди ОСОБА_5, а також оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", за яким ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками, за період з 01.01.2010 по 31.12.2013.
В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок ОСОБА_5 кошти у загальній сумі 4969090,00 грн. (без ПДВ), факт перерахування коштів підтверджується копією банківських виписок, що містяться у матеріалах справи.
Згідно з даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 31.12.2013 позивач кредиторська чи дебіторська заборгованість відсутня.
З акта перевірки убачається, що кошти у сумі 2692354,00 грн., сплачені ОСОБА_5 за посередницькі послуги, позивач включив до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме:
за 4-й квартал 2010 року - на суму 600000,00 грн.; за 1-й квартал 2012 року - на суму 396000,00 грн.; за 3-й квартал 2012 року - на суму 690000,00 грн.; за 4-й квартал 2012 року - на суму 550700,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є родичем директора ТОВ "ТЕККО Інтерфейс" ОСОБА_1, цей факт відображений в акті перевірки і не заперечувався сторонами під час судового розгляду.
Проаналізувавши документи, представлені позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд документи не підтверджують фактів надання вказаними особами посередницьких послуг при укладенні позивачем комерційних договорів з покупцями продукції позивача, є неконкретними і не розкривають змісту наданих послуг, їх обсягу, принципів ціноутворення тощо.
Крім того, взаємовідносини з вказаними особами позбавлені будь-якого обґрунтованого економічного змісту і розумної ділової мети, адже позивач працює на ринку торгівлі електротоварами з листопада 2008 року і має усталені ділові відносини з покупцями своєї продукції. Штат позивача у періоді, що перевірявся, налічував від 30 до 46 осіб, у тому числі й відділу маркетингу та менеджерів з продажу продукції.
Перерахування коштів на рахунки фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і є пов'язаними особами по відношенню до посадових осіб позивача, окрім штучного завищення валових витрат та переведення безготівкових коштів у готівкові, не має жодної розумної ділової мети.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з формуванням позивачем витрат, які враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).
Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування твердження податкового органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій, за результатами здійснення яких податковим органом прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В даній справі судом встановлено, що первинні фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду на підтвердження господарських операцій, що здійснювались між ним та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, фактів надання вказаними особами посередницьких послуг не підтверджують. Представлені позивачем документи не відтворюють реального стану речей і фіксують обставини, які у дійсності не відбувались.
Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статі 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 2563656,00 грн., є правильними, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16.03.2015 № 287/НОМЕР_1, - правомірним.
За наведених обставин, позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 листопада 2015 р.