04 грудня 2015 року 810/7041/14
Київський окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., суддів: Балаклицького А.І., Лапія С.М. при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальна служба України, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, третя особа: Державне казначейська служба України про стягнення заборгованості з заробітної плати,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальна служба України, Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, третя особа: ОСОБА_2 казначейська служба України та з урахуванням уточнень до позовних вимог просить стягнути з Державної фіскальна служба України суму заборгованості із заробітної плати за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р. - 31382,88 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що у період починаючи з 15.03.2015 р. він проходив державну службу в підрозділах органів Державної податкової служби України (Міністерства доходів та зборів України).
Відповідно до наказу ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 06.11.2013 р. №267-о його переведено на посаду начальника управління ІТ та обліку платників ГУ Міндоходів а АР Крим, а починаючи з 24.03.2014 р. перебував у складі робочої групи згідно з розпорядженням Міністерства доходів і зборів України від 24.03.2014 р. №55-р «Про створення робочої групи» та був відряджений до м. Києва та зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополя. Також позивач приймав участь у роботі Міжвідомчої робочої групи при Міністерстві юстиції України.
Вказав, що продовжував займати посаду начальника управління ІТ та обліку платника ГУ Міндоходів в АР Крим, адже не був звільнений з державної служби або переведений на іншу посаду.
При цьому позивач стверджує, що у період з березня 2014 р. по серпень 2014 р. заробітна плата йому не виплачувалась, у зв'язку з чим просив суд стягнути суму заборгованості по заробітній платі за вказаний період у судовому порядку.
У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Від ГУ ДФС у Херсьнській області до суду надійшли заперечення на адміністративний позов відповідно до змісту яких, податкова інспекція просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів заперечень третьою особою зазначено, що позивач не перебував у трудових відносинах з ГУ ДФС у Херсонскій області, будь які докази щодо недоотримання позивачем заробітної плати за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р. у податкової інспекції також відсутні. ГУ ДФС у Херсонскій області стверджує, що жодних зобов'язань перед відповідачем не має.
Представник відповідача - Міністерства доходів і зборів України та ДФС України заперечував проти позову. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що позивач ніколи не перебував у трудових відносинах з ДФС України, а тому останній не має обов'язку виплачувати позивачу заробітну плату.
З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що позовні вимоги до ДФС України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 казначейська служба України явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується даними наявних в матеріалах справи доказів. Будь яких заяв чи клопотань, а також заперечень на адміністративний позов суду не надали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника сторін, показання свідка, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 15.03.2005 р. ОСОБА_1 проходив державну службу в підрозділах органів Державної податкової служби України (Міністерства доходів та зборів України).
Наказом ГУ Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 06.11.2013 р. №267-о ОСОБА_1 переведений на посаду начальника управління ІТ на обліку платників ГУ Міндоходів в АР Крим.
Судом також встановлено, що в період перебування ОСОБА_1 на публічній службі в органах Головного управління Міністерства доходів та зборів в АР Крим територію Кримського півострову було окуповано Російською Федерацією, у зв'язку з чим у роботі всіх державних органів АР Крим, у тому числі і територіальних органів Міндоходів у відповідному регіоні відбувся збій (зазначені обставини є загальновідомими, а тому не потребують доказування).
З огляду на вказані обставини, 24 березня 2014 року на підставі розпорядження Міністрерства доходів і зборів України від 24.03.2014 № 55-р «Про створення робочої групи» та Додатку до нього ОСОБА_1 відряджений до м. Києва та зарахований до робочої групи з координації роботи органів ГУ Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі.
Крім того, позивач продовжував займати посаду начальника управління ІТ та обліку платників ГУ Міндоходів в АР Крим, оскільки він не був звільнений з державної служби або переведений на іншу посаду.
Судом встановлено, що між позивачем та Міністерством доходів і зборів України в особі першого заступника Міністра доходів і зборів України ОСОБА_3 укладено Договір - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014р. №21, згідно якого Позивач здобуває підготовку магістра за спеціальністю «електронне урядування» галузі знань «державне управління», а на період навчання у Академії зараховується до кадрового резерву на посаду начальника управління ІТ та обліку платників ГУ Міндоходів в АР Крим.
У результаті успішної здачі вступних іспитів та проходження конкурсного відбору Рішенням приймальної комісії (Наказ від « 08» липня 2014р. №396-к) Позивач зарахований слухачем першого року навчання денної форми Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.
Порядок прийому до Академії, організації навчання, умови проходження навчання та фінансування регулюються відповідними Договорами, укладеними між Сторонами та Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 р. №255 (надалі - «Положення»).
Так, згідно п. 21. Положення у разі зарахування на навчання за денною формою працівник органу, установи звільняється із займаної посади згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку із вступом до Національної академії. На час навчання державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування за денною формою за державним замовленням у Національній академії посада, яку вони займали до навчання (крім виборних посад), може займатися іншою особою лише на умовах строкового трудового договору та не є вакантною.
П. 24 Положення встановлено, що слухачам, які на момент зарахування на навчання до Національної академії за денною формою за державним замовленням перебували на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, виплачується стипендія у розмірі середньої заробітної плати за останнім місцем роботи, але не більш як 1,5 максимального посадового окладу провідного спеціаліста міністерства, встановленого законодавством. Стипендія перераховується одночасно із зміною в установленому порядку умов оплати праці відповідних категорій працівників.
Також позивач не має змоги отримувати стипендію у зв'язку з відсутністю відповідної довідки про розмір середньої заробітної плати за останнім місцем роботи.
Позивач задля вирішення цього питання звернувся разом з іншими працівниками до начальника ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_4, який, у свою чергу, неодноразово звертався до Державної фіскальної служби України з приводу цього, водночас, питання щодо виплати заробітної плати вирішено не було.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У статті 1 Закону України “Про оплату праці” визначено, що заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини другої статті 4 і статті 13 цього Закону джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Строки виплати заробітної плати врегульовані статтею 115 Кодексу законів про працю України, згідно з якою заробітна плата виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
З наданого відповідачем на виконання вимог ухвали суду розрахунку, проведеного ГУ ДФС у Херсонській області ДФС України, заробітної плати (за аналогічною посадою) начальника управління ІТ та обліку платників ГУ Міндоходів в АР Крим ОСОБА_1 за період з 01.03.2014 р. по 31.08.2014 р. вбачається, що березень
2014 року заробітна плата за відповідною посадою повинна становити 5230,48 грн., у період з квітня 2014 року по серпень 2015 року у розмірі 5230,48 грн. щомісячно.
Водночас, судом також встановлено, що бюджетні призначення для ГУ Міндоходів в АР Крим та ГУ Міндоходів у м. Севастополі були зняті, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Міністерства фінансів України про зміни до річного розпису бюджету на 2014 рік від 2 квітня 2014 року № 147 та № 160.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачами не заперечується факт перебування позивача у спірний період на публічній службі в органах Міністерства доходів та зборів, а також факт не нарахування та невиплати заробітної плати у період з березня 2014 р. по серпень 2014 р.
Таким чином, суть спору фактично зводиться до з'ясування органу відповідального за відшкодування позивачу належної йому заробітної плати за період з 12 березня 2014 р. по 31 серпень 2014 р.
Вирішуючи дане питання суд зазначає про таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби, реорганізовано територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби.
Згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. №311 "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", Головне управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим реорганізується шляхом приєднання в Головне управління ДФС у Херсонській області.
Згідно зі ст. 81 Цивільного кодексу України, порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульовано ст. 107 ЦКУ, а саме:
Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи. що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 15,05.2003 №755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон №755). юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті, в тому числі, приєднання.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074) визначається механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.
Згідно із пунктом 17 Порядку № 1074 у разі функціонування в органі виконавчої влади територіальних органів голова комісії з припинення органу виконавчої влади після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про припинення територіальних органів утворює відповідні комісії, затверджує їх голів та визначає строк проведення реорганізації або ліквідації. Головою комісії з припинення територіального органу призначається керівник або заступник керівника такого органу, який затверджує її персональний склад.
Відповідно до п. 7 Порядку № 1074 майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» та наказу Міністерства доходів і зборів України від 04.03.2015 №23 «Про реорганізацію головних управлінь Міндоходів в АР Крим та м. Севастополі», наказом Головного управління Міндоходів а АР Крим віл 05.03.2015 №1 розпочато реорганізацію Головного управління Міндоходів в Автономній республіці Крим шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Херсонській області. Зазначеним наказом затверджено склад комісії з реорганізації Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Відповідно до п.п. 2 п. 21 Порядку №1074, голова комісії з реорганізації утворює комісію з інвентаризації майна органу виконавчої влади або територіального органу.
Згідно з пунктом 8 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 (із змінами) підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов'язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов'язання та власний капітал цих підприємств.
Враховуючи неможливість безперешкодного доступу для проведення інвентаризації, станом на грудень 02.12.2015 комісія з інвентаризації не створювалась.
Фінансування Головного управління ДФС у Херсонській області здійснюється відповідно до затвердженого кошторису за КПКВ 330/010 «Керівництво та управління у сфері фіскальної політики». Кошторисні призначення на оплату праці доведені із розрахунку штатної чисельності Головного управління ДФС у Херсонській області на 2015 рік у кількості 317 одиниць. Кошти для виплати заборгованості із заробітної плати працівникам ГУ Міндоходів АР Крим та м. Севастополя ОСОБА_2 фіскальною службою України не передбачені у кошторисі Головного управління ДФС у Херсонській області.
Разом з цим, судом встановлено, що відповідних виплат позивачу ГУ ДФС у Херсонській області проведено не було, що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність державного органу.
Враховуючи викладене та з огляду на завдання адміністративного судочинства, зокрема, щодо реальності відновлення порушеного права, колегія суддів дійшла висновку, що відновлення порушеного права позивача можливе шляхом стягнення з ГУ ДФС у Херсонській області на користь ОСОБА_1 суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 31382,88 грн. (відповідно до розрахунку №5173/8/21-22-05-51 від 30.09.2015) за період з березня 2014 р. по серпень 2015 р.
За правилами пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів не доведено правомірності не здійснення жодних дій щодо відновлення порушеного права позивача, зокрема, відшкодування суми заборгованості по заробітній платі за період з березня 2014 р. по серпень 2014 р.
З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період роботи березня 2014 року по серпень 2014 рік у сумі 31382 (тридцять одна тисячя триста вісімдесят дві) грн. 88 коп.
3. Постанова суду в частині стягнення з Державної фіскальної служби України заробітної плати у межах стягнення за один місяць у сумі 5230 (п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 48 коп. - підлягає негайному виконанню.
4. У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий - суддя Щавінський В.Р.
Судді: А.І. Балаклицький
ОСОБА_5
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07 грудня 2015 р.