03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/16913/2015 Головуючий у суді першої інстанції - Леонтюк Л.К.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
23 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Троц В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
представника позивача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернуласья до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 01.06.2005 по 06.08.2010 вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від цього шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею, усі обов'язки по утриманню та вихованню сина вона веде самостійно, не спростовує той факт, що відповідач добровільно допомагає утримувати та виховувати сина, надає матеріальну допомогу під розписку та купує речі для сина не порадившись з нею, проживає окремо. Однак, позивач є державним службовцем і її заробітна плата не задовольняє потреби сина. Між сторонами була усна домовленість про утримання сина, однак відповідач відмовився оформити письмову нотаріально завірену домовленість щодо утримання їх сина, у зв'язку з цим вона вимушена звернутися до суду про стягнення аліментів з відповідача у примусовому порядку та просила стягнути аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.11.2015 позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати від дня пред'явлення позову до суду з 02.10.2015 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 31.07.2023.
Крім цього, з ОСОБА_6 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп. та рішення суду допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з нього аліменти на утримання ОСОБА_7, щомісяця, у розмірі 1/6 з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, до досягнення дитиною повноліття. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема при визначенні розміру аліментів судом проігноровано те, що відповідачем надано докази тривалого та сумлінного виконання його батьківських обов'язків щодо матеріального утримання сина. Крім того, зазначає, що 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача на утримання сина більше ніж достатньо, оскільки це в 5 разів перевищуватиме встановлений державою прожитковий мінімум для дітей аналогічного віку, який станом на час розгляду справи становить 1 455 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Позивач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю і просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно постановлене з дотриманням вимог закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації її життя на рівні з позивачем.
Вказаний висновок суду є законним та обґрунтованим, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі до 06.03.2010. Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач займає адміністративну посаду у ТОВ «СК «Альянс Україна».
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України закріплено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Таким чином, встановивши вищевказані фактичні обставини справи, належним чином дослідивши наявні у справі докази, в їх сукупності, та проаналізувавши означені норми закону, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов цілком законних та обґрунтованих висновків про обов'язок відповідача утримувати дитину та про можливість стягнення аліментів в розмірі ј частини з усіх видів заробітку.
Визначаючи розмір аліментів, судом дотримано вимог ст.ст. 182, 183 СК України.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що ним надано докази тривалого та сумлінного виконання його батьківських обов'язків щодо матеріального утримання сина. Також вважає, що 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача на утримання сина буде більше ніж достатньо, оскільки це в 5 разів перевищуватиме встановлений державою прожитковий мінімум для дітей аналогічного віку, який станом на час розгляду справи становить 1 455 грн.
У відповідності з вимогами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В супереч положень вказаної норми процесуального закону, відповідач на обґрунтування своїх заперечень проти позову не надав суду жодних доказів на підтвердження неможливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Визначаючи розмір аліментів в ј частині від заробітку відповідача, суд правомірно виходив з того, що останній працює та має сталий дохід, а відтак саме такий розмір аліментів, з урахуванням обставин визначених у ст. 182 СК України, є необхідним та достатнім для забезпечення утримання дитини та її розвитку.
Також, слід зазначити, що ст. 192 СК України закріплено, право платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров'я, тощо звернення до суду з позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись, ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
В.А. Шебуєва