справа № 22-ц/796/10917/2015 головуючий у 1-й інстанції: Белоконна І.В.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Соколової В.В., Усика Г.І.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 липня 2015 року,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 7 жовтня 2014 року між ним та Міністерством фінансів України було укладено контракт з директором державної установи "База відпочинку "Любич", відповідно до якого позивача призначили на посаду директора державної установи "База відпочинку "Любич" (далі - ДУ "База відпочинку "Любич") Міністерства фінансів України на строк дії з 14 листопада 2014 року до 14 листопада 2016 року. 30 березня 2015 року позивача ознайомили з наказом Міністерства фінансів України № 121-0 від 30 березня 2015 року "Про перенесення дати звільнення ОСОБА_1." та наказом Міністерства фінансів України від 19 березня 2015 року "Про звільнення ОСОБА_1.".
Позивач вважає, що його звільнення, а також порушення, на які посилається Міністерство фінансів України в обґрунтування звільнення, є неправомірними та безпідставними у зв'язку з тим, що позивач надав відповідачу свої зауваження та заперечення до акту перевірки 13 березня 2015 року, які повністю спростовують ті порушення, які були встановлені при проведенні перевірки; при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення жодних письмових пояснень від позивача ніхто не вимагав, як і не було враховано інших обставин визначених ст. 149 КЗпП України. За час перебування позивача на посаді директора (далі - ДУ "База відпочинку "Любич"), а саме з 14 листопада 2014 року жодних зауважень чи скарг стосовно виконання покладених на нього контрактом обов'язків він не отримував. Дисциплінарні стягнення до нього не застосовувалися.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд поновити його на помаді директора ДУ "База відпочинку "Любич" Міністерства фінансів України та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 7 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було з'ясовано які саме порушення контракту стали причиною його звільнення; також, судом під час ухвалення рішення не взято до уваги доповнення до позову та докази, подані ним 30 червня 2016 року, зокрема про те, що відповідачем не надано йому для ознайомлення акт перевірки колективного звернення працівників державної установи ДУ "База відпочинку "Любич" від 6 березня 2015 року, який став підставою для звільнення; крім того, судом не було взято до уваги, що відповідач не виконав вимог ст. 149 КЗпП, оскільки Акт про відмову надати письмові пояснення від 16 березня 2015 року не є належним доказом того, що роботодавець зажадав від позивача письмових пояснень.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник Міністерства фінансів України - СотніковаІ.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 7 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та Міністерством фінансів України було укладено контракт з директором державної установи "База відпочинку "Любич" Міністерства фінансів України.
Відповідно до п. 6.1 розділу 6 контракту він діє з 14 листопада 2014 року до 14 листопада 2016 року.
10 лютого 2015 року наказом Міністерства фінансів України № 50 утворено комісію для проведення перевірки ДУ "База відпочинку "Любич".
Актом перевірки колективного звернення працівників ДУ "База відпочинку "Любич" Міністерства фінансів України до Президента України, Генеральної прокуратури України, Кабінету Міністрів України від 6 березня 2015 року було встановлено, що директором ДУ "База відпочинку "Любич" ОСОБА_1 у період роботи з 14 листопада 2014 року до 10 лютого 2015 допущено порушення умов контракту, зокрема: не забезпечено ефективне використання і зберігання закріпленого за Базою відпочинку державного майна, чим порушено вимоги пункту 1.1 контракту (виведено з ладу систему опалення); допущено погіршення соціально-побутової сфери у колективі (не створено місця для прийому їжі), чим не виконано вимоги підпункту 2.2.18 пункту 2.2 контракту; запроваджено практику проведення аудіозаписів розмов із працівниками без їх згоди, чим порушено вимоги підпунктів 2.2.17 та 2.2.20 пункту 2.2 контракту; не виконано умови договору зберігання № 1 від 1 грудня 2014 року, зокрема: підпункти 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1, пункт 2.3, чим порушено вимоги підпункту 2.2.17 контракту; допущено до роботи водія на вантажному автомобілі НОМЕР_1, без полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та без проходження періодичного технічного огляду, чим порушено вимоги підпункту 2.2.20 контракту; допущено економіста установи до виконання роботи водія при використанні легкового автомобіля Шкода Октавіа, д.н.з. НОМЕР_2 при його технічній несправності (розбито ліве дзеркало заднього виду), чим порушено вимоги підпункту 2.2.16 контракту; не забезпечено організацію ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, чим порушено вимоги підпункту 2.2.8 контракту; допущено перевитрату газу за листопад - грудень 2014 року, а також непогашення заборгованості за спожитий газ у січні 2015 року, чим порушено вимоги пункту 1.1 контракту; не забезпечено належного збереження майна установи (втрата 150 л пального), чим порушено вимоги пункту 1.1 контракту; звільнено без попереднього погодження з Міністерством фінансів України заступника директора установи ОСОБА_5, чим порушено вимоги підпункту 2.2.11 контракту (а. с. 89-90).
Пунктами 5.3, 5.3.2, 5.3.10 контракту встановлено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваним з ініціативи Міністерства до закінчення строку його дії: у разі одноразового порушення керівником законодавства України чи обов'язків, передбачених цим контрактом, у результаті чого для Бази відпочинку настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи і т.п.); у разі неефективного використання та неналежного збереження державного майна.
Згідно доповідної записки начальника Відділу внутрішнього фінансового контролю та аудиту, голови комісії ОСОБА_7 від 10 березня 2015 № 22000-22/7 комісією за результатами проведеної перевірки було запропоновано Міністру звільнити ОСОБА_1 з посади директора установи та достроково розірвати з ним контракт відповідно до вимог підпунктів 5.3.2 та 5.3.10 контракту за неналежне виконання своїх посадових обов'язків, зокрема пункту 4.4 Контракту (а. с. 76).
Відповідно до Акту про відмову надати письмові пояснення від 16 березня 2015 року ОСОБА_1 прибув до Міністерства фінансів України 16 березня 2015 та відмовився надати письмові пояснення на ім'я Міністра фінансів ОСОБА_8 щодо питань, викладених у акті перевірки від 6 березня 2015 року (а. с. 81).
Броварською районною державною адміністрацією Київської області було погоджено звільнення посади директора ДУ "База відпочинку "Любич" ОСОБА_1 (а. с. 82).
Згідно Акту про повідомлення ОСОБА_1 щодо прибуття до Міністерства фінансів України для ознайомлення з наказом від 19 березня 2015 року позивача у телефонному режимі головним спеціалістом відділу керівних кадрів фінансової системи Департаменту персоналу, організаційної роботи, запобігання та протидії корупції ОСОБА_9 було запрошено прибути до Міністерства з метою ознайомлення із наказом про звільнення (а. с. 85).
Актом про відмову поставити свій підпис про ознайомлення з наказом Міністерства фінансів України від 19 березня 2015 року № 101-о "Про звільнення ОСОБА_1." від 19 березня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 19 березня 2015 прибув до Міністерства та у присутності посадових осіб ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ознайомився із наказом Міністерства фінансів від 19 березня 2015 № 101, проте відмовився засвідчити цей факт своїм підписом на наказі й повідомив, що перебуває на лікарняному (а. с. 86).
Відповідно до наказу Міністерства фінансів від 19 березня 2015 року № 101-о "Про звільнення ОСОБА_1." зі змінами, внесеними наказом від 30 березня 2015 №121-о "Про перенесення дати звільнення ОСОБА_1.", позивача було звільнено з посади директора ДУ "База відпочинку "Любич" Міністерства фінансів України та припинено дію контракту відповідно вимог пункту 8 статті 36 КЗпП України (а. с.75; 89).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За результатами розгляду справи суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
З пункту 8 частини 1 статті 36 КЗпП України вбачається, що підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами та належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦК України), було обґрунтовано встановлено, що позивачем не надано належного та допустимого доказу спростування порушення умов контракту з директором ДУ "База відпочинку "Любич" Міністерства фінансів України, які встановлені Актом перевірки колективного звернення працівників ДУ "База відпочинку "Любич" від 6 березня 2015 року.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем були дотримані всі вимоги законодавства про працю України при звільненні позивача з посади директора установи.
Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, належні та допустимі докази на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 7 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Судді: