справа № 22-ц/796/10806/2015 головуючий у 1-й інстанції: Рибак М.А.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Пікуль А.А., Побірченко Т.І.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", ОСОБА_2, про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року,
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаною заявою, посилаючись на те, що з червня 1986 року до січня 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 У лютому 2015 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 має рахунки в банку ПАТ "Альфа-Банк", які були відкриті нею ще під час перебування в шлюбі. Вважає, що ці кошті набуті під час шлюбу, а тому відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки позивач бажає скористатися своїм правом на поділ майна подружжя та для того, щоб визначити суму спільних коштів, які знаходяться на рахунках ОСОБА_2 у ПАТ "Альфа-Банк", виникла необхідність у розкритті банківської таємниці.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд зобов'язати ПАТ "Альфа-Банк" розкрити інформації, яка містить банківську таємницю, відносно рахунків ОСОБА_2, шляхом надання роздруківки про рух коштів за період з 28 січня 2009 року по 1 травня 2015 року по наступним рахункам: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, по рахункам № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення поданої заяви. Скаржник зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції помилково посилався на те, що заявник не має підстав та повноважень на розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення; суд не вказав, на підставі яких норм закону було прийнято оскаржуване рішення; тим самим, судом було порушено його право на поділ спільного майна подружжя.
В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується, тому в силу ст. 303 ЦПК України не перевіряється.
ОСОБА_2 та її представник- ОСОБА_3 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що згідно довідки про наявність рахунків в ПАТ "Альфа-Банк" № 51643-102 від 11 червня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 відкриті рахунки № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 у UAH до зарплатної карти за договором № 610187923 від 28 січня 2009 року, укладеним між банком та ТОВ "Гепард" на виконання договору про обслуговування зарплатного проекту. За умовою договору зараховуванню на вказані рахунки підлягає лише заробітна плата (а. с. 31).
Відповідно до статей 288, 290 ЦПК України заявник має право вимагати розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи, навівши при цьому обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, на письмову вимогу суду або за рішенням суду.
Згідно роз'яснень, викладених у п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 "Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб", правовий режим банківської таємниці визначається, зокрема, статтями 1058, 1076 ЦК України, статтями 60 - 62 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність". Оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватись безпосередньо банками або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб'єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу, у зв'язку із цим при розгляді справи слід ураховувати положення Податкового кодексу України та спеціальних законів.
Коло суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається законом (стаття 62 Закону "Про банки і банківську діяльність") і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому вказані суб'єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб'єктів. Таким чином, при відмові банку у наданні таким суб'єктам обмеженої інформації, яку вони мають право отримати за безпосереднім зверненням до банку (наприклад, як зазначено в статті 20.1.3 ПКУ), а також у разі необхідності отримання інформації, що виходить за межі функцій суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, вони мають право на звернення до суду у порядку, передбаченому ЦПК України.
Разом з тим, ОСОБА_1 не відноситься до кола суб'єктів, які мають право за законом вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську тамницю.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що підстави для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, та задоволення поданої заяви відсутні.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, належні та допустимі докази на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: А.А. Пікуль
Т.І. Побірченко