справа № 22-ц/796/7302/2015 головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Соколової В.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", який є правонаступником публічного акціонерного товариства "Астра Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 лютого 2015 року,
У листопаді 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 150102046879023, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановив кредитний ліміт у розмірі 300000 грн. на строк до 13 серпня 2011 року, зі сплатою 19,49 % річних. Узабезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 150102046879023/П1, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 13 серпня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно якого останній передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. У подальшому, 2 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Астра Банк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за вказаним кредитним та забезпечувальними договорами. Умови кредитного договору позичальник не виконав, унаслідок чого станом на 20 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 357869 грн. 95 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 357869 грн. 95 коп.; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 4 лютого 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк", який є правонаступником ПАТ "Астра Банк", задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 357869 грн. 95 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3578 грн. 70 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що при вимозі про стягнення заборгованості за кредитним договором вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є неприпустимою, оскільки це оцінюється як подвійне стягнення; також неправильним є висновок суду про те, що невиконання позивачем вимог ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язанняє підставою для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 13 серпня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 150102046879023, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та встановив кредитний ліміт у розмірі 300000 грн. на строк до 13 серпня 2011 року, зі сплатою 19,49 % річних.
У забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 13 серпня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 150102046879023/П1, за яким поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором в повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, 13 серпня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, згідно якого останній передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
У пункті 4.1 іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання в повному обсязі зобов'язання по кредитному договору, а у разі відмови - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення позичальником умов кредитного договору та іподекодавцем цього договору.
Відповідно до пункту 5.1 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадках, якщо на момент настання терміну виконання основного зобов'язання, воно не буде виконане повністю, у випадку порушення графіку погашення суми кредиту (частини кредиту) та/або у разі несплати процентів (частини процентів), комісії за обслуговування кредиту (частини комісії) відповідно до умов кредитного договору. При цьому, іпотекодержатедь має право звернути стягнення на весь предмет іпотеки, за своїм розсудом, та задовольнити за рахунок предмету іпотеки у повному обсязі усі вимоги, передбачені кредитним договором.
У разі порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором та (або) іпотекодавцем зобов'язань за цим договором, іпотекодержатель надсилає письмову вимогу про усунення порушення. В цій вимозі іпотекодержателем зазначається: стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк, що не перевищує 30-ти робочих днів з моменту отримання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 5.2 іпотечного договору).
Згідно п. 5.3 договору у випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником умов кредитного договору та/або іпотекодавцем умов цього договору, іпотекодержатель має право реалізувати предмет іпотеки в порядку, визначеному Законом України "Про іпотеку".
У подальшому, 2 грудня 2013 року між ПАТ "Астра Банк" та ПАТ "Дельта Банк" був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Астра Банк" передав (відступив) ПАТ "Дельта Банк" право вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальними договорами.
Як убачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором станом на 20 жовтня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 357869 грн. 95 коп., яка складається: 300000 грн. - заборгованість по кредиту; 57869 грн. 95 коп. - заборгованість по відсоткам.
Задовольняючи частково позов ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив із того, що при наявності вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є неприпустимою в розумінні того, що вона оцінюється як подвійне стягнення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України "Про іпотеку", банком іпотекодавцю не направлялася, тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови у задоволенні позову.
Проте з такими висновками суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За результатами розгляду справи суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
У ч. 1 ст. 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пп. 9, 37, 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. ст. 3 і 4 ЦПК України).
Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.
Невиконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням ст. 124 Конституції України.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
За змістом ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.
Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.
Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції зазначене не врахував, належним чином не перевірив доводів сторін, не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню.
Крім того, у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зазначено, що при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.
У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.
У порушення зазначених вимог закону, судом першої інстанції було вирішено стягнути заборгованість за кредитним договором у тому числі з ОСОБА_3, який є майновим поручителем за іпотечним договором від 13 серпня 2013 року, укладеним між ним та ПАТ "Астра Банк".
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції і постановлення нового рішення про задоволення позову ПАТ "Дельта Банк", який є правонаступником ПАТ "Астра Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Як роз'яснено у п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Колегія суддів вважає можливим визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ "Дельта Банк" підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі по 1192 грн. 90 коп. з кожного.
Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 4 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", який є правонаступником публічного акціонерного товариства "Астра Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором № 150102046879023 від 13 серпня 2013 року в розмірі 357869 грн. 95 коп.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 150102046879023 від 13 серпня 2013 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та ОСОБА_1, в розмірі 357869 грн. 95 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 13 серпня 2013 року, укладеним між публічним акціонерним товариством "Астра Банк" та ОСОБА_3, - квартиру АДРЕСА_1
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої "Про виконавче провадження", визнавши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати по сплаті судового збору по 1192 грн. 90 коп. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Судді: