Апеляційне провадження №22-ц/796/14128/2015 Головуючий в 1 інстанції - Великохацька В.В.
Доповідач - Желепа О.В.
22 грудня 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних спав Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Желепи О.В.
суддів: Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі: Перетятько А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року в справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецжитлокомфорт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», Приватного акціонерного товариства «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», Приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення ОСОБА_4, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, TOB «Спецжитлокомфорт», TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05.07.2005 року між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» укладено договір №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи. Згідно додаткової угоди №1 від 23.11.2006 року до договору про спільну діяльність приєдналося TOB «БІК «Інтербудінвест». Метою укладення договору про спільну діяльність було забезпечення спільного інвестування та залучення коштів для будівництва адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_1, організація безпосереднього будівництва об'єкту, розподіл між учасниками житлових і нежитлових площ об'єкту та отримання прибутку внаслідок продажу таких площ.
Сторони договору №3 про спільну діяльність узгодили, що розподіл площ між ними здійснюється відповідно до протоколу №1 розподілу житлових та нежитлових площ (додаток №2), який є невід'ємною частиною договору. Протоколом №1 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку на АДРЕСА_1, підписаному кожним із учасників простого товариства, було визначено перелік квартир, нежитлових приміщень та парко місць, які належатимуть кожному із учасників договору після завершення будівництва будинку.
Згідно протоколу №1 квартиру АДРЕСА_1 отримала у власність УСНРПБВК «Укрреставрація».
На підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру №04/29А від 15.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 та УСНРПБВК «Укрреставрація», після проведення всіх будівельних робіт та прийняття відповідного будинку приймальною комісією у експлуатацію, позивач отримав у власність квартиру АДРЕСА_1.
Право власності ОСОБА_2 зареєстроване в порядку, передбаченому законодавством, ним отримано свідоцтво про право власності на квартиру від 26.02.2014 року, виданого Реєстраційною службою ГУЮ у м. Києві.
Як стверджує позивач за первісним позовом, в березні 2014 року він приїхав до будинку, в якому знаходиться вищевказана квартира, з метою отримання ключів від квартири та фактичного вселення, проте потрапити до квартири він не зміг. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що він дізнався, що 21.10.2010 року між ОСОБА_4 та TOB «БІК «Інтербудінвест» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №29а-4, предметом якого є майнові права на квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 зазначив, що факт передачі ОСОБА_4, а далі - ОСОБА_3, майнових прав на квартиру з боку TOB «БІК «Інтербудінвест» є незаконним. Крім того, позивач стверджує, що він позбавлений можливості користуватися спірною квартирою, незважаючи на здійснення державної реєстрації права власності, оскільки ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні згаданою квартирою. Зокрема, позивач не може потрапити до спірної квартири, у нього немає ключів від неї, оскільки у даній квартирі на даний час проживає ОСОБА_3, вона здійснює на власний розсуд ремонтні роботи, укладає договори з обслуговуючими організаціями на тепло -, водопостачання, звертається зі спірним договором купівлі-продажу майнових прав до державних органів з приводу реєстрації права власності на квартиру на її ім'я, ініціює судові процеси про визнання за нею права власності на квартиру.
Також позивач зазначив, що спірний договір був укладений з порушенням вимог п.2 та п.5 ст.203 ЦК України, так, директор TOB «БІК «Інтербудінвест», укладаючи з ОСОБА_4 спірний договір від імені всіх учасників простого товариства, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не отримував від учасників договору №3 про спільну діяльність відповідних повноважень, закріплених в довіреності, а договором №3 таке право за TOB «БІК «Інтербудінвест» не закріплене. На думку позивача, волевиявлення директора TOB «БІК «Інтербудінвест» при укладенні спірного договору з ОСОБА_4 не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, оскільки він був обізнаний про існування договору №3 про спільну діяльність та протоколу №1, які сам підписував, та відповідно до яких частка, до якої входить спірна квартира, належить УСНРПБВК «Укрреставрація», тому стороні неможливо буде виконати п.1.4. спірного договору - передати майнові права на квартиру, якими вона володіє, а тим більше виконати вимоги п.2.5.5. та передати покупцю у власність квартиру як об'єкт нерухомості. Отже, з моменту складання протоколу №1 (з 24.11.2006 року) єдиною особою, яка могла розпоряджатись майновими правами на квартиру №14, стала УСНРПБВК «Укрреставрація».
З цих підстав позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав №29а-4 від 21.10.2010 року, укладений між TOB «БІК «Інтербудінвест» та ОСОБА_4 та застосувати правові наслідки недійсності правочину, усунути перешкоди в користуванні спірною квартирою шляхом виселення з неї ОСОБА_3
ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_2, УСНРПБВК «Укрреставрація», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: TOB «БІК «Інтербудінвест», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав, мотивуючи це тим, що УСНРПБВК «Укрреставрація» не мала права продавати спірну квартиру шляхом укладання договору купівлі-продажу майнових прав №29а-4, оскільки вони вже були продані 21.10.2010 року. Так, позивач за зустрічним позовом вважає, що УСНРПБВК «Укрреставрація» не мала права укладати договір купівлі-продажу майнових прав №29а-4 та повторно їх продавати, так як на момент його укладення ці майнові права не належали УСНРПБВК «Укрреставрація». Майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, на думку ОСОБА_3, належали забудовнику TOB «БІК «Інтербудінвест», яке організовувало спорудження об'єктів для власних потреб чи для передачі їх у власність особам, або особам, власністю якої об'єкт стане після завершення будівництва. TOB «БІК «Інтербудінвест» не передавало за актом УСНРПБВК «Укрреставрація» квартиру АДРЕСА_1.
Також в обґрунтування своїх позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначила, що у грудні 2012 року УСНРПБВК «Укрреставрація» звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до TOB «БІК «Інтербудінвест», треті особи: Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА), ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», про зобов'язання протягом 5 робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду передати позивачу документи, необхідні для оформлення права власності на 14 квартир у будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.1 1.2013 року у справі №5011-5/18880-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2014 року, УСНРПБВК «Укрреставрація» відмовлено у задоволенні позовних вимог. Проте в серпні 2012 року УСНРПБВК «Укрреставрація» здійснила відчуження спірних майнових прав на спірну квартиру №4, яка згідно протоколу №2 вже входила до частки TOB «БІК «Інтербудінвест».
З цих підстав ОСОБА_3 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №4/29А від 15.08.2012 року, укладеного між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ОСОБА_2
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 11.09.2015 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Спецжитлокомфорт», товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», приватного акціонерного товариства "Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Інтербудінвест», приватне акціонерне товариство «Міжнародна інвестиційна компанія «Інтерінвестсервіс», ОСОБА_4, про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав - задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №4/29А від 15.08.2012 року, укладеного між Українською спеціальною науково-реставраційною проектно-будівельно-виробничою корпорацією «Укрреставрація» та ОСОБА_2.
Стягнуто з Української спеціальної науково-реставраційної проектно-будівельно-виробничої корпорації «Укрреставрація» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.
Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 121 (сто двадцять одна) гривня 80 (вісімдесят) копійок.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05.11.2015 року стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 (нуль) копійок.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09.11.2015 року виправлено описку, допущену у абзаці 32 мотивувальної частини рішення Оболонської о районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року в даній справі, вірно зазначивши «УСНРПБВК «Укрреставрація» замість «TOB «ІБК «Інтербудінвест».
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити.
В скарзі посилався на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд не перевірив повноваження директора TOB «БІК «Інтербудінвест» на укладення з відповідачкою ОСОБА_4 договору купівлі продажу майнових прав. Також суд не врахував, що при розгляді іншої справи в порядку господарського судочинства була встановлена нікчемність протоколу №2 за яким відбувся обмін квартирами, на підставі якого суд дійшов висновку, про те, що спірна квартира за розподілом мала відійти ТОВ «БІК «Інтербудінвест», яке відчужило майнові права на неї ОСОБА_4 Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 64 ЦПК України, залучав до матеріалів справи неналежним чином засвідчені документи. Всупереч вимог ст. 215 ЦПК України, в судовому рішенні фактично відсутня позиція корпорації «Укрреставрація», яка повністю визнавала первісний позов та надавала суду обґрунтовані пояснення з приводу даного спору.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 доводи скарги підтримав.
ОСОБА_4, представники відповідачів ОСОБА_4 та ТОВ «Спецжитлокомфорт» заперечували проти задоволення скарги.
Інші учасники процесу до апеляційного суду не з'явились, про розгляд справи повідомлені, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов, суд вважав встановленими такі обставини.
05.07.2005 року між УСНРПБВК «Укрреставрація» та ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» укладено договір №3 про спільну діяльність без створення юридичної особи. Згідно додаткової угоди №1 від 23.11.2006 року до договору про спільну діяльність приєдналося TOB «БІК «Інтербудінвест». Метою укладення договору про спільну діяльність було забезпечення спільного інвестування та залучення коштів для будівництва адміністративно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться в АДРЕСА_1, організація безпосереднього будівництва об'єкту, розподіл між учасниками житлових і нежитлових площ об'єкту та отримання прибутку внаслідок продажу таких площ (т.1, а.с. 12-28).
23.11.2006 року між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», правонаступником якого є ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», TOB «БІК «Інтербудінвест» та УСНРПБВК «Укрреставрація» укладено додаткову угоду №01 до договору про спільну діяльність. Умови договору про спільну діяльність викладені у новій редакції з урахуванням прийняття до спільної діяльності нового учасника (т.1, а.с.29-40).
Предметом договору про спільну діяльність є виконання сторонами комплексу проектно-вишукувальних, будівельних робіт та введення об'єкту в експлуатацію на земельній ділянці з метою отримання сторонами новозбудованих площ жилих та нежитлових приміщень відповідно до своїх часток, визначених цим договором. Об'єктом за цим договором є адміністративно-житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, що знаходиться на АДРЕСА_1
Відповідно до розділу 4 договору про спільну діяльність кожен з учасників прийняв на себе певні зобов'язання. Згідно п.4.1. договору УСНРПБВК «Укрреставрація» зобов'язалася оформити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, виконувати функції замовника по розробці проектної документації на стадії «Проект», сприяти іншим сторонам у розробці, оформленні та погодженні у встановленому чинним законодавством порядку проектної документації для будівництва об'єкта, видати відповідачу TOB «БІК «Інтербудінвест» довіреність на право бути представником УСНРПБВК «Укрреставрація» у державних установах, інших підприємствах та організаціях з питань розробки та погодження дозвільної та проектної документації, будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію тощо. За рахунок своєї частки УСНРПБВК «Укрреставрація» зобов'язалася передати місту 5% від загальної площі житлових приміщень згідно з рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 року.
П. 4.5. договору про спільну діяльність передбачено, що TOB «БІК «Інтербудінвест» зобов'язалось за рахунок власних коштів забезпечити своєчасне та у повному обсязі фінансування проектних, будівельно-монтажних та пусконалагоджуваних робіт, послуг сторонніх організацій, які виникатимуть при зборі необхідних погоджень, а також придбання матеріалів та обладнання.
Крім того, відповідно до п.4.6. договору TOB «БІК «Інтербудінвест» має право здійснювати залучення коштів третіх осіб у порядку, встановленому чинним законодавством, з урахуванням заборони на здійснення інвестиційної діяльності по будівництву об'єкту та передавати третім особам частину приміщень із своєї частки в об'єктах у відповідності до акта розподілу житлової і нежитлової площі.
Згідно п.п.5.7., 5.9. договору про спільну діяльність розподіл площі між сторонами здійснюється відповідно до протоколу розподілу житлових і нежитлових площ. Оформлення часток у власність здійснюється у відповідності до чинного законодавства та умов розділу 4 цього договору.
Відповідно до п.п.4.2.4, 4.2.5., 4.4.4., 4.4.5., 4.6.5., 4.6.6. договору про спільну діяльність учасники спільної діяльності мають право отримати свою частку об'єкта та після підписання акта розподілу часток розпоряджатися нею на свій розсуд у відповідності до чинного законодавства України.
Згідно п. 1.1.14 договору про спільну діяльність в редакції додаткової угоди №02 від 27.11.2006 року керівництво спільною діяльністю, ведення бухгалтерського обліку та реєстрацію цього договору в органах податкової адміністрації покладається на відповідача TOB «БІК «Інтербудінвест» (т.1, а.с. 142).
Відповідно до п.4.5.5 додаткової угоди №01 TOB «БІК «Інтербудінвест» зобов'язалося на підставі відповідних довіреностей виконувати функції забудовника та замовника по будівництву об'єкта у повному обсязі та за власний рахунок.
11.12.2006 року TOB «БІК «Інтербудінвест» довіреністю було уповноважено бути повіреним ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та УСНРПБВК «Укрреставрація» і вчиняти від їх імені юридичні факти та фактичні дії, що випливають із функцій забудовника та замовника-інвестора по будівництву об'єкту, здійснювати керівництво спільною діяльністю, ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно діючого законодавства України (т. 1, а.с. 143144).
Згідно п.4.6.4 додаткової угоди №01 TOB «БІК «Інтербудінвест» мало право здійснювати залучення коштів третіх осіб у порядку, встановленому чинним законодавством. Таке право як залучення коштів третіх осіб належало виключно TOB «БІК «Інтербудінвест», тоді як у ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та УСНРПБВК «Укрреставрація» такого права за договором про спільну діяльність передбачено не було.
Між TOB «БІК «Інтербудінвест» та УСНРПБВК «Укрреставрація» 31.03.2010 року було підписано протокол №2 розподілу загальної житлової, нежитлової площі та машиномісць у житловому будинку АДРЕСА_1 що є додатком до додаткової угоди №1 до договору про спільну діяльність, за яким було погоджено перерозподіл квартир, нежитлових приміщень та машиномісць. Відповідно до зазначеного протоколу спірна квартира №4 перейшла до частки TOB «БІК «Інтербудінвест».
21.10.2010 року між ОСОБА_4 та TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №29а-4. На підставі цього договору 25.10.2010 року між сторонами було підписано акт прийому-передачі майнових прав на квартиру №4 (т.1, а.с. 122). Маючи на меті відступити права на квартиру №4 між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» було підписано угоду про відступлення прав (т.1, а.с. 123). За умовами зазначеної угоди про відступлення прав ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 всі права за основним договором купівлі-продажу майнових прав №29а-4.
Ще один протокол було підписано між TOB «БІК «Інтербудінвест» та УСНРПБВК «Укрреставрація» 28.11.2012 року, згідно умов якого визначено остаточний обмін своїми частками та за яким спірна квартира перейшла у частку TOB «БІК «Інтербудінвест».
Відповідно до акту готовності об'єкта до експлуатації від 11.09.2012 року та сертифікату відповідності закінченого будівництвом об'єкта серії КВ №16412174240 від 26.09.2012 року засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку на АДРЕСА_1 проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації (т. 1, а.с. 112-115).
15.08.2012 року між ОСОБА_2 та УСНРПБВК «Укрреставрація» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру №04/29А, за умовами якого на користь покупця передані майнові права на спірну квартиру АДРЕСА_1 (т.1, а.с.129-132).
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд встановив, що відповідач УСНРПБВК «Укрреставрація» не набув право розпорядження спірною квартирою. Отже, на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 15.08.2012 року №4/29А відповідач УСНРПБВК «Укрреставрація» діяв в порушення вимог ст.658 ЦК України, що, у свою чергу, є підставою для визнання вказаного договору недійсним в порядку, передбаченому ч. 1 ст.203, ст.215 ЦК України.
Після введення будинку в експлуатацію між ОСОБА_3 та TOB «БІК «Інтербудінвест», УСНРПБВК «Укрреставрація», ПАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» 09.10.2012 року було підписано акт прийому-передачі спірної квартири №4 в м. Києві на АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 125). З моменту підписання даного акту ОСОБА_3 набула право на здійснення подальшої реєстрації права власності на спірну квартиру.
Позивач за зустрічним позовом звернулась до ГУЮ у м. Києві із заявою про державну реєстрацію, проте їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Згідно протоколів № 2 від 31.03.2010 року та протоколу остаточного обміну від 28.11.2012 року спірна квартира перейшла у частку TOB «БІК «Інтербудінвест», яке мало всі права укладати договір купівлі-продажу майнових прав №29А-4 від 21.10.2010 року на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_4, яка в подальшому права на неї відступила своїй дочці, тобто набула права отримати спірну квартиру у власність законним шляхом на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №29А-4 від 21.10.2010 року.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів прийшла до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.
Висновок суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, та відсутність підстав для задоволення основного позову відповідають цим обставинам та вимогам закону.
Доводи представника ОСОБА_2, про те, що при розгляді іншої справи в порядку господарського судочинства була встановлена нікчемність протоколу №2 за яким відбувся обмін квартирами, за яким спірна квартира відійшла ТОВ «БІК «Інтербудінвест», яке відчужило майнові права на неї ОСОБА_4, колегія суддів не приймає з огляду на таке.
Відповідно до постанови вищого господарського суду України від 19 березня 2014 року, судом встановлено, що протокол № 2 до додаткової угоди № 01 ПАТ «Міжнародна інвестиційна компанія Інтерінвестсервіс» підписаний не був, а тому суд вважав , що він немає юридичної сили, так як не підписаний однією із сторін трьохсторонньої угоди.
Проте, оскільки вказаний договір був підписаний представниками тих сторін, які здійснювали обмін спірної квартири в даній справі, а також враховуючи інші письмові докази, які свідчать про те, що умови вказаного договору в подальшому неодноразово були схвалені корпорацією «Укрреставрація», яка погоджувалась, що спірну квартиру за обміном вони передають ТОВ БІК «Інтербудінвест», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент відчуження майнових прав в 2010 році ОСОБА_4 у продавця існували всі права на вчинення такого правочину.
Так, відповідно до листа УСНРПБВК «Укрреставрація» від 07.05.2012 року за №83 Корпорація направила TOB «БІК «Інтербудінвест» оригінал протоколу обміну частинами часток в Об'єкті інвестування та Оригінал Актів передачі-приймання квартир, нежитлових приміщень та машино-місць, які підписані та скріплені печаткою «Укрреставрація», в якому зазначено, що спірна квартира станом на 07.05.2012 року належить до частки TOB «БІК «Інтербудінвест».
В матеріалах справи також містяться і інші докази про те , що корпорація «Укрреставрація», визнавала перехід прав за обміном, на спірну квартиру до ТОВ БІК «Інтербудінвест».
Доводи скарги з приводу відсутності повноважень у директора TOB «БІК «Інтербудінвест» на укладення договору, який позивач за основним позовом ОСОБА_2 просив визнати недійсним, колегія суддів не приймає, так як погоджується з висновками суду, що такі повноваження останній мав в силу договорів та довіреності, оцінка яких була надана судом. .
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що права позивача ОСОБА_2, який придбав майнові права на спірну квартиру за договором лише в серпні 2012 року, ні яким чином не порушувались і не могли бути порушені договором, укладеним між ТОВ БІК «Інтербудінвест» та ОСОБА_4 21.10.2010 року.
Відповідно до п. 1.1. цього Договору купівлі-продажу майнових прав № 29а-4, компанія продала, а ОСОБА_4 придбала майнові права на квартиру № 4 у житловому будинку по АДРЕСА_1 в Оболонському районі м. Києва на умовах та в порядку визначених цим Договором.
Згідно із п. 3.1. Вартість майнових прав на квартиру склала 501 760 (п'ятсот одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп.
На виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № 29а-4, ОСОБА_4 25.10.2010 здійснила оплату вартості майнових прав на квартиру № 4 у розмірі 501 760 (п'ятсот одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 25 жовтня 2010 р.
Того ж дня, 25.10.2010 між TOB «БІК «Інтербудінвест», ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», УСНРПБВК «Укрреставрація» (Компанія) та ОСОБА_4 було підписано акт прийому передачі майнових прав на квартиру № 4 у житловому будинку по АДРЕСА_1 в Оболонському районі м. Києва.
Маючи на меті відступити права на квартиру № 4 29.08.2011 між ОСОБА_4 (матір'ю), ОСОБА_3 (донькою), та Компанією, від імені якої діяв Генеральний директор TOB « БІК «Інтербудінвест» ОСОБА_6, було підписано Угоду про відступлення прав.
За умовами зазначеної Угоди про відступлення прав Позивач ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 всі права за основним Договором купівлі-продажу майнових прав № 29а-4.
Тобто у ОСОБА_2, якому повторно вже в 2012 році були продані майнові права на квартиру, яка будувалась в тому числі і за кошти ОСОБА_4 , які вона внесла ще в 2010 році і майнові права на яку до неї перейшли ще в 2010 році, відсутнє право вимагати недійсність такого договору.
В свою чергу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мають право вимагати недійсності правочину, за яким повторно були відчужені майнові права, які ними були викуплені ще в 2010 році.
Відповідно до п. 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014, до державної реєстрації права власності за новим набувачем покупець за договором про відчуження майна, виконаним сторонами, не має права розпоряджатися цим майном, оскільки право власності на нього зберігається за продавцем, проте має право на захист свого володіння на підставі статті 396 ЦК. При цьому слід мати на увазі, що після оплати вартості проданого майна і передання його покупцеві, але до державної реєстрації переходу права власності, продавець також не має права ним розпоряджатися, оскільки це майно є предметом виконаного продавцем зобов'язання, яке виникло з договору про відчуження майна (пункт 1 частини першої статті 346 ЦК), а покупець є його законним володільцем.
Крім того, ст. 658 ЦК України встановлено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. При цьому, якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
У відповідності до положень 4.4.1,2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК.
Згідно ст.ст.215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Ухвалюючи рішення у справі про визнання недійсним договору за позовом особи, яка не була стороною оспорюваного правочину, суд повинен встановити, яке невизнане чи оспорюване цивільне право позивача було порушено.
За приписами ст.ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 15.08.2012 року УСНРПБВК «Укрреставрація» діяло в порушення вимог ст.658 ЦК України, оскільки на момент укладення договору із Позивачем ОСОБА_2 власником спірної квартири та майнових прав на неї не було та визнавало такі майнові права на квартиру за TOB «БІК «Інтербудінвест», що, у свою чергу, стало підставою для визнання вказаного договору недійсним в порядку, передбаченому ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України.
Інші доводи скарги з урахуванням викладеного на правильність постановленого районним судом рішення не впливають.
Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді: