справа № 22-ц/796/12611/2015 головуючий у 1-й інстанції: Гончарук В.П.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Левенця Б.Б., Шахової О.В.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року,
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року у задоволенні заяви ПАТ "Ідея Банк" до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ПАТ "Ідея Банк", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом установлено, що 20 грудня 2013 року між ПАТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р21.231.70441, за умовами якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 19890 грн. строком на 48 місяців, зі сплатою процентів у розмірі 9,9 % річних.
Відповідно до п. 5.4 кредитного договору всі вимоги, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20 березня 2015 року позов ПАТ "Ідея Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Ідея Банк" 30232 грн. 64 коп. заборгованості за кредитним договором № Р21.231.70441від 20 грудня 2013 року, а також витрати по сплаті третейського збору в розмірі 95 грн. 00 коп.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви ПАТ "Ідея Банк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив із того, що на час укладення між сторонами кредитного договору, який містить третейське застереження, Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах про захист прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку, то третейське застереження, яке міститься в указаному кредитному договорі, укладено в порушення вимог п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди", а отже справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону, що дає підстави відмовити у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 389-10 ЦПК України та з урахуванням положень п. 2 ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".
Такий висновок суду є правильним.
Порядок та підстави видачі виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 2 розділу VІІ-1 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 389-7 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
Відповідно до ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України "Про внесення змін до статті 6 Закону України "Про третейські суди" щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам" частину першу статті 6 Закону України "Про третейські суди" доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Так, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, ухвалено 20 березня 2015 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону.
Оскільки ОСОБА_1 є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" така справа не підвідомча.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що спір, який виник між сторонами, є спором щодо захисту прав споживачів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір, який виник між сторонами не є спором щодо захисту прав споживачів, є необґрунтованими та підлягають відхиленню з урахуванням вищевикладеного.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.В. Головачов
Судді: Б.Б. Левенець
О.В.Шахова