Справа № 826/22676/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
23 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Тищенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Вишгородського району Київської області, Вишгородського районного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про скасування повісток та відповідей, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Вишгородського району Київської області, Вишгородського районного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про: скасування судових повісток судді Вишгородського районного суду Київської області Купрієнко С.І. від 21.04.2015 ДВ-2 справа №363/1986/13-к 6287/15 1 - КП/363/6/15 та від 18.03.2015 як такі, що не відповідають поточній даті виклику; визнання судових засідань в Вишгородському районному суді Київської області 21 квітня та 20 травня поточного року як такі, що не відбулися; зобов'язання Вишгородський районний суд Київської області розпочати новий судовий розгляд кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.3 ст.358 КК України за рішенням ВССУ від 17.02.2015; зобов'язання Апеляційний суд Київської області та ВССУ, надати детальні письмові пояснення (направити поштою) з приводу повторного розгляду клопотання адвоката відносно підсудності кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.3 ст.358 КК України, в задоволенні клопотання якого - відмовлено. Оприлюднити дану інформацію на офіційному сайті судів; зобов'язання прокуратури Київської області, надати письмову обґрунтовану відповідь позивачу відносно прийнятого рішення по матеріалам ГУ СБУ у м. Києві та Київській області щодо розтрати бюджетних коштів та вчинення службового підроблення посадовими особами ВДБУ ОВЖР, направлених в порядку ст. 97 КПК України до прокуратури Вишгородського району Київської області. Притягнути винних осіб за вказаними матеріалами до відповідальності; зобов'язання прокуратури Київської області, надати письмову обґрунтовану відповідь з копіями підтверджуючих документів позивачу відносно скасованої постанови о/у Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області Ружинського С.Д. від 20.03.2008 року постановою прокуратури Київської області від 23.03.2009 із зазначенням причин, підстав не поінформування позивача з даного приводу. Та яке рішення і на підставі яких документів було прийнято відповідачем: прокуратурою Вишгородського району Київської області, яка мала провести додаткову перевірку; скасування, визнання відповіді Генеральної прокуратури України від 02.03.2015 №09/1-28128-10, від 20.04.2015 №06/1-28128-10, прокуратури Київської області від 03.04.2015 №09/1-368вих15, від 30.04.2015 №09/1-469вих15 як таких, які жодним чином не відповідають заявленим вимогам в заявах позивача від 19.02.2015 та 09.04.2015 відповідно; зобов'язання Генеральної прокуратури України, за рахунок власних спеціалістів без залучення територіальних підрозділів прокуратури без втручання в діяльність судів в межах чинного законодавства України з залученням підрозділів СБУ провести ретельну перевірку по кожному пункту заяв позивача від 24.03.2009 №09/1-4553-09 та від 26.02.2010 №06/2-738вих. Повідомити позивача письмово (поштою) про вжиті заходи та прийняте рішення; зобов'язання Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ допустити до розгляду Верховним Судом України заяву позивача для перегляду ухвали відповідача від 17.02.2015, та надати позивачу (надіслати поштою) письмове обґрунтування (пояснення) з приводу розумних термінів розгляду кримінальної справи в його конкретно випадку з зазначенням норм законів України, які дане питання регулюють, оприлюднивши таке роз'яснення в засобах масової інформації та на сайті; визначення державного медичного закладу, зобов'язавши його провести безкоштовне обстеження позивача, залучивши відповідних фахівців, для порівняння стану здоров'я до і після порушення кримінальної справи; стягнення за рахунок державного бюджету (Державна казначейська служба України) на його користь завданої йому Генеральною прокуратурою України, прокуратурою Вишгородського району Київської області, Вищою радою юстиції України, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Вишгородським районним судом Київської області, Апеляційним судом Київської області, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справи майнової (матеріальної) шкоди у розмірі 25 287,00 грн. та відшкодування моральної (немайнової) шкоди (Державна казначейська служба України, Пенсійний фонд України) у розмірі пожиттєвої мінімальної пенсії, яка становить 1 074,00 грн. на місяць, понесених ним судових витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представники Генеральної прокуратури України та Прокуратури Київської області просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Інші відповідачі у судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце слухання справи, що не заважає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися до судового засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Вишгородського району Київської області, Вишгородського районного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України з вимогами про скасування повісток та відповідей, зобов'язання вчинити дії, які пов'язані з процесуальними діями по кримінальній справі.
Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження діяв на підставі п.1 ч.1 ст.109 КАС України, у зв'язку з тим, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Положеннями п.1 ч.1 ст.109 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Приписами п.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням суду першої інстанції, який вказує, що п.4.2 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001 визначено, що відповідно ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (ч.1 ст.129 Конституції України). Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя неможливий.
Також, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» №6 від 12.06.2009 встановлено, що у розумінні положень ч.1 ст.2, пунктів 1, 7, 9 ст.3, ст.17, ч.3 ст.50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Згідно п.10 постанови Верховного Суду України від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченими процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відтак, враховуючи вимоги закону та правову позицію Конституційного Суду України та Верховного Суду України, дії або бездіяльність суддів можуть оскаржуватися у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їхнього оскарження до суду, оскільки це порушує конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом. Відтак, частина вимог, які ставляться до відповідачів: Вишгородського районного суду Київської області, Апеляційного суду Київської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також, згідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 2 ч.3 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.05.2001 №6-рп/2001 передбачено, що кримінальне судочинство визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Водночас, відповідні органи під час розслідування кримінальних справ виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень суб'єктом владних повноважень стосовно порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.
Тому, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач, вважаючи оскаржувані дії Генеральної прокуратури України та прокуратури Київської області стосовно розгляду його заяв 19.02.2015 та 09.04.2015, які за своїм змістом є заявами про злочин, а також дії, вчинені останніми в процесі порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, з огляду на що позовні вимоги в цій частині також не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно позовної вимоги про відшкодування шкоди, то згідно ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного, кримінального або господарського судочинства. Відповідно, дана вимога не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, з огляду на те, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, в тому числі до відповідачів, які не є суб'єктами владних повноважень в розумінні КАС України, а частина оскаржуваних рішень не зумовлює настання правових наслідків для позивача, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта, де він оскаржує дії та бездіяльність посадових осіб суду та прокуратури, вчинені в процесі порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, і наполягає, що вказані органи є суб'єктами владних повноважень, а тому його позов слід розглядати як публічно-правовий спір в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не заперечує, що позивач вправі оскаржити процесуальні дії вчинені під час порушення та розслідування кримінальної справи відповідно до положень глави 26 Кримінального процесуального Кодексу, проте у порядку адміністративного судочинства їх розгляд заборонено пунктом 2 ч.3 ст.17 КАС України.
Досліджені у судовому засіданні ухвали ВАС України, на котрі посилався апелянт підтверджують законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Апелянту своєчасно судом направлені копії ухвал суду від 02.12.2015 року про відкриття провадження по апеляційній скарзі та призначення справи до розгляду, що підтверджено аркушами справи 146, 150, 172, однак з поштової довідки (а.с.149) з'ясовано, що для отриманням судових повідомлень апелянт до відділення зв'язку не приходив, також, як і до суду (а.с.172). Вказані судові повідомлення отримані позивачем згідно розписки 23.12.2015 року.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності відмови у відкритті провадження у справі.
Стосовно вимог ОСОБА_2, викладених у апеляційній скарзі щодо зміни позовних вимог, то колегія суддів вказує, що дані вимоги не можуть бути задоволені, з огляду на таке.
Приписами ст.137 КАС України серед іншого передбачено, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Відтак, позивач, зазначивши про зміну позовних вимог в одному пункті прохальної частини апеляційної скарги, не дотримався встановленої ст.137 КАС України форми заяви про зміну позовних вимог, тому вказані дії позивача не відповідають закону, і при оскарженні ухвали про відмову в відкритті провадження у справі та не розгляду її по суті, не повинні розглядатися судом апеляційної інстанції.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 30.09.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.