Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа № 2-520/10
17 листопада 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Куляба Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Промекономбанк», Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Дніпропетровської філії державного спеціалізованого підприємства Укрспецюст», товарної біржі «Єкатеринославська» та 7 ліцетатор торгів ОСОБА_2, комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», державного нотаріуса Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги: ОСОБА_6 про визнання угод недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і в судовому засіданні її представники підтримали пред'явлений через суд у грудні 2006 року позов з уточненими в наступному вимогами про вселення її та членів сім'ї ОСОБА_6 до будинку, що був незаконно проданий ОСОБА_7 з публічних торгів з істотним заниженням його ціни в рахунок погашення перед ВАТ КБзІК «Промекономбанк» боргу, який нічим не підтверджений, та про визнання права спільної власності на цей будинок за нею, сестрою та її батьком з виселенням з нього осіб, які без правових підстав заволоділи ним, визнавши всі правочини з приводу його відчуження недійсними, та дії державної виконавчої служби - незаконними, а так само про відшкодування відповідачами у частках упущеної вигоди всього на суму 1 500 000 гривень та моральної шкоди солідарно - 1 000 000 гривень. Представники позивача виклали доводи позовної заяви, обґрунтовуючи вимоги укладенням оспорюваного договору застави без згоди органу опіки та піклування щодо розпорядження правами неповнолітньої дитини на цей будинок та незаконним внесенням до цього договору виправлень, чим порушено ст. 48 ЦК УРСР, а також вчиненням виконавчого напису до договору застави, який не забезпечував виконання третьою особою його боргових зобов'язань і до настання строку платежу, та на час перебування будинку під арештом за ухвалою суду про забезпечення позову без з'ясування наявності іншого майна і способу задоволення вимог кредитора, після чого державна виконавча служба звернула стягнення не на ту річ, що зазначена у виконавчому написі, і в порушення вимог Закону визнала публічні торги такими, що відбулися, попри зниження ціни продажу у 12 разів від дійсної вартості, оціненої експертом.
Справа розглядається неодноразово, і ухвалою Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.10.2008 направлена на новий розгляд з мотивів неявки позивача з причин її повідомлення про час судового розгляду несвоєчасно - неналежним чином.
Представник відповідача, ВАТ КБзІК «Промекономбанк», в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що виправлення в договорі застави внесені нотаріусом у присутності третьої особи і з його відома через допущену описку під час складання тексту договору, і з настанням строку платежу третя особа своїх зобов'язань не виконав, на підставі чого відповідач звернувся до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису на суму боргу за кредитом, відсотками і пені - разом на 223 174 гривні 14 коп., а під час публічних торгів у формі аукціона, на який третя особа не з'явилася, ціна продажу знижувалася зі згоди повноважного представника кредитора (стягувача).
Відповідач, Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ, та його представники в судовому засіданні проти позову заперечували і посилалися на те, що в лютому 2000 року було відкрито виконавче провадження за заявою ВАТ КБзІК «Промекономбанк» щодо виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 223 174 гривень 14 коп., у зв'язку з чим після оцінки експертом-оцінювачем предмет іпотеки був виставлений на публічні торги з початковою ціною на 654 000 гривень, про що в квітні 2000 року організатором аукціону була розміщена об'ява. Відповідач також в своїх запереченнях вказував, що в аукціоні 26.05.2000 прийняло участь дві особи і ціна за погодженням з представником стягувача через відсутність пропозицій на купівлю була поступово знижена до суми непогашеного боргу, а після придбання спірного майна 05.06.2000 був затверджений протокол торгів і 09.06.2000 закінчене виконавче провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавчого напису. Відповідач наполягав на застосуванні наслідків закінчення строку позовної давності.
Відповідач, СДП «УКРСПЕЦ'ЮСТ», в судове засідання свого представника не направив, проте надав заперечення проти позову, повідомивши, що ним на умовах договору № 32-13/2009 від 28.03.2000 з ВДВС Жовтневого РУЮ у м. Дніпропетровську організовано проведення публічних торгів з продажу домоволодіння 54 на вулиці О.Вишні у м. Дніпропетровську внаслідок звернення стягнення на майно боржника, ОСОБА_6, в іпотеці за виконавчим написом нотаріуса, і в ході аукціону за чинним на час його проведення законодавством ліцитатор вимушений був знизити початкову ціну в розмірі вартості за експертною оцінкою на суму 654 000 гривень до 235 000 гривень, що повністю погашали вимоги кредитора.
Відповідач, товарна біржа «Катеринославська», та її представник в судовому засіданні, заперечуючи проти позовів, посилалися на відсутність в неї заінтересованості в результатах аукціону, на що вказує поступове зниження ліцитатором ціни відповідно до встановленого законом порядку, і перешкод для проведення торгів з подальшим оформленням відповідного свідоцтва не було.
Відповідач, перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора, в судове засідання свого представника не направила і просила розглянути справу на розсуд суду в її відсутність.
Інші співвідповідачі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилися, свого представника не направили і про причини неявки суд не повідомили, що не перешкоджає вирішенню судом справи.
Співвідповідачі, кожен окремо, проти позову заперечували повністю з мотивів відсутності поважних причин задавненого звернення до суду за захистом порушених прав і проведенням публічних торгів у точній відповідності з чинним на той час законодавством для задоволення вимог заставодержателя.
Прокурор, підтримуючи самостійні вимоги третьої особи, в судовому засіданні пояснив, що звернення третьої особи з заявою про факт продажу спірного будинку за ціною, на половину нижче від дійсної вартості, оціненої експертом, стало приводом до порушення 27.04.2001 кримінальної справи, провадження в якій закрито 10.05.2006 постановою старшого слідчого прокуратури Запорізької області, серед іншого, з мотивів цивільно-правової природи правовідносин, що виникли в ході продажу спірного будинку, у зв'язку з чим дійшов висновку, що хоч би не встановлено досудовим розслідуванням події злочину, але зібрані у кримінальній справі докази підтверджують порушення цивільних прав третьої особи, які підлягають захисту.
Третя особа, ОСОБА_6, заявив самостійні вимоги про відновлення його права на ? частку і право ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на ? частку, кожної, у праві спільної власності на домоволодіння, відновлення його права власності на земельну ділянку зі стягненням відшкодування моральної шкоди в сумі 1 000 000 гривень та упущеної вигоди від можливого передання в найм спірного майна в сумі 265 000 гривень, а так само про визнання договорів недійсними і вчиненого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Третя особа в судовому засіданні виклав доводи позовних заяв (т. 1 а.с. 61-65, 117-118), що полягали в недоведеності (через втрату документів) дійсної вимоги кредитора, яка мала б забезпечуватися заставою, на предмет якої звернуто стягнення з відчуженням спірного будинку, та в кабальності договору кредиту, який укладений ним на вкрай невигідних умовах під впливом збігу тяжких обставин, в достроковому зверненні стягнення на предмет застави і в порушенні правил проведення публічних торгів внаслідок зниження декілька разів підряд ціни продажу протягом одного аукціону без переоцінки вартості речі, на підставі чого такий аукціон має визнаватися таким, що не відбувся.
Також порушено питання про відновлення строку позовної давності з посиланням на залякування сім'ї позивача і третьої особи застосуванням насильства, на вжиття у кримінальній справі за фактом зловживання посадовим становищем під час продажу спірного будинку заходів забезпечення безпеки членів їх сім'ї та на час провадження у цій кримінальній справі, що позивач та третя особа вважають поважними причинами.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові та інші надані докази, в межах заявлених позовних вимог дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.
Предметом спору у цій справі є домоволодіння під № 53А на вулиці О.Вишні у м. Дніпропетровську, яке на час передання в іпотеку належало на праві приватної власності третій особі, ОСОБА_6, про що йому виконкомом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради 23.06.1998 було видано свідоцтво (т. 1 а.с. 52), і складалося з триповерхового жилого будинку під літ. «А-3» жилою площею 150,3 м2 і загальною площею 316,4 м2 та надвірних будівель: гаражу під літ. «Б» та інших споруд №№ 1-6, розташованих на земельній ділянці площею 0,0294 га, приватизованій цією третьою особою.
На час розв'язання спору судом у цьому домоволодінні ніхто не мешкає через стан будівель, що сторони не заперечували, і на що в уточненнях своїх вимог вказували позивач і третя особа щодо отримання грошової компенсації за будинок, саме на ремонт якого третя особа отримувала грошові кошти в кредит на умовах договору № 245/кф, укладеного 23.06.1999 з ВАТ КБзІК «Промекономбанк». Звідси, вимоги про виселення та вселення в цій справі судом не можуть задовольнятися за відсутності підстав згідно з ст. 15 ЦК України для захисту чиїхось прав у такий спосіб.
Оцінюючи здійснені виправлення в договорі застави зазначеного домоволодіння (т. 1 а.с. 50-51), укладеного 23.06.1999 третьою особою з ВАТ КБзІК «Промекономбанк», чиї інтереси представляла ОСОБА_9 на підставі нотаріально засвідченої довіреності, суд виходить з того, що в розділі про предмет договору без виправлень зазначено, що нерухоме майно передається у заставу для забезпечення виконання третьою особою його зобов'язань з повернення кредиту в сумі 200 000 гривень, отриманого ним на умовах договору від 23.06.1999 під № 245/кф. Відповідно, в розділах договору про строки виконання та дії договору застави були допущені описки.
Дослідивши зібрані у зазначеній прокурором кримінальній справі докази, суд відхиляє посилання позивача на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2005 та ухвали суду апеляційної інстанції з цього приводу, оскільки такі судові рішення стосувалися здійснення судового контролю під час досудового розслідування кримінальної справи, провадження в якій закрито, як відзначив прокурор, 10.05.2006 постановою старшого слідчого прокуратури Запорізької області, і така постанова не скасована, а третя особа, як вбачається з копії листа № 06/1-353вих-06 від 10.05.2006 (т. 1 а.с. 79), будучи обізнаним з таким рішенням, його законність і обґрунтованість під сумнів не ставив.
Суд за внутрішнім переконанням знаходить постанову про закриття кримінальної справи провадженням від 10.05.2006 мотивованою і такою, що ґрунтується на зібраних досудовим слідством свідченнях та документах, у зв'язку з чим вважає доведеним свідченнями ОСОБА_9 і ОСОБА_10 внесення виправлень вказаних вище описок в договорі застави в присутності третьої особи і за відсутності з його боку заперечень. Доказів протилежного позивач і третя особа не надали. З огляду це суд дійшов висновку, що виправлення внесені з дотриманням п. 23 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юсту № 18/5 від 18.06.1994 і чинної на час вчинення цієї нотаріальної дії.
За таких обставин вірогідність договору застави, дійсного для ВАТ КБзІК «Промекономбанк» згідно з ст.ст. 62, 65 ЦК УРСР, під сумнів не ставиться.
Позовна заява ОСОБА_1, з якою вона зверталася до суду у вересні 2000 року, пред'являючи позов до ВАТ КБзІК «Промекономбанк» з підстав порушення договорами кредиту і застави вимог ст. 48 ЦК УРСР, оскільки такі укладені без погодження з органом опіки та піклування щодо захисту прав неповнолітньої дитини на користування житлом, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.12.2000, яка набрала законної сили 15.01.2001 і стала остаточною, внаслідок її повторної неявки залишена без розгляду.
Згідно з п.п. 4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до підстав виникнення та захисту прав позивача застосовуються відповідні положення ЦК УРСР, оскільки стверджуванні позивачем порушення мали місце до 01.01.2004, а так само правила про позовну давність, якщо строк встановлений ЦК УРСР станом на 01.01.2004 не закінчився. В кримінальній справі цивільний позов з цих підстав не заявлявся, а залишення позовної заяви без розгляду за ч. 4 ст. 79 ЦК УРСР не перериває перебіг строку позовної давності. Обставини погроз у застосуванні насильства і замаху на злочин проти життя не підтверджені належним чином, і, крім того, позивач і третя особа не доводили тривалість існування таких обставин, яка б виправдовувала не лише неявку до суду протягом жовтня-грудня 2000 року, а й звернення до суду лише через шість років поспіль, через що суд згідно з ст. 10 ЦПК України відкидає, як не встановлений, факт існування поважних причин пропуску строку позовної давності. Тому в цій справі в разі встановлення, що позивач чи третя особа мають право вимоги до співвідповідачів, оскільки обставини переривання перебігу строку позовної давності не встановлені, у всякому випадку належить в позові відмовити згідно з ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР.
Безспірно в цій справі встановлено, що на час передання нерухомого майна під заставу таке майно належало на праві приватної власності третій особі, який доводиться позивачу кровним батьком, на підставі чого за ч. 1 ст. 77 КпШС України позивач прав власності на таке майно не мала, у зв'язку з чим відповідно до ст. 78 КпШС України до правил про обсяг дієздатності під час укладання оспорюваних договорів застави і кредиту положення ст. 145 цього Кодексу про необхідність дозволу органу опіки та піклування не застосовуються, а тому така обставина не може слугувати підставою для застосування ст. 48 ЦК УРСР.
За тлумаченням Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Маркс проти Бельгії» (А 31(1979)) права на повагу власності за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не має правового захисту набуття майна, що припускається на майбутнє з розрахунку на можливі односторонні розпорядження незв'язаної зобов'язаннями третьої особи. Звідси, набуття речі у майбутньому має бути дійсним, на підставі чого згідно з ст. 4 ЦПК України суд відхиляє вимоги позивача і третьої особи щодо захисту ? частки у праві спільної власності на спірне домоволодіння, яку позивач ані на час передання його під заставу, ані на час проведення прилюдних торгів не набувала з будь-якої дійсної підстави, визначеної ст. 4 ЦК УРСР.
Оскільки і ст. 216 ЦК УРСР, і ст. 545 ЦК України покладає на боржника тягар підтвердження належного виконання зобов'язання наявністю в нього боргового документа чи відповідної розписки (квитанції), то факт втрати і знищення касових документів установи банку щодо погашення третьою особою кредитних зобов'язань жодним чином не може спростувати наявні дані перевірки Державною податковою інспекцією у м. Донецьку у листопаді 2001 року відповідача, ВАТ КБзІК «Промекономбанк», що відображені в акті, дослідженому судом сукупно з іншими матеріалами кримінальної справи. Відсутні будь-які дані про визнання незаконними дій податкових інспекторів під час цієї перевірки, визнання її неповною тощо, а тому судом такі дані під сумнів не ставляться.
Так, знайшло підтвердження в цьому акті, що третя особа від ВАТ КБзІК «Промекономбанк» отримав на умовах кредитного договору № 245/кф від 23.06.1999 та укладених до нього з 24.09.1999 до 26.10.1999 п'яти додаткових угод 192 593 гривень під 90 % річних зі строком їх повернення до 17.01.2000, з яких третя особа повернула 4 603 гривні основного боргу, 53 957 гривень 63 коп. відсотків за користування кредитом. Також з цього акту (кримінальна справа т. 2 а.с. 270) вбачається, що у листопаді 1999 року третя особа повідомлявся про прострочення з його боку з нарахуванням на суму боргу пені і штрафу, які власноручним підписом зобов'язався погасити, виконання чого всупереч ст.ст. 27, 60 ЦПК України не підтвердив жодними доказами. Відтак, суд визнає доведеним виникнення з 18.01.2000 у ВАТ КБзІК «Промекономбанк» права на звернення стягнення на предмет застави згідно з ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» в сумі 187 990 гривень основного боргу, 26 861 гривень 06 коп. відсотків за кредит, 3 947 гривень 06 коп. пені та витрат у зв'язку із вчиненням виконавчого напису в розмірі 4 376 гривень.
Третя особа, ОСОБА_6, не навів жодних фактичних даних, які б вказували на ті обставини, що існували на час підписання договору і змусили його до цього, тоді як одностороння зміна відсоткової ставки відносилася законодавством до прав установи банку. На цій підставі з урахуванням діючої нині презумпції добросовісної поведінки відповідачів за ст. 12 ЦК України суд дійшов висновку про недоведеність будь-якої з підстав за ст. 57 ЦК УРСР для оспорювання договорів кредиту і застави.
На виконання ст. 88 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус вчинив виконавчий напис, і підстав згідно з ст. 49 цього Закону для відмови у вчиненні нотаріальної дії та захисті прав кредитора він не мав, оскільки забезпечення позову судом в цивільній справі до таких відповідно до ст. 6 ЦК УРСР не віднесене. Тим більше, що в порядку нагляду постановою Президії Дніпропетровського обласного суду від 02.08.2000 скасована ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.1999 про накладення арешту на спірне домоволодіння, як незаконна.
Враховуючи межі цивільної юрисдикції, визначені ст. 15 ЦПК України, та судового розгляду за принципом диспозитивності згідно з ст. 11 ЦПК України, суд не розглядає питання про правомірність дій державних виконавців у виконавчому провадженні, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, а лише розв'язує питання відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України щодо законності примусового відчуження ними предмета застави з публічних торгів.
Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України суд в цій справі з'ясовує обставини визначення ціни продажу та відчужувану річ, оскільки щодо інших обставин підготовки і проведення публічних торгів у сторін та третьої особи спір не виник.
Суд відхиляє доводи позивача і третьої особи про розбіжність між предметом застави, на який звертається стягнення за виконавчим написом нотаріуса, і предметом реалізації на публічних торгах, оскільки така розбіжність пояснюється посиланням в написі і в протоколі аукціону на різні значення площі спірного будинку: в одному випадку на жилу, а в іншому - на загальну.
Як вбачається з допитів у кримінальній справі, в істинності яких сумніватися підстав у суду немає, на аукціоні приймали участь в торгах два покупця ОСОБА_11 і представник ОСОБА_7, а за відсутності пропозицій придбати спірне домоволодіння за початковою ціною в 600 000 гривень ліцитатор за погодженням з представником стягувача знижував ціну з шагом 50 000 гривень і згодом - 15 000 гривень, доки ціна не впала до рівня 235 000 гривень, які сплатив ОСОБА_7 за придбання спірного домоволодіння.
Відповідно до ст.ст. 61, 62 Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок реалізації з публічних торгів та черговість продажу майна, що не обтяжено правами третіх осіб, який не може застосовуватися до випадків звернення стягнення на предмет застави за спеціальними правилами ст. 52 цього Закону, у зв'язку з чим аукціон законно проводився в порядку, визначеному постановою КМ України № 1448 від 22.12.1997, чинною на час торгів. Враховуючи участь в торгах 26.05.2000 двох осіб та згоду заставодержателя на зменшення ціни продажу, оскільки саме заставодавець має нести ризик уцінки предмета застави, аукціон проведений за правилами п. 11 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, повна оплата за придбання якого була перерахована стягувачу вже 06.06.2000.
За встановлених судом обставин, відсутні правові підстави, визначені п. 17 зазначеного Положення, визнавати цей аукціон таким, що не відбувся, що виключає повноваження суду визнавати незаконним затвердження начальником відділу державної виконавчої служби акта аукціону (публічних торгів), на підставі якого видане нотаріусом оспорюване в цій справі свідоцтво на право власності, презумпція дійсності якого за ст. 204 ЦК України не спростована.
Таким чином, за внутрішнім переконанням суду з'ясовані обставини не підтверджують наявність підстав згідно з ст. 15 ЦК України для захисту по суті прав позивача та третьої особи з самостійними вимогами, в загалі, та підстав для відшкодування шкоди згідно з ст.ст. 22, 23 ЦК України, зокрема, а тому належить ухвалити рішення про відмову в позовах повністю.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_6 - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя : Є.А. Башмаков