Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа №2-470/10
12 лютого 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі : головуючого судді Башмакова Є.А.
при секретарі Жук Ю.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ домоволодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3Л, ОСОБА_4П про визнання договору довічного утримання недійсним, -
11 липня 2005 року з відома ОСОБА_1, її батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до свого сина ОСОБА_2 про розподіл домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між співвласниками (том 1, а.с. 3-5), ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2005 року відкрито провадження по справі.
Після проведення по даній цивільній справі судової будівельно-технічної експертизи (том 1, а.с. 70-85) 25.09.2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 остаточно уточнили свої позовні вимоги (том 1, а.с. 88-89), при цьому ОСОБА_5 належала ? частини домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську, а ОСОБА_6 ? цього домоволодіння. Домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську розташоване на земельній ділянці площею 1100 кв.м.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_5 й ОСОБА_6 були задоволені в повному обсязі (том 1, а.с. 127-129).
28 лютого 2007 року ОСОБА_2 подав до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська заяву про перегляд заочного рішення від 14.02.2007 року (том 1, а.с. 133-138). Ухвалою районного суду м. Дніпропетровська заяву про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення (том 1, а.с. 160-162).
08 травня 2007 р. ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2007 року (том 1, а.с. 167-174).
27 травня 2007 року померла мати ОСОБА_1, позивач у справі, ОСОБА_5 (том 1, а.с. 198).
13 червня 2007 року помер батько ОСОБА_1, співпозивач у справі, ОСОБА_6 (том 1, а.с. 199).
Ухвалою колегії суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2008 року (у редакції від 14 серпня 2008 року, том 1, а. с. 236-237; 244), апеляційна скарга ОСОБА_2 була задоволена. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2007 року було скасовано, а справа направлена на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
19 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом у порядку ст. 31 ЦПК України до ОСОБА_2 про розділ домоволодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою у зв'язку зі смертю ОСОБА_5Ю та ОСОБА_6 (том 1 а.с. 262-267).
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 залишаються аналогічними тим, які були пред'явлені йому батьками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з невеликим уточненням (том 1 а.с. 262-267).
07 квітня 2009 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення доказів. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2009 року заяву було задоволено, а у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 були витребувані документи нотаріальної справи, заведеної з метою укладання договору довічного утримання між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 25 червня 2009 року були надані копії документів нотаріальної справи (том 2, а.с. 2-7).
20 серпня 2009 року у судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням викликати у судове засідання приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 для допиту та надання для огляду у судове засідання реєстру нотаріальних дій за період, що включає 13.11.2004 року. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2009 року заяву було задоволено.
31 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з зустрічним позовом до ОСОБА_1 треті особи приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_4, про визнання договору довічного утримання від 13 листопада 2004 року (ВВО № 704874, реєстр 3393, засвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 Л.) між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, недійсним (том 2, а.с. 30-31).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2009 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 був прийнятий та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (том 2, а.с. 36).
01 вересня 2009 року у судовому засіданні приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 пояснила про обставин укладання та нотаріального посвідчення нею договору довічного утримання між ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 від 13 листопада 2004 року (ВВО № 704874, реєстр 3393). Також приватним нотаріусом ОСОБА_3 у судове засідання був наданий для огляду журнал реєстру нотаріальних дій за період, що включає 13.11.2004 року, в якому судом зафіксовані підписи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (том 2, а.с. 33-34).
Позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 належить ? домоволодіння за адресою Узвів Лоцманський 2, м. Дніпропетровськ, а відповідачу за первісним позовом ОСОБА_2 належить ? частина цього домоволодіння.
Позивач по справі займає у житловому будинку А-1: приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок літ. "а", усього загальною площею 60,7 кв.м; а також користується надвірними спорудженнями: гараж, літ. "Б", сарай літ. "Г", сарай літ. "В", навіс літ. "Д", хвіртку літ. №1, ворота літ. №3, огорожа літ. №2, зливну яму №5, змощення І.
Відповідач по справі ОСОБА_2 займає у житловому будинку А-1: приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м; а також користується надвірними спорудженнями: уборна, літ. "Е", сарай літ. "Ж".
У спірному домоволодінні проживають дві різні родини: ОСОБА_1 зі своєю родиною, і відповідач ОСОБА_2 з членами своєї родини. Будинок, у якому вони проживають, фактично має дві окремі ізольовані квартири з необхідними для проживання допоміжними, сантехнічними приміщеннями в кожній із квартир, і окремими ізольованими входами у квартири.
Між співвласниками домоволодіння на цей час склалися дуже погані стосунки з приводу порядку користування домоволодінням співвласниками якого вони являються, тому позивач бажає розділити домоволодіння в натурі, та встановити порядок користування земельною ділянкою.
У зв'язку з цим позивач ОСОБА_1 просила суд розділити домоволодіння та виділити їй у користування у житловому будинку А-1: приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок літ. "а", усього загальною площею 60,7 кв.м; а також надвірні спорудження: гараж, літ. "Б", сарай літ. "Г", сарай літ. "В", навіс літ. "Д", хвіртку літ. №1, ворота літ. №3, огорожа літ. №2, зливну яму №5, змощення І; в користуванні відповідача ОСОБА_2 залишити у житловому будинку А-1: приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м; а також надвірні спорудження: уборна, літ. "Е", сарай літ. "Ж", оскільки саме такий порядок користування склався між співвласниками, при цьому вона згодна з тим, що площа приміщень які їй буде виділено менше ніж частка власності та вона не наполягає на стягненні за це з відповідача грошової компенсації, та встановити порядок користування земельною ділянкою згідно до першого варіанту висновку будівельно-технічної експертизи № 239 від 20.07.2006 року (додаток №2), тому що цей варіант виключає наявність земельних ділянок, що перебувають у спільному користуванні сторін і відповідно фактично може звести до мінімуму подальші можливі суперечки між співвласниками домоволодіння та земельної ділянки, що життєво необхідно при обставинах, що склалися на цей час.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 також просила суд зобов'язати відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 за свій рахунок до 01 жовтня 2009 р. відновити ушкоджену їм стіну, що розділяє квартири №1 та №2, між приміщеннями 2-1 і 1-5 в у житловому будинку А-1 спірного домоволодіння, та стягнути з відповідача всі судові втрати, понесені позивачами у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи, відповідно до представлених документів.
Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача по справі за первісним позовом ОСОБА_1 та просив суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, та відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2, та його представники ОСОБА_10, ОСОБА_8 просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічним позовом у повному обсязі.
Суд вислухавши представника позивача за первісним позовом ОСОБА_9, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, та представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_10, та ОСОБА_8, третю особу приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, вивчивши матеріали даної цивільної справи приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 по даній цивільній справі підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 по даній цивільній справі не підлягають задоволенню за наступних обставин.
У судовому засіданні встановлено.
За договором довічного утримання від 13 листопада 2004 року (ВВО № 704874, реєстр №3393, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, том 1, а.с. 200) мати ОСОБА_1, ОСОБА_5 передала їй у власність 1/2 частину спірного домоволодіння, що належала їй на підставі договору дарування від 23.12.1982 року реєстр №5-6129, та свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.05.1978 року реєстр №1-364, видані Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.
За договором довічного утримання від 13 листопада 2004 року (ВВО № 704874, реєстр 3393, засвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, том 1, а.с. 200) батько ОСОБА_1, ОСОБА_6, передав їй у власність 1/4 частину спірного домоволодіння, що належала йому на підставі дублікату свідоцтва про право на спадщину ВВО № 270786 реєстр №6-5604 від 05.11.2004 року, виданого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.
1/4 частина спірного домоволодіння належить братові ОСОБА_1, відповідачеві у справі, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАС № 541176, реєстр №6-127 від 10.01.2003 року, виданого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою (том 1, а.с. 62-65).
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_9 за первісним позовом, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, та представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_10, та ОСОБА_11, третьої особи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том 1, а. с. 13-19, 62-65, 200, 262-271).
У частині третій та четвертій ст. 334 ЦК України зазначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним, а якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Під час розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що вищевказаний договір довічного утримання між відчужувачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та набувачем ОСОБА_1 від 13 листопада 2004 року (ВВО № 704874, реєстр №3393), був представлений на державну реєстрацію в комунальне підприємство (КП) «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (ДМБТІ) 25 липня 2006 року й у той же день був зареєстрований (реєстраційний номер: 410569 від 25.07.2006 року), а ОСОБА_1 стала власником 3/4 частин спірного домоволодіння з 25.07.2006 року.
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача за первісним позовом ОСОБА_9 у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том 1, а.с. 200, 262-271).
Як вбачається з технічного паспорту домоволодіння №2 по узвозу Лоцманському в м. Дніпропетровську (том 1, а.с. 9-12) житловий будинок літ. А-1 у цьому домоволодінні складається з квартири № 1 до складу якої входять приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок літ. "а", усього загальною площею 60,7 кв.м, та з квартири № 2 до складу якої входять приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м., під час розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що позивач користуються та мешкають в квартирі № 1, а відповідач користується та мешкає в квартирі № 2, саме такий порядок користування житловим будинком склався між співвласниками домоволодіння протягом дуже тривалого часу, зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача по справі під час розгляду даної цивільної справи.
Також під час розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що рішенням виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська № 26 від 17.07.1946 року ОСОБА_12 надано у користування земельну ділянку по узвозу Лоцманському № 2 у м. Дніпропетровську площею 1100 кв.м, зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача за первісним позовом у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том 1, а. с. 21., том 2, а.с. 2).
Ст. 358 ЦК України передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Судом встановлено, що після держаної реєстрації договору довічного утримання та після смерті батьків, ОСОБА_1 намагалась мирним шляхом вирішити питання з відповідачем і розділити спірне домоволодіння, але стосунки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно погіршувалися з вині відповідача. Судом встановлено, що за життя матері та батька ОСОБА_1 їхній син, відповідач ОСОБА_2 і його дружина ОСОБА_10 здійснювали протиправні дії стосовно літніх батьків (том 1, а. с. 37-42). Факт протиправних дій зафіксовано органами внутрішніх справ Жовтневого РВ ДУМ УМВС України в Дніпропетровській області (том 1, а. с. 43). Судом встановлено також, що аналогічна лінія поведінки відповідача ОСОБА_2 та його дружини збереглася й стосовно позивача ОСОБА_1 Судом також встановлено, що у зв'язку з тим що з боку відповідача та його дружини створювалися неможливі умови для проживання, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у червні місяці 2005 року звернулися до ОСОБА_1 з проханням щоб вона звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою від свого імені про розподіл домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між співвласниками. ОСОБА_1 не могла подати позовну заяву, так як вищевказаний договір довічного утримання на той час не пройшов державної реєстрації. Також ОСОБА_1 не бажала погіршення і без того складних стосунків зі своїм братом, відповідачем по справі ОСОБА_2
Під час розгляду даної цивільної справи, судом встановлено що у спірному домоволодінні проживають дві різні родини: ОСОБА_1 зі своєю родиною, і відповідач ОСОБА_2 зі членами своєї родини. Будинок, у якому вони проживають, фактично має дві окремі ізольовані квартири № 1 та №2 з необхідними для проживання допоміжними, сантехнічними приміщеннями в кожній із квартир, і окремими ізольованими входами у квартири.
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача за первісним позовом ОСОБА_9, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, та представників відповідача за первісним позовом ОСОБА_10, та ОСОБА_11А у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том 1, а. с. 37-43, 262-271).
Ч. 1 ст. 364 ЦК України передбачає, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності., а у ч. 2 ст. 367 ЦК України, передбачає, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
По цивільній справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу з метою встановлення можливості розділу спірного домоволодіння в натурі між його співвласниками та визначення можливих варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння між його співвласниками. Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 239 від 20.07.2006 року (том 1, а.с. 70-85) існує варіант розділу в натурі житлового будинку у домоволодінні №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між його співвласниками, який співпадає з порядком користування житловим будинком який склався між ними, та відповідно до цього варіанту:
●ОСОБА_1 якій належить ? частини домоволодіння, виділяються у житловому будинку А-1: приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок літ. "а", усього загальною площею 60,7 кв.м; а також надвірні спорудження: гараж, літ. "Б", сарай літ. "Г", сарай літ. "В", навіс літ. "Д", хвіртку літ. №1, ворота літ. №3, огорожа літ. №2, зливну яму №5, змощення І; загальна вартість приміщень житлового будинку з надвірними спорудженнями становить 21272 грн.,
●ОСОБА_2 якому належить ? частина домоволодіння, виділяються у житловому будинку А-1: приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м; а також надвірні спорудження: уборна, літ. "Е", сарай літ. "Ж", загальна вартість приміщень житлового будинку з надвірними спорудженнями становить 8068 грн.,
запропонований експертом варіант розділу домоволодіння в натурі не передбачає виконання будь яким з власників переобладнань у житловому будинку, крім цього висновком експерта надано два варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою спірного домоволодіння між його співвласниками виходячи з розмірів часток власності.
Враховуючи вищезазначені обставини, та приймаючи до уваги стосунки які скалилися між співвласниками домоволодіння, суд вважає необхідним розділити домоволодіння між співвласниками в натурі та припинити право спільної часткової власності на домоволодіння між його співвласниками, враховуючи також, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача на її користь грошової компенсації в розмірі 733 грн. за перевищення його частки в натурі, виділити:
●ОСОБА_1 якій належить ? частини домоволодіння, виділяються у житловому будинку А-1: приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок літ. "а", усього загальною площею 60,7 кв.м; а також надвірні спорудження: гараж, літ. "Б", сарай літ. "Г", сарай літ. "В", навіс літ. "Д", хвіртку літ. №1, ворота літ. №3, огорожа літ. №2, зливну яму №5, змощення І; загальна вартість приміщень житлового будинку з надвірними спорудженнями становить 21272 грн.,
●ОСОБА_2 якому належить ? частина домоволодіння, виділяються у житловому будинку А-1: приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м; а також надвірні спорудження: уборна, літ. "Е", сарай літ. "Ж", загальна вартість приміщень житлового будинку з надвірними спорудженнями становить 8068 грн.,
Ч. 3 і 4 ст. 120 Земельного Кодексу України передбачають, що у разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику, а при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Ст. 95, пп. «а» і «г1» Земельного Кодексу України передбачає, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі та споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Ч. 1 ст. 158 Земельного Кодексу України передбачає, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Вирішуючи позовні вимоги у частині встановлення порядку користування земельною ділянкою домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між співвласниками домоволодіння, суд враховуючи стосунки які скалилися між співвласниками домоволодіння, вважає необхідним встановити порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську по першому варіанту висновку будівельно-технічної експертизи № 239 від 20.07.2006 року (додаток №2), оскільки цей варіант надає співвласникам у користування земельні ділянки розмір яких відповідає їх часткам власності, виключає наявність земельних ділянок, що перебувають у спільному користуванні сторін і відповідно фактично може звести до мінімуму подальші можливі суперечки між співвласниками домоволодіння та земельної ділянки, згідно цього варіанту земельна ділянка кожного з співвласників ізольована від іншої земельної ділянки та має окремий вхід, і тому суд вважає необхідним встановити порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську та виділити у користування:
●ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 844,5 кв. м, з границями земельної ділянки - 16,82 м з сторони тупикового проїзду, 18,5 м з боку школи-інтернату, зазначеними в додатку №2 до судової будівельно-технічної експертизи №239 від 20.07.2006р.
●ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 281, 5 кв. м., з границями земельної ділянки 24,0 м з боку школи-інтернату, 35,98 м з боку домоволодінь № 2-а та № 25, зазначеними в додатку №2 до судової будівельно-технічної експертизи №239 від 20.07.2006р.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 за свій рахунок до 01 жовтня 2009 р. відновити ушкоджену їм стіну, що розділяє квартири 1 та 2, між приміщеннями 2-1 і 1-5 в у житловому будинку А-1 домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню.
Ч. 3 п.п. 1, 2 ст. 79 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, та витрати на правову допомогу а ч. 1 ст. 88 передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові втрати, понесені позивачами у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи, відповідно до представлених документів суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню.
Ч. 1 ст. 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ч. 1 ст. 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, ч. 2 ст. 58 ЦПК України передбачає, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень, в свою чергу ч. 3 ст. 58 ЦПК України передбачає, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ч. 3 ст. 60 ЦПК України передбачає, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а ч. 4 ст. 60 ЦПК України в свою чергу передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В супереч вимогам ч. 1 ст. 57, ч. 1, 2, 3 ст. 58, ч.1, 3 та 4 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_2 обґрунтував свої позовні вимоги лише припущеннями, не представив належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування і не обґрунтував доказів, що підтверджують його позовні вимоги та які суд може розглядати у якості належних доказів.
Припущенням з боку ОСОБА_2 є те, що нібито відчужувачі за вищевказаним договором довічного утримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неправомірно звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою в якому посилались на своє право власності на частину домоволодіння. За вищевказаним договором довічного утримання п. 2.2 п.п. а) набувач за договором, тобто ОСОБА_1 повинна забезпечити Відчужувачів за договором, тобто ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній частині домоволодіння зі збереженням права користування допоміжними приміщеннями та службами частини домоволодіння. У зв'язку з тим, що з боку ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_10 створювалися неможливі умови для проживання суть яких викладено в (том 1 а.с. 37-43), ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у червні місяці 2005 року звернулися до ОСОБА_1 з проханням щоб вона звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою від свого імені про розподіл домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між співвласниками. ОСОБА_1 не могла подати позовну заяву, так як вищевказаний договір довічного утримання на той час не пройшов державної реєстрації в комунальному підприємстві (КП) «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (ДМБТІ). Також ОСОБА_1 не бажала погіршення і без того складних стосунків зі своїм братом, відповідачем по справі - ОСОБА_2
11 липня 2005 р. з відома ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були змушені звернутися до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про розподіл домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську та встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками.
Припущенням з боку ОСОБА_2 є і те, що внутрішній волі відужуввачів відповідало подальше здійснення володіння частиною домоволодіння, а також те, що договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно частини 3 та 4 ст. 334 ЦК України вищевказаний договір довічного утримання був належним чином нотаріально посвідчений та представлений на державну реєстрацію в КП «ДМБТІ» 25 липня 2006 року й у той же день був зареєстрований (реєстраційний номер: 410569 від 25.07.2006 року), а ОСОБА_1 стала власником 3/4 частин спірного домоволодіння з 25.07.2006 року.
При цьому настання правових наслідків, що обумовлені вищевказаним договором довічного утримання, відбулося лише після смерті останнього з відчужувачів за договором. Тобто лише після смерті ОСОБА_5 27 травня 2007 року та смерті ОСОБА_6 13 червня 2007 року ОСОБА_1 стала повновладним власником 3/4 частин спірного домоволодіння.
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача за первісним позовом ОСОБА_9, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2, та представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_10, у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том 1, а. с. 37-43, 262-271).
Ч.1 ст. 754 ЦК Ураїни передбачає, що набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Ч. 2 ст. 754 ЦК України, передбачає, що на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача, а ч.3 ст. 754 ЦК України, передбачає, що втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Ст. 73. Закону України «Про нотаріат», ч. 3, ст. 250 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачає, що нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, будівлі садиби, квартири, дачі, садового будинку, іншого нерухомого майна чи за місцем розташування земельної ділянки, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна, накладає заборону їх відчуження при посвідченні договору довічного утримання (догляду). Ст. 251 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачає, що накладання заборони за спадковим договором довічного утримання (догляду) провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі. Ст. 252 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» передбачає, що накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон, при цьому накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. П 2.1 «Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна» зазначає, що підставами для внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомостей про накладання заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладання державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.
Безпідставним з боку ОСОБА_2 є те, що при укладанні вищевказаного договору довічного утримання не було забезпечено вимог ст. 754 ЦК України, та не накладено арешт на об'єкт нерухомого майна домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську. Згідно пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_7 яка була допитана 01.09.2009 р. у відкритому судовому засіданні як третя особа з приводу обставин укладання договору довічного утримання. Під час укладання цього правочину, тобто 13.11.2004 року, приватним нотаріусом ОСОБА_3 у зв'язку з посвідченням цього договору було накладено заборону відчуження на домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську згідно вимог ст. 754 ЦК України, ст. 73 Закону України «Про нотаріат», ч. 3, ст. 250, ст. 251 та 252 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». У зв'язку з чим приватним нотаріусом ОСОБА_4, яки виступав на той час Реєстратором Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було накладено заборону відчуження на домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську.
Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача ОСОБА_9 за первісним позовом, третьої особи приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 у судовому засіданні, а також письмовими доказами які є у матеріалах цивільної справи (том1 а.с. 262-271, том 2 а.с. 2-7, 33-34).
Ч. 3 п. 1 ст. 79 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, а ч. 1 ст. 88 передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових втрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї цивільної справи, суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 334 ч 3 та 4; 358; 364 ч. 1; 367 ч. 2; ст. 754 ч. 1-3 ЦК України; ст. ст. 95; 120 ч. 3 і 4; 158 ч. 1 ЗК України; ст. ст. 3; 31; 57 ч.1; 58 ч. 1, 2, 3; 60 ч. 1, 3, 4; 79; 80; 81; 84; 86; 88; підпунктом 2 п. 6 ст. 130 і п. 1 ст. 191 ЦПК України, ст. 73. Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 250 ч. 3; 251, 252 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд -
Позовні вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ домоволодіння, встановлення порядку користування земельною ділянкою задовольнити частково.
Розділити домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між співвласниками у натурі та виділити
- ОСОБА_1, власниці 3/4 частин домоволодіння: у житловому будинку А-1 - приміщення 1-1 площею 8,8 кв.м. з льохом; приміщення 1-2 площею 14,0 кв.м.; приміщення 1-3, площею 14,9 кв.м.; приміщення 1-4, площею 10,6 кв. м.; приміщення 1-5, площею 6,8 кв.м; приміщення 1-6, площею 0,9 кв.м; приміщення 1-7, площею 4,7 кв. м; ґанок; усього загальною площею 60,7 кв.м; а також надвірні спорудження: гараж, літ. "Б", сарай літ. "Г", сарай літ. "В", навіс літ. "Д", хвіртку літ. №1, ворота літ. №3, огорожа літ. №2, зливну яму №5, змощення І.
- ОСОБА_2, якому належить 1/4 частина домоволодіння: у житловому будинку А-1: приміщення 2-1 площею 8,5 кв.м. з льохом; приміщення 2-2 площею 8,1 кв.м., приміщення 2-3 площею 10,5 кв.м., усього загальною площею 27,1 кв.м; а також надвірні споруди: уборна, літ. "Е", сарай літ. "Ж".
Припинити право спільної часткової власності на домоволодіння №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Встановити порядок користування земельною ділянкою при домоволодінні №2 по Лоцманському узвозу в м. Дніпропетровську по першому варіанту висновку будівельно-технічної експертизи № 239 від 20.07.2006 року, додаток №2 та виділити у користування:
- ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 844,5 кв. м, з границями земельної ділянки - 16,82 м з сторони тупикового проїзду, 18,5 м з боку школи-інтернату, зазначеними в додатку №2 до судової будівельно-технічної експертизи №239 від 20.07.2006р.
- ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 281, 5 кв. м., з границями земельної ділянки 24,0 м з боку школи-інтернату, 35,98 м з боку домоволодінь № 2-а та № 25, зазначеними в додатку №2 до судової будівельно-технічної експертизи №239 від 20.07.2006р.
У задоволенні інших позовних вимог позивача за первісним позовом відмовити.
У задоволенні позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: приватні нотаріуси Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3Л, ОСОБА_4П про визнання договору довічного утримання недійсним відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя: Є.А. Башмаков