"16" грудня 2015 р. м. Київ К/800/49583/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до Красноармійської міської ради Донецької області, третя особа - ОСОБА_3, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року,
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про: скасування рішення Красноармійської міської ради від 5 березня 2008 року №5/25-25 «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради»; визнання протиправним звільнення з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 20 квітня 2008 року за угодою сторін; поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Дана справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення Красноармійської міської ради «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 5 березня 2008 року №5/25-25. Визнано протиправним звільнення ОСОБА_2 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 20 квітня 2008 року за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Красноармійської міської ради з 20 квітня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року скасовано постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з врахуванням наступного.
Судами встановлено, що розпорядженням Красноармійського міського голови від 27 серпня 2003 року № 87 позивач був прийнятий на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
5 березня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Красноармійського міського голови Ляшенка А.Г. з заявою про надання невикористаної частини щорічної відпустки терміном 16 календарних днів та чергової щорічної відпустки терміном 30 календарних днів з 5 березня 2008 року з виплатою допомоги на оздоровлення та наступним звільненням за угодою сторін, яка була задоволена, про що видано розпорядження міського голови.
Рішенням Красноармійської міської ради «Про звільнення та затвердження заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» від 5 березня 2008 року №5/25-25 позивача звільнено з посади заступника міського голови з питань діяльності органів виконавчої ради з 20 квітня 2008 року.
Разом з тим, під час знаходження у відпустці з 15 квітня 2008 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності.
8 серпня 2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою, якою повідомив про те, що він вирішив не звільнятися з займаної посади та по закінченню відпустки приступити до виконання службових обов'язків.
11 серпня 2008 року йому відповідачем було видано оскаржуване рішення Красноармійської міської ради про його звільнення з посади 20 квітня 2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з того, що у заяві позивача відсутня конкретна дата припинення перебування на посаді.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що письмове узгодження дати звільнення не є обов'язковим, а датою звільнення вважається дата виходу позивача із відпустки.
Згідно з частиною 2 статті 80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період чи продовжена у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Згідно з статтею 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.
Як встановлено судами та вбачається з копії заяви ОСОБА_2 про надання відпустки та подальше звільнення, дата, з якої він за угодою сторін, підлягав би звільненню з займаної посади, відсутня.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП, щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін та строк, з якого договір припиняється.
Враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди з основних умов угоди про припинення трудового договору, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та поновлення ОСОБА_2 на раніше займаній посаді.
За таких обставин судом апеляційної інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи, у зв'язку з чим його рішення підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з Красноармійської міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2008 року по 4 грудня 2012 року включно у сумі 219721 грн 04 коп., то відмовляючи у їх задоволенні суд першої інстанції правильно послався на те, що в провадженні цього ж суду знаходиться адміністративна справа ОСОБА_2 до Красноармійської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і рішення по вказаній справі судом не прийнято.
За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року скасувати, постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 червня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський(
доповідача)
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб