15 грудня 2015 року Справа № 876/10844/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Обрізка І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без руху у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці про визнання нечинним та скасування рішення та картки про відмову у прийнятті митної декларації,-
30.09.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000025/2 від 31.07.2015 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № 500060006/2015/00051.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків до 19 жовтня 2015 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлена позивачем вимога щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів є майновою вимогою. Однак, позивачем не додано документу про повну сплату судового збору за заявлену майнову вимогу.
Крім того, позивачем не зазначено його номеру зв'язку та адреси електронної пошти, відсутнє повне зазначення поштової адреси відповідача, його номеру зв'язку та адреси електронної пошти.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та винесеною із порушенням норм матеріального права, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року та направити справу для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що від звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав що порушені суб'єктом владних повноважень саме в частині відмови в скасування рішення про коригування митної вартості. Вимоги позивача в частині повернення фінансової гарантії, сплаченої у відповідності ст. 55 Митного кодексу України, не можуть бути порушені на момент подання даного адміністративного позову з тих підстав що позивач не звертався до Відповідача про повернення фінансової гарантії.
Апелянт звертає увагу на те, що з рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000025/2 від 31.07.2015 р. та картки № 500060006/2015/00051 про відмову в прийнятті митної декларації вбачається, що це взаємопов'язані рішення Митного органу, котрі приймаються при врегулюванні одних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме визначення митної вартості при митному оформленні товарів.
Таким чином, вважає, що не може бути сплачений окремий судовий збір за оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості та рішенням про відмову в прийнятті митної декларації.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав:
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не додано документу про повну сплату судового збору за заявлену майнову вимогу, а також не зазначено його номеру зв'язку та адреси електронної пошти та відсутнє повне зазначення поштової адреси відповідача, його номеру зв'язку та адреси електронної пошти.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
У відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.106 КАС України, зокрема встановлено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Зі змісту Рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року, у справі «Щокін проти України», вбачається, що вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є втручанням до його майнових прав.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є оскарження рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № 500060006/2015/000025/2 від 31.07.2015 року та картки № 500060006/2015/00051 про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Апеляційний суд вважає, що безпосереднім наслідком скасування вищезазначеного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів є зміна складу майна позивача, а тому дана вимога є майновою.
Встановлено, що під час подання адміністративного позову позивач сплатив судовий збір: за платіжним дорученням № 2326 від 21 вересня 2015 року - 160 грн; за платіжним дорученням № 2301 від 16 вересня 2015 року - 1218,00 грн.
Разом з тим, згідно вимог ст.106 КАС України у позовній заяві зазначаються: ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є та ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі.
Всупереч вищенаведеним вимогам, позивачем не зазначено його номеру зв'язку та адреси електронної пошти та відсутнє повне зазначення поштової адреси відповідача, його номеру зв'язку та адреси електронної пошти.
Таким чином, поданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.106 КАС України, тому судом першої інстанції правомірно залишено його без руху до усунення виявлених недоліків, а саме до надання необхідних доказів сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру та повідомлення всіх реквізитів, зокрема: адреси електронної пошти позивача та засобів зв'язку та адреси електронної пошти відповідача.
За таких обставин суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням норм процесуального права, в зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.
Згідно п.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. 195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, п.1 ст.199, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2015 року про залишення позовної заяви без руху у справі №807/2206/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці про визнання нечинним та скасування рішення та картки про відмову у прийнятті митної декларації - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.П. Сеник
І.М. Обрізко