03 грудня 2015 року м. Київ К/800/14583/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015р. у справі № 200/5754/13-а за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ТОВ "Дніпровськпромбуд", Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, ВАТ "Нижньодніпровський трубопрокатний завод", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, -
Позивачі звернулись з позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати п. 4 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1122 від 09.08.1996 в частині визнання ВАТ «Дніпровськпромбуд» співвласником квартир №№ 37, 66, 67, 70, 71 по АДРЕСА_1.
В обґрунтування позову позивачами зазначено про порушення відповідачем їх прав на приватизацію вищезазначених квартир, які вони, як працівники ВАТ «Дніпровськпромбуд» отримали для вселення та подальшого проживання згідно ордерів, виданих на підставі рішення виконкому АНД районної ради м. Дніпропетровська у серпні 1996 року, де проживають по теперішній час. Позивачі зазначили про порушення виконавчим комітетом міської ради Конституції України та Закону України «Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», який всупереч інтересам громадян незаконно визнав власником спірних квартир державного житлового фонду ВАТ «Дніпротрансбуд» та передав зазначені квартири, побудовані за рахунок державних коштів, у власність приватного акціонерного товариства.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт четвертий оскаржуваного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради в частині визнання ВАТ «Дніпровськпромбуд» співвласником спірних квартир.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015р. постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2013 року скасовано, а провадження у справі закрито. Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що дана справа не підсудна розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015р. надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм процесуального права, ставиться питання про її скасування та залишення в силі постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2013 року.
Заслухавши доповідь судді стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, у 1996 році виконавчим комітетом Амур-Нижньодніпровської районної ради м. Дніпропетровська позивачам були видані ордера на вселення у житлові приміщення-квартири будинку АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними ордерами.
Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 09.08.1996 року №1122 «Про затвердження акта державної комісії з прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1» затверджений акт Державної комісії від 27 липня 1996 року про прийняття в експлуатацію житлового будинку 9 по АДРЕСА_1 житловою площею 6930,62 кв.м., який збудовано для АТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод». Цим же рішенням АТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» власником зазначеного будинку, а ВАТ «Дніпротрансбуд» визнано співвласником, і йому виділено квартири №№37, 58, 59, 66, 67, 70, 71.
Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції обґрунтував свої висновки тим, що дана справ не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції зазначив про порушення прав позивачів, зокрема щодо реалізації права на приватизацію спірних квартир. При цьому суд вказав на порушення з боку виконкому Дніпропетровської міської ради приписі Житлового кодексу Української РСР, Законів України «Про приватизацію майна державних підприємств» та «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Проте, згідно з частиною 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
В даному випадку, враховуючи наявність правовстановлюючих документів на спірні квартири та зазначаючи щодо наявності спору про право, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції дійшов вірно висновку про належність даного спору до повноважень цивільного суду, незважаючи на те, що за формальними ознаками предметом даного спору є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 2 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_9 до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про зобов'язання забезпечити жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України є обов'язковими при вирішенні справ.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що даний спір має розглядатися судами в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 235-2391 КАС України.
Судді: