03 грудня 2015 року м. Київ К/800/41233/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. у справі № 810/2562/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2014 року №125130005/2014/00226 та рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 року №125130005/2014/610121/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р., позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18.12.2014 №125130005/2014/00226, видану м/п "Святошин" Київської митниці ДФС. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 №125130005/2014/610121/2.
На постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. надійшла касаційна скарга Київської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.06.2013 року між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd (постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (покупець) було укладено контракт №Н-D/2013-0618 на поставку шин. Відповідно до умов вказаного контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.
19 грудня 2013 року між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd та ТОВ «Дельта-2010» укладено додаткову угоду до вищезазначеного контракту, якою передбачено, що покупець купує шини на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (Incoterms 2000), ціни, кількість та перелік яких відображені в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. У відповідності до інвойсу від 04.11.2014 року №14HFTD009-TBR поставка товару здійснювалась у кількості 259 штук шин. Крім того, цим інвойсом передбачена оплата страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 1700,00 дол. США, що разом із товаром склало 38902,00 дол. США.
Позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу від 04.11.2014 року №14HFTD009-TBR у розмірі 38902,00 дол. США, про що банком 17.11.2014 року було зроблено відповідну відмітку на інвойсі. Крім того, сплата вказаної суми підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 12.11.2014 року №394, на якому також стоїть відповідна відмітка банку від 17.11.2014 року.
В грудні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, товариством до Київської митниці була подана вантажна митна декларація №125130005/2014/550236 від 18.12.2014 року. Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/550236 від 18.12.2014 року: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001072 від 17.03.2014 року; міжнародну СМR №5359 від 17.12.2014 року; коносамент (Bill of Lading) APLU660039370 від 04.11.2014 року; платіжне доручення в іноземній валюті №394 від 12.11.2014 року; прейскурант (прайс-лист) виробника б/н від 12.11.2014 року завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); інвойс (рахунок-фактуру) №14HFTD009- TBR від 04.11.2014 року; пакувальний лист б/н від 04.11.2014 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) від 18.06.2013 року №Н-D/2013-0618; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 19.12.2013 року №2; сертифікат відповідності UA1.009.0013493-14 від 03.03.2014 року; сертифікат відповідності UA1.009.0147600-14 від 17.12.2014 року; інформацію про радіологічний контроль товару 2761 від 04.11.2014 року; сертифікат про походження товару 14С3705В0170/00718 від 05.11.2014 року; копію митної декларації країни відправлення 435020140500064697 від 04.11.2014 року; копію митної декларації країни відправлення 435020140500064698 від 04.11.2014 року; митну декларацію від 18.12.2014 року №125130005/2014/550236.
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 18.12.2014 року №125130005/2014/00226.
18 грудня 2014 року позивачем повторно подано митну декларацію МД-2 №125130005/2014/550273 та до вище перелічених документів також додав: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №4288 від 16.12.2014 року; бухгалтерські документи від 18.12.2014 року. Митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено статтею 58 Митного кодексу України.
Київською митницею на підставі частини 12 статті 264 Митного кодексу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18.12.2014 року №125130005/2014/610121/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом. Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних, (аналогічних) товарів не застосовуються у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ. Методи згідно зі статтями Митного кодексу України 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами.
Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товару інспектором вказано перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 та 4 статті 53 Митного кодексу, та зазначено, що за умови надання таких митна вартість може бути визнана органом доходів та зборів, а саме: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 3) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) виписка з бухгалтерської документації.
З огляду на викладене вище, відповідачем визначено митну вартість товару за методом №6 (резервний метод) з урахуванням інформації, наявної в митному органі щодо митного оформлення товарів за МД від 28.10.2014 року №125130005/2014/548469.
Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2- ґ визначення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зауваження відповідача, щодо експертного висновку про неврахування аналізу цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, оскільки ДП «Укрпромзовнішекспертиза» провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку № 4288 від 16 грудня 2014 року.
Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу. Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) від 18.06.2013 року №Н-D/2013-0618, інвойс (рахунок-фактуру) №14HFTD009-TBR від 04.11.2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті №394 від 12.11.2014 року, у відповідача не було.
Крім того, ціна розмитненого товару, яка була задекларована позивачем підтверджується також прайс-листом до інвойсу, який завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі, експортною митною декларацією та висновком №4288 від 16.12.2014 року щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту від 18.06.2013 року №Н-D/2013-0618, який розроблявся ДП «Укрпромзовнішекспертиза». Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.
Крім того, судами вірно було звернуто увагу на те, що позивачем були надані відповідачу додаткові документи, які вимагались у рішенні про коригування митної вартості, зокрема, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №4288 від 16.12.2014 року; бухгалтерські документи від 18.12.2014 року.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської митниці відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 03.07.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: