03 грудня 2015 року м. Київ К/800/26427/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів:Черпіцької Л.Т.
Розваляєвої Т.С.
Маслія В.І.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Київської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. у справі № 810/1213/15 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Київської митниці про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення, -
Позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2014/00165 від 17.10.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014 року №12500003/2014/000658/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність дій митниці щодо самостійного визначення митної вартості та необґрунтованим витребуванням у позивача додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014 року №12500003/2014/000658/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2014/00165 від 17.10.2014 року.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. резолютивну частину постанови Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. змінено, виклавши другий абзац в наступній редакції: «Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014 року №125000003/2014/000658/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Міндоходів в особі її структурного підрозділу Митного посту «Святошин» від 17.10.2014 року №125130005/2014/00165». В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року залишено без змін.
На постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. надійшла касаційна скарга Київської митниці, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co.,Ltd в особі директора Лi Шенгфа (далі також-Постачальник), було укладено контракт №H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року поставки шин. 19.12.2013р. між Позивачем та Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co.,Ltd в особі директора Лi Шенгфа укладено Додаткову угоду № 2 до вказаного Контракту. У відповідності до інвойсу №14HFTD006A-TBR від 19.08.2014 року поставка товару здійснювалась на умовах CIF. Відповідно до умов Контракту, кількість, ціна та перелік товарів, які повинні бути поставлені позивачу, відображаються в інвойсах, які є невід'ємною частиною вказаного контракту.
Постачальник надав позивачу інвойс №14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р., на поставку 426 шт. шин. Крім того, інвойсом 14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р. передбачено оплата страхування товару на суму 100,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 6 100,00 дол. США, що разом в сумі складає 75 754,00 дол. США.
1 вересня 2014 pоку позивач сплатив на рахунок постачальника суму інвойсу №14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р до контракту № H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року у розмірі 75 754,00 дол. США, як попередню оплату за партію товару про що банком було зроблено відповідну відмітку на інвойсі №14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р.
07.10.2014р., позивач подав відповідачу вантажну митну декларацію (МД) № 125130005.2014.547766 щодо розмитнення нових вантажних автомобільних пневматичних гумових шин марки CHANGFENG, для вантажних автомобілів в кількості 426 шт., ввезених на підставі контракту № H-D/2013-0618 від 18 червня 2013 року. Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Разом з митною декларацією, 07 жовтня 2014 року позивач надав відповідачу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014 p.; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0105 від 06.10.2014 p.; міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 0106 від 06.10.2014 p.; коносамент (Bill of Lading) 587600013 від 21.08.2014р.; платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) № 352 від 01.09.2014р.; прейскурант (прайст-лист) виробника товару Б/Н від 29.08.2014 p.; інвойс (рахунок-фактура) № 14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р.; пакувальний лист від Б/Н від 29.06.2014р.; контракт (зовнішньоекономічний договір) № H-D/2013-0618 від 18.06.2013р.; сертифікат відповідності UA1.009.0013493-14 від 03.03.2014; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 21.08.2014р.; сертифікат про походження 14С3705В0170/00529 від 21.08.2014р.; копія митної декларації країни відправлення 435020140500054881 від 19.08.2014р., завірена радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 125130005.2014.547766 від 07.10.2014р.
По результатах розгляду митним органом поданих документів, позивач отримав у відповідь Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00165 від 17.10.2014р.
17.10.2014р. позивачем було повторно подано відповідачу митну декларацію (МД-2) № 125130005/2014/548125 від 17.10.2014р. та додав аналогічний перелік документів, що і до митної декларації від 07.10.2014р. та додаткові документи, а саме: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3449 від 07.10.2014р.; рішення про коригування митної вартості товарів від 17.10.2014р.; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.10.2014р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 962 від 07.10.2014р.; страховий поліс № 6673831060320140000492 від 20.08.2014р.; Договір про надання транспортно - експедиторських послуг від 19.11.2013р.; видаткові накладні від 10.10.2014р.
По результатах розгляду поданих документів відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/000658/2 від 17.10.2014р. та проведено консультацію під час якої позивачем було повторно надано відповідачу всі перераховані вище документи.
Оскаржуваними рішеннями позивачу було збільшено митну вартість товару та відповідно митний збір та ПДВ, а саме: митний збір 7% з 68678,66 грн. до 83487,54 грн. (68678,66+14808,88), ПДВ 20% з 209960,48 грн. до 255233,35 грн. (209960,48+45272,87) у зв'язку з тим, що на думку інспектора м/п ОСОБА_4 у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Інспектором зазначено, що резервний метод був використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі, щодо митного оформлення товарів за МД від18.08.2014 року №125130005/2014/546264.
Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, митний орган посилався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. При цьому відповідачем був застосований метод 2- ґ визначення митної вартості товару. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Як вірно встановлено судами, всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу. Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, а це є: контракт (зовнішньоекономічний договір) № Н- D/2013-0618 від 18.06.2013р., інвойс (рахунок-фактура) №14HFTD006A-TBR від 19.08.2014р., платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) № 352 від 01.09.2014р. у відповідача не було.
Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/000658/2 від 17.10.2014р. не вказано жодних конкретних розбіжностей, які наявні в документах, які подані позивачем на підтвердження митної вартості товару.
Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом до інвойсу, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі, експортною митною декларацією та висновком № 3449 від 07.10.2014р. щодо проведення аналізу відповідності цінових умов контракту № Н- D 2013-0618 від 18.06.2013р., який розроблявся ДП «Укрпромзовнішекспертиза». Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Отже, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Київської митниці відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2015р., змінену постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: