Справа № 761/30954/15-к
Провадження № 1-кп/761/1280/2015
10 грудня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
з участю прокурора ОСОБА_2
захисника обвинуваченого ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
провівши підготовче судове засіданні в м. Києві у кримінальному провадженні за матеріалами спеціального досудового розслідування, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014000000000510 від 14.11.2014 року, відносно :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Умань, Черкаської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.3 ст. 161 КК України,
Обвинувальний акт з додатками по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110. ч.3 ст. 161 КК України, надійшов до Шевченківського районного суду м. Києва 21 жовтня 2015 року.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав за можливе призначити обвинувальний акт віносно ОСОБА_5 до судового розгляду без його участі, з тих підстав, що спеціальне досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проводилось у порядку, визначеному Главою 24-1 КПК України.
Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні заперечувала протии призначення обвинувачльного акту до судового розгляду
Вислухавши думку прокурора та захисника обвинуваченого, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110. ч.3 ст. 161 КК України, підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Судом встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 не відповідає вимогам КПК України.
Так, відповідно до п.2 ч.2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).
Разом з тим, в обвинувальному акті відсутні відомості щодо місця проживання обвинуваченого, а зазначено тільки його місце реєстрації, при цьому, у разі не встановлення дійсного місця проживання обвинуваченого, про таку неможливість встановлення обставин має бути зазначено в обвинувальному акті.
Зважаючи на те, що при складанні обвинувального акту для слідчого, прокурора у кримінальному провадженні не визначені спеціальні вимоги щодо змісту обвинувального акту, складеного за наслідками проведення спеціального досудового розслідування, то суд приходить до висновку, що у обвинувальному акті не містяться відомості щодо місця проживання ОСОБА_5 .
Так, згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч.4 ст.110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
До того ж, згідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], №25444/94, п.52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п.58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п.34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», №29082/95, п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).
Чинним кримінальним процесуальним законом, а саме п.5 ч.1 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Так, згідно ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином.
Як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується за ч.2 ст. 110 КК України у тому, що він, будучи представником влади, вчинив 14.03.2014 р. у м.Севастополі в ефірі програми «Оперативка» публічні заклики до зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку.
Однак, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення не викладені обставини щодо конкретного часу та місця вчинення інкримінованих обвинуваченому дій, а в разі неможливості встановлення обставин щодо конкретного місця та часу вчинення інкримінованих за ч.2 ст. 110 КПК України ОСОБА_5 дій, (хоча інформація щодо дати і часу розміщення вказаного відеоролику розміщено у мережі Інтернет), про таку неможливість встановлення обставин не зазначено в обвинувальному акті.
Окрім того, ОСОБА_5 обвинувачується за ч.3 ст. 161 КК України у тому, що він, будучи представником влади, знаходячись у м.Києві (у невстановленому досудовим розслідуванням місці), здійснив 19.01.2014 р., шляхом розміщення в мережі Інтернет відеозвернення, умисні дії, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі, які спричинили тяжкі наслідки, 18.02.2014 р. продовжив вказану злочинну діяльність у ході відеозвернення за допомогою програмного забезпечння інтернет-телефонії у прямому ефірі телеканалу «Дождь» (при цьому без зазначення часу виходу телевізійної програми), а 17.03.2014 р. продовжив інкриміновану злочинну діяльність у ході звернення за допомогою телефонного зв*язку у ефірі всеукраїнського телеканалу «5 канал» (також без зазначення часу виходу телевізійної програми).
При цьому, при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення також не викладені обставини щодо конкретного часу та місця вчинення інкримінованих йому дій, а в разі неможливості встановлення обставин щодо конкретного місця та часу вчинення інкримінованих за ч.3 ст. 161 КПК України ОСОБА_5 дій, про таку неможливість встановлення обставин не зазначено в обвинувальному акті.
Окрім іншого, в обвинувальному акті чітко не визначено редакцію положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, за які підлягає відповідальності обвинувачений на час вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зважаючи на внесення у подальшому змін до закону про кримінальну відповідальність.
Так, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 110 КК України (чинної до 18.04.2014), без зазначення редакції статті Закону, а також обвинувачується за ч.3 ст. 161 КК України, без зазначення редакції статті Закону, не зважаючи на те, що до вказаної статті КК України було внесено зміни.
Слід також зазначити, що однією з підстав для здійснення спеціального досудового розслідування, як це визначено Главою 24-1 КПК України, є наявність підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, визначених ст. 297-1 КПК України, та перелік цих статей є вичерпним.
Разом з тим ОСОБА_5 прокурором, окрім іншого, пред*явлено обвинувачення у вчиненні кримінального парвоорушення, передбаченого ч.3 ст. 161 КПК України, яка не входить до переліку статей, визначених ст. 297-1 КПК України, та у даному випадку досудове розслідування, згідно вимог чинного кримінального процесуального закону, має здійснюватись за загальними правилами КПК України.
Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до висновку, що питання, пов*язані з підготовкою до судового розгляду, як це визначено ст. 315 КПК України, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 314, 315, 316, 331, 395 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, за матеріалами спеціального досудового розслідування, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014000000000510 від 14.11.2014 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.3 ст. 161 КК України - повернути прокурору Генеральної прокуратури України .
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1