Справа №760/16206/14-ц
2/760/7458/15
(заочне)
23 листопада 2015 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенко С.В.
при секретарі Семененко А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві про виселення з житлового приміщення,
В липні 2014 року Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами про їх виселення з квартири АДРЕСА_1.
Свої вимоги Банк мотивує тим, що відповідно до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL4044 від 22 квітня 2008 року та додаткової угоди до нього, який був укладений між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, останній було надано кредит в сумі 180000 доларів США на строк до 01 квітня 2028 року зі сплатою процентної ставки у розмірі 14 % річних.
В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором, між Позивачем з однієї сторони та ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з іншої сторони було укладено договір іпотеки від 22 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаранюк О.З., предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23 січня 2004 року .
Позивач вказує, що Позичальник порушувала взяті на себе зобов'язання щодо строків сплати платежів за кредитним договором, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.07.2012р. позовні вимоги було частково задоволені, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 1483035,09 гривень було звернуто стягнення на предмет іпотеки.
Позивач вказує, що 04 червня 2014 року ним було направлено вимогу Відповідачам, які на той час були зареєстровані у квартирі, про добровільне звільнення житлового приміщення, проте зазначена вимога Відповідачами не була виконана.
У зв'язку з цим, звертаючи увагу на те, що неповнолітня ОСОБА_3 була зареєстрована в квартирі вже після передачі житла в іпотеку, Позивач просить виселити Відповідачів, як мешканців квартири АДРЕСА_1, у примусовому порядку.
У зв'язку невиконанням Позичальником вимог про повернення коштів Позивач звертається до суду з вимогами до майнового поручителя, яким є Відповідач, з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представники Позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник Позивача просив задовольнити позов, проти заочного рішення не заперечував.
У зв'язку з неявкою Відповідачів, які про розгляд справи були повідомлені належним чином, суд ухвали розглядати справу у їх відсутність на підставі наявних матеріалів із постановленням заочного рішення.
Розглянувши наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у відповідності до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL4044 від 22 квітня 2008 року, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, останній було надано кредит в сумі 180000 доларів США з кінцевим терміном повернення коштів до 01 квітня 2028 року, з покладенням на Позичальника обов'язку сплати 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
В якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральним договором про надання кредитних послуг між Позивачем, як іпотекодержавтелем, та ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, як іпотекодавцями, було укладено Договір іпотеки від 22 квітня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гаранюк О.З., предметом якого є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.01.2004р.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Універсал Банк» звертався до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, і рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2014 року вимоги банку було задоволено: в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 1483035,09 гривень суд звернув стягнення на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 21-34)
З довідки за формою №3 вбачається, що станом на 02 квітня 2014 року в квартирі значились зареєстрованими ОСОБА_1, ОСОБА_2 та неповнолітня ОСОБА_3 (а.с. 35)
02 червня 2014 року ПАТ «Універсал Банк» направив Відповідачам вимоги про добровільне звільнення житлового приміщення. (а.с. 36)
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону N 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону N 898-IV.
Так, згідно з частиною другою статті 39 цього Закону одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Частиною першою статті 40 Закону N 898-IV передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки без винесення рішення про виселення мешканців, не позбавляє іпотекодержателя права звернутись з таким позовом окремо.
Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.
Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону N 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР.
Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі N6-447цс15 при виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.
Враховуючи, що вимагаючи виселення Відповідачів з квартири, на яку було звернуто стягнення як на предмет іпотеки, Позивач не зазначив іншого жилого приміщення, яке необхідно надати Відповідачам для постійного проживання, позов ПАТ «Універсал Банк» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 39, 40 Закону України «Про іпотеку», статтею 109 Житлового кодексу УРСР, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 79, 113, 209, 212-215, 218, 223, 226 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: