Справа №2-а-4568/2011 року
01 вересня 2011 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, с -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить зобов'язати відповідача - управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва перерахувати та виплатити йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи інваліду другої групи, пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за період з березня 2011 року та проводити перерахунок і виплату в подальшому.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія І, інвалідом 2-ої групи.
На підставі Закону №796-ХІІ йому призначено державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України, що також порушує його права.
Позивач стверджує, що статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову.
Позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою суду від 12 серпня 2011 року відкрито скорочене провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання вчинити перерахунок пенсії з березня 2011 року, копія якої, разом з позовною заявою та доданими до неї документами була направлена відповідачу.
17.08.2011 року представник управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва отримав копію ухвали від 12.08.2011 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи, однак у встановлений ч. 3 ст. 183-2 КАС України строк заперечень до канцелярії суду не подав.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку скороченого провадження, судове засідання не проводилося та особи, які беруть участь у справі до суду не викликалися.
Розглянувши подані до суду документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя доходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суддею встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом ІІ групи. Положеннями статті 14 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва і одержує державну пенсію на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 54 цього Закону, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим восьми мінімальних пенсій за віком (частина 4).
Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи -у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058-ІV) встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а саме законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Враховуючи викладене вище, суддя дійшла до висновку про те, що позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком у відповідності до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суддя дійшла до висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Частина п'ята статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачає, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суддя вважає, що положень частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суддею також встановлено, що 14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011 року.
П.7 ч.1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п.4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення ст.ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст.14, 22, 37 та ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Даний закон не визнано неконституційним, а тому суддя приходить до висновку про його застосування при вирішенні спору, як прийнятого пізніше.
На виконання даного закону Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 745 від 06.07.2011 року "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набула чинності 23.07.2011 року.
Відповідно до ст. 1 даної постанови щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" тим, що належать до 1 категорії, інвалідам ІІ групи, виплачується в розмірі 20% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З огляду на це суддя приходить до висновку, що до набрання чинності даною постановою КМУ, прийнятої на виконання вимог п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі, встановленому ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а з 23.07.2011 року в розмірі, встановленому постановою КМУ №745 від 06.07.2011 року, тобто 20% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Виходячи з даної норми закону, а також відсутність підстав вважати про можливі порушення прав позивача з боку відповідачів в майбутньому, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачу основну та додаткову пенсію на майбутній час.
Керуючись ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", постановою КМУ №745 від 06.07.2011 року "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", ст.ст. 9, 11, 99, 159, 160, 162, 163, 183-2, 184-186 КАС України, суддя ,-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва при нарахуванні ОСОБА_1 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період часу з березня 2011 року по 22.07.2011 року в розмірі, що суперечить ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основну державну пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"за період з березня 2011 року по 22.07.2011 року за вирахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного періоду часу.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.
Суддя: