28 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/61326/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Іваненко Я.Л.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року в справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим про стягнення суми на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії,
У грудні 2010 року управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом й просило стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим понесені витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, а також адресної допомоги в сумі 122 067,50 грн. за період з 01 липня по 01 листопада 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року, позов задоволено частково: стягнуто заборгованість зі сплати витрат на виплату і доставку пенсій, призначених внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань за період з 01 липня по 01 листопада 2010 року в сумі 5 082,20 грн.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим перевірило та прийняло до заліку список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за липень 2010 року у кількості 34 осіб (замість 48 осіб); у серпні 2010 року - 37 осіб (замість 48 осіб), у вересні 2010 року - 37 осіб (замість 48 осіб), за жовтень 2010 року - 37 осіб (замість 48 осіб).
Вирішуючи спір та задовольняючи позов у частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виплачує потерпілим пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва на підставі необхідних для цього документів - акту про нещасний випадок, трудової книжки та довідки МСЕК, отримання додаткових документів для виплати пенсії не передбачена, а тому відповідач повинен відшкодувати понесені витрати. Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку адресної допомоги окружний суд виходив з того, що така допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення окружного суду виходив з того, що обов'язок Фонду відшкодувати витрати позивачу пов'язаний з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, навіть при відсутності особових справ у розпорядженні виконавчої дирекції Фонду, передбачений Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначені у статті 25 Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Оскільки пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Відповідно до частини 4 статті 26 Основ законодавства, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене у частині 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» якою визначено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені органами Пенсійного фонду України у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 12 листопада 2013 року по справі №21-394а13, від 31 березня 2015 року по справі №21-2а15, від 19 травня 2015 року по справі №21-241а15.
Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат на виплату на доставку адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, неодноразово висловленій у постановах від 06 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справи № 21-59а11 та № 21-118а11), від 30 січня 2012 року (справи № 21-451а11 та № 21-394а11), від 20 лютого 2012 року (№ 21-462а11), від 09 квітня 2012 року (справа №21-443а11), оскільки такі витрати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та визначеного статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» переліку соціальних послуг і виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Посилання у касаційній скарзі на неможливість відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку з відсутністю особових справ потерпілих, є неприйнятним оскільки суперечить вимогам Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Красноперекопськ Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/