24 листопада 2015 року м. Київ К/800/49525/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Голубєвої Г.К.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року у справі № 813/8316/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХоСаРо» (далі - Товариство) до ДПІ,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У листопаді 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000722210/6098 від 25.10.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовується наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.
20 березня 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року, позов задоволено.
Податкове повідомлення-рішення ДПІ № 0000722210/6098 від 25.10.2013 року визнане протиправним та скасоване.
ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами, з 1.10.2013 року до 7.10.2013 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства, повноти обчислення та своєчасності сплати податку на прибуток за 2012 рік, за наслідками якої 14.10.2013 року був складений акт перевірки.
У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 140.1 ст. 140, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України занижений податок на прибуток, у розмірі 501 043,00 грн.
25 жовтня 2013 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000722210/6098 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 751 564,50 грн.
Колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованими з таких підстав.
Відповідно до ст. 138 Податкового кодексу України визначений склад витрат та порядок їх визнання, зокрема, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з пп. 138.4, 138.6-138.9, 138.10.2-138.10.4, 138.11 ст. 138 Податкового кодексу України, інші витрати, визначені згідно з пп. 138.5, 138.10.5, 138.10.6, 138.11, 138.12 ст. 138, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 Податкового кодексу України, крім витрат, визначених у п. 138.3 ст. 138 та у ст. 139 Податкового кодексу України.
Витрати операційної діяльності, у відповідності до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розд. ІІ Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Суди встановили, що 18.06.2012 року між Товариством та ТзОВ «Нові Технології ТВП» був укладений договір підряду № 1/06/12, відповідно до якого ТзОВ «Нові технології ТВП» зобов'язалося за завданням замовника, виконати ряд робіт з благоустрою території.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало локальний кошторис №7-1-1; підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №7-1-1; розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису №7-1-1; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2012 року; акти приймання виконаних будівельних робіт № 29/06-16 за червень 2012 року; підсумкову відомість ресурсів за червень 2012 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року; акти № 1, № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року; підсумкові відомості ресурсів за серпень 2012 року; податкові накладні № 514, № 515, № 554; платіжні доручення № 47, № 60.
13 листопада 2012 року між Товариством та ТзОВ «Центр правової безпеки «Альфа» був укладений договір № 15 щодо надання юридичних послуг, виконання якого підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг від 30.11.2012 року.
27 липня 2012 року між Товариством та ПП «Львівелектросервіс» був укладений договір про надання послуг № 490, відповідно до якого ПП «Львівелектросервіс» зобов'язане власними силами виконати електромонтажні роботи.
На підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало протокол угоди про договірну ціну на виконання робіт; довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1/а; розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-3; акт №1-1 вартості змонтованого устаткування за серпень 2012 року; платіжні доручення № 122, № 179, № 261, № 310, № 358, податкові накладні № 38, № 25, № 28.
2 квітня 2012 року між Товариством та ТзОВ «Золочівагробуд» був укладений договір № 18 щодо надання послуг, згідно з яким ТзОВ «Золочівагробуд» за завданням замовника надає замовнику послуги (ескаватора, автокрана, автомашини), виконання якого підтверджується плановими калькуляціями за січень 2012 року та червень 2012 року; актами приймання-передачі наданих послуг № 13 від 24.05.2012 року, № 22 від 20.07.2012 року, № 23 від 31.07.2012 року, № 26 від 23.08.2012 року; податковими накладними; платіжними дорученнями; шляховими та подорожніми листами.
Також, між Товариством та ТзОВ «Гланс» був укладений договір №06/02/2012 про надання послуг з сушінню пиломатеріалів, відповідно до якого ТзОВ «Гланс» надало замовнику послуги з сушінню пиломатеріалів.
Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало акти приймання-передачі матеріалів; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); платіжні доручення; податкові накладні.
Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Згідно з п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Суди правильно зазначили, що витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за будь-якими кредитами, включаються для цілей податкового обліку до складу витрат. Винятком є лише фінансові витрати, включені до собівартості кваліфікаційних активів. Включення фінансових витрат до будь-яких інших, окрім кваліфікаційних активів, нормами Податкового кодексу України не передбачено.
Висновки податкового органу про те, що зазначені витрати слід було відобразити у складі собівартості кваліфікаційних активів є помилковими та такими, що суперечать чинному законодавству України.
Крім того, згідно з Положенням бухгалтерського обліку 32 «Фінансові активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 414 від 28.04.2006 оку, стандарт бухгалтерського обліку 31 включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу називається капіталізацією фінансових витрат.
Відповідно до п. 4 Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 31 фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємства-юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), - витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами-витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.
Таким чином, здійснення капіталізації фінансових витрат, тобто їх включення до собівартості кваліфікаційних активів, є обов'язковим та можливим і правомірним лише для юридичних осіб, які не є суб'єктами малого підприємництва. Для юридичних осіб - суб'єктів малого підприємництва фінансові витрати визнаються витратами звітного періоду.
Суди обґрунтовано зазначили, що витрати Товариства зі сплати відсотків за отриманим кредитом мають визнаватися витратами звітного періоду та не повинні включатися до собівартості кваліфікайних активів.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Голубєва Г.К.
Юрченко В.П.