"11" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/81407/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Іваненко Я.Л.,
Кобилянського М.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року в справі за позовом Димитрівського багатогалузевого об'єднання комунального господарства до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області про визнання неправомірними дій по прийняттю рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про їх сплату,
У червні 2011 року Димитрівське багатогалузеве об'єднання комунального господарства звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом й зазначало, що з 03 по 18 лютого 2011 року відповідачем проводилась планова виїзна перевірка дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів з 01 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за цей період. За результатами перевірки було складено акт та рішення №№ 49-52, 55 про застосування фінансових санкцій.
Позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття рішень №№ 49-52, 55 та вимоги про сплату боргу № Ю-1312 від 06 квітня 2011 року, визнати недійсними рішення №№ 49-52, 55 та вимогу № Ю-1312 посилаючись на те, що при ухваленні рішення №52 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, відповідач діяв поза межами наданих повноважень та всупереч вимогам законодавства, оскільки авансові платежі із страхових внесків за спірний період при здійсненні протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховуються страхові внески, одночасно з видачею зазначених сум сплачуються в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями протягом часу виплати авансових платежів; частину дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2011 року було виключено, а тому посилання на неї як на підставу застосування фінансових санкцій, є необґрунтованим; у зв'язку з незаконністю та необґрунтованістю рішень відповідача безпідставною є вимога про сплату боргу на суму 37 306,12 грн.
Також просив поновити строк звернення до суду.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року, позов задоволено частково: визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 28 лютого 2011 року №49 про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн. на підставі пункту 6 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 28 лютого 2011 року № 50 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3 763,22 грн. на підставі пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 28 лютого 2011 року № 51 про застосування фінансових санкцій у розмірі 922,11 грн. на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 28 лютого 2011 року № 52 про застосування фінансових санкцій у розмірі 31 385,98 грн. на підставі пункту 7 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 28 лютого 2011 року № 55 про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнано нечинною вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 06 квітня 2011 року № Ю-1312 на суму 37 306,12 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані рішення від 28 лютого 2011 року є протиправними, оскільки прийняті на підставі частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка на час їх прийняття втратила чинність. Посилання відповідача на пункт 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованим, оскільки не визначають засади відповідальності страхувальників стосовно неподання звітностей до територіального органу Пенсійного фонду з приводу обчислення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області від 24 січня 2011 року № 9 проведено планову перевірку Димитрівського багатогалузевого об'єднання комунального господарства.
18 лютого 2011 року за результатами планової перевірки страхувальника з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01 травня 2008 року по 01 лютого 2011 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за період з 01 січня 2008 року по 01 лютого 2011 року складено акт № 3.
За результатами перевірки та на підставі акту перевірки від 18 лютого 2011 року № 3 винесено:
рішення від 28 лютого 2010 року № 49 про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн. на підставі пункту 6 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків;
рішення від 28 лютого 2011 року № 50 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3 763,22 грн. відповідно до пункту 3 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу) у грудні 2009 року та січні 2010 року на загальну суму 3 763,22 грн.;
рішення від 28 лютого 2011 року № 51 про застосування фінансових санкцій у розмірі 922,11 грн. на підставі пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за порушення статей 19, 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і за наслідками якої донараховано страхових внесків у сумі 1 319,30 грн. до управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області;
рішення від 28 лютого 2010 року № 52 про стягнення суми штрафу в розмірі 50% сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів - 31 385,98 грн. на підставі пункту 7 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків;
рішення від 28 лютого 2011 року № 55 про застосування фінансових санкцій у розмірі 170 грн. на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за недостовірне подання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.
06 квітня 2011 року сформовано вимогу про сплату недоїмки зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 37 378,95 грн. відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, рішень №№49-52, 55 від 28 лютого 2011 року.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частиною дев'ятою статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції до 01 січня 2011 року, встановлено право виконавчих органів Пенсійного фонду застосовувати до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків; за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески; за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків; за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом; за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду.
Із набранням чинності з 01 січня 2011 року підпунктом 12 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було виключено частину дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладеною неодноразово у постановах від 07 жовтня 2014 року (справа №21-269а14), від 12 травня 2015 року (справа № 21-370а15), що відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для усіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Визнаючи нечинними рішення та вимогу управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області у зв'язку з застосуванням норми права, яка втратила чинність, окружний суд не звернув увагу на те, що заборгованість і штрафні санкції відповідно до акту перевірки та оскаржуваних рішень виникли як у період дії частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так і після її виключення, не встановили періоди невиконання вимог законодавства щодо кожного з оскаржуваних рішень. Від встановлення таких даних залежить визнання законності та правомірності дій відповідача та оскаржуваних рішень і вимоги.
Апеляційний суд на таку правову помилку суду першої інстанції не звернув увагу та залишив без змін судове рішення.
Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень судів і направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі наведеного та керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Димитрові Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ Я.Л. Іваненко /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/