Справа: № 810/3613/15 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
03 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Новак О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у адміністративний позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, у липні 2015 року, в межах контракту № 01/10-1-ІМ від 01.10.2010, укладеного між позивачем та компанією Solifinance OU (Таллінн, Естонія), на митну територiю України позивачем ввезено товар - плитку керамічну облицювальну глазуровану завтовшки не більше 15 мм. з кам'яної кераміки для покриття підлоги. Виробником товару значиться компанія CERAMICA SALONI S.A.U. (Іспанія), вказане підтверджується переліком виробників товару вказаних у п. 1 додаткової угоди б/н від 01.04.2015 до контракту купівлі-продажу №01/10-ІМ від 01.10.2010, гр. 31 МД. Таким чином, митне оформлення товарів здійснювалось за непрямим контрактом.
29 липня 2015 року для здiйснення митного оформлення товару до митного органу надана ЕМД № 125110011/2015/010539, в якiй вартiсть товару визначена за цiною договору щодо ідентичних товарів.
Разом з митною декларацією подані: контракт від 01.10.2010 №01/10-1-ІМ; інвойс (рахунок-фактура) від 24.06.2015; СМR №8448/2 від 24.07.2015; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; коносамет САМ12710 від 26.06.2015; прейскурант виробника товару 18/14 від 01.07.2015; САМ12710 від 26.06.2015; декларацію про походження товару від 24.06.2015; інформаційний код результатів огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, багажу.
У процесі контролю поданих до митного оформлення документів за ЕМД від 29.07.2015 №125110011/2015/010539 встановлено, що вони не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Як вбачається з графи 22 вказаної МД фактурна вартість товару визначена у сумі 6387 доларів 85 центів США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним в графі 23, складає 140 785 грн 60 коп, в той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 становила 249 403 грн 57 коп., тобто очевидні розбіжності у ціні товару.
У прайс-листі компанії Solifinance від 01.07.2015 № 18/14 зазначено умови поставки EXW, без зазначення місцязнаходження заводу, що суперечить вимогам міжнародних правил Incoterms 2010. Натомість, в контракті від 01.10.2010 № 01/10-1-ІМ та гр. 20 МД від 29.07.2015 № 125110011/2015/010539 визначено умови поставки FOB Валенсія. Тобто, умови поставки зазначені в прайс-листі відрізнялись від умов поставки вказаних в контракті та МД.
30 липня 2015 року позивачу запропоновано надіслати в електронному вигляді додаткові документи, а саме: транспортні перевізні документи: договір перевезення, заявку, рахунок; каталоги специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; у разі страхування вантажу - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Того ж дня, 30.07.2015, не використовуючи своє право, надане частиною третьою ст.53 Митного кодексу України, представником ТОВ «Еталон-К» на адресу митного органу направлено повідомлення про відмову у наданні додаткових документів з проханням ухвалити рішення без врахування терміну, зазначеного в ст.53 Митного кодексу України, що позбавило працівників митного органу у визначенні дійсності заявленої митної вартості товарів, а також надало підстави вважати, що позивач намагається приховати таку інформацію від митного органу.
У зв'язку з неподанням декларантом додатково витребуваних документiв та враховуючи, що заявлена митна вартість не відповідала цінам, які склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, з метою запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, митницею рiшенням №125110011/2015/010539 вiд 29.07.2015 скориговано заявлену позивачем митну вартiсть товару, визначено її за резервним методом. Водночас позивачу видано картку відмови у прийняттi митної декларацiї, митному оформленнi чи пропуску товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України №125110011/2015/00169.
Неможливість застосування іншого методу визначення митної вартості товару, крім резервного, обґрунтована у графі 33 рішення №125110011/2015/010128/2 вiд 30.07.2015, де зазначено, що метод 2 не застосований тому, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, за наявної відмови декларанта від надання додаткових документів та невиконанням вимог ст. 59 Митного кодексу України. Метод №3 не застосований у зв'язку з невиконанням декларантом вимог ст.60 Митного кодексу України; метод №4 та №5 не застосовані у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервним методом №6 скориговано митну вартість відповідно до раніше визначеної митної вартості за МД від 15.06.2015 №209120000/2015/822761, також було використано інформацію за МД від 13.07.2015 №100270007/2015/218556, інформацію про скориговану раніше митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості від 29.07.2015 № 125110011/2015/010127/2.
30 липня 2015 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010128/2, згідно якого, митним органом на підставі наявних відомостей та із застосуванням другорядного методу митної вартості - резервного, визначено митну вартість товару №1 МД в розмірі 899,14 USD за 86,58 одиниць товару (вартість за одиницю - 10,3851 USD).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку митного органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки митний орган діяв у межах повноважень та спосіб, передбачений Митним кодексом України, а відтак прийняте ним рішення є законним та обгрунтованим, тому вимоги позивача в частині скасування рішення не підлягають задоволенню, крім того, оскільки вимога про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації є похідною від основної позовної вимоги, то така вимога також не підлягає задоволенню.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).
Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».
За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, у поданих позивачем документах разом з ЕМД (контракт з додатковою угодою, рахунки відсутні документи, передбачені пунктами 6 та 8 частини другою ст. 53 Митного кодексу України.
Згідно з графою 20 Розділу III Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості товарів та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Для підтвердження вартості перевезення товару, декларантом надано довідку про транспортні витрати, видану ТОВ «Глобал Оушен Лінк» від 22.07.2015 №2660, що суперечить вимогам Наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості товарів та Правил її заповнення» та не підтверджує жодну із складових митної вартості товару.
Отже, довідка про транспортні витрати не є документом, що посвідчує транспортні витрати на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.08.2015 (справа №К/800/49733/14).
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі №21-498а15.
Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, дані висновки мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відтак, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.
Аналіз наведених норм дає підстави колегії суддів прийти до висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Надання неналежних документів, часткове надання або не надання витребуваних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
За приписами ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.
Частинами сьомою та восьмою ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Як встановлено частиною другою ст. 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Статтею 88 Митного Кодексу України встановлено, що декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
За ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Аналіз положень Митного кодексу України дає підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ввізного мита, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.
У даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав без обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів у митного органу не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало підстави для визначення митної вартості товарів у спосіб, передбачений ст. 266 Митного кодексу України.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Колегія суддів акцентує увагу, що приймаючи рішення про коригування митної вартості Київська митниця ДФС використовувала раніше МД від 15.06.2015 №209120000/2015/822761, також інформацію за МД від 13.07.2015 №100270001/2015/218556, інформацію про скориговану раніше митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості від 29.07.2015 №125110011/2015/010127/2.
Відтак, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено джерела інформації, які стали підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.
Між тим, посилання представника позивача на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, то колегія суддів вважає,що самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.До того ж представник позивача у поясненнях зазначив,що визначаючи митну вартість товару за другорядним методом ,позивач брав до уваги вартість аналогічних товарів, що поставлялись позивачем в 2012 році,проте про ці обставини не повідомляв митний орган,вважаючи, що відповідач сам повинен був перевірити ці відомості в своїй автоматизованій базі.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Еталон-К» не надано документів, які підтверджували митну вартість товарів. З графи 22 ЕМД № 125110011/2015/010539 від 29.07.2015 вбачається, що фактурна вартість товару складає 6387 доларів 85 центів США, що в перерахунку на гривні за курсом, зазначеним в графі 23, складає 140 785 грн 60 коп, в той час як митна вартість товарів згідно з даними графи 12 становила 249 403 грн 57 коп., тобто очевидні розбіжності у ціні товару.
Надані позивачем з ЕМД документи (контракт з додатковою угодою, рахунки) підтверджують лише фактурну вартість товару, а не відображають усіх складових митної вартості товару.
Приймаючи до уваги наявність встановлених законом причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за обраним позивачем другорядним методом вартості імпортованих товарів, митний орган правомірно перейшов до процедури визначення митної вартості.
При застосуванні другорядного методу 2а згідно зі ст. 59 МК України за ціною договору щодо ідентичних товарів визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник.
Оскільки декларантом не надано жодних додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, застосувати другий метод відповідач не мав можливості.
Другорядний метод 2б відповідно до ст. 60 МК України за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів застосується у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
При цьому, частинами першою та другою статті 61 Митного кодексу України передбачено застереження щодо застосування методів 2а та 2б, зокрема товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються. Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються.
У даному випадку у позивача та відповідача відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.
Другорядний метод 2в (ст. 62 МК України) на основі віднімання вартості - у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МК України.
Оскільки у митного органу і декларанта відсутня зазначена інформація, тому застосування вказаного методу також було неможливим.
Другорядний метод 2г на основі додавання вартості (обчислена вартість) (ст. 63 МК України) застосовується для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Однак, така інформація не надана позивачем, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Другорядний метод 2ґ (ст. 64 МК України резервний метод) у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Отже, у даному випадку митним органом застосовано резервний метод, який відповідає вимогам чинного законодавства України.
Аналізуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані позивачем документи для митного оформлення товару не дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу надано належного обґрунтування причин коригування митної вартості товару за резервним методом.
Посилання позивача на порушення відповідачем ст. 255 МК України колегією суддів не приймається до уваги, зважаючи на таке.
Частиною першою статті 255 МК України передбачено, що митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Зазначений строк може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у випадках, визначених частиною другою статті 255 Кодексу.
Відповідно до частини другої ст. 255 МК України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:
1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу;
2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;
3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу;
4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини п'ятої цієї статті;
5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні;
7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
Тобто, рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 Митного кодексу.
Як свідчать матеріали справи, 29.07.2015 Товариство подало до митниці МД. Відносно МД виключно на товар №2 спрацювала система АСАУР за кодами форм митного контролю « 105-2, 106-2, 202-1», що передбачають необхідність здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів, витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість товарів та проведення часткового митного огляду.
Частиною третьою ст 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, вказана норма Митного кодексу України пов'язує наявність підстав для витребування додаткових документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач товар та транспортний засіб пред'явив до митного огляду 29.07.2015 о 19 годині 45 хвилин (а.с. 118). Митний огляд товару та транспортного засобу завершився 29.07.2015 о 20 годині 26 хвилин (а.с. 111). На підтвердження зазначеного факту відповідач надав акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.
Повідомлення про подання додаткових документів відповідач, на виконання частини третьої ст. 53 МК України, направив Товариству 30.07.2015 о 10 годині 32 хвилин (а.с. 122).
Представником позивача Смірновим О.Д. направлено повідомлення про неможливість надання додаткових документів та винесення рішення без врахування терміну, визначеного частиною третьою ст. 53 МК України.
Таким чином, з моменту завершення митного огляду товарів до моменту витребування митним органом додаткових документів, строк, встановлений частиною першою ст. 255 МК України, у межах чотирьох робочих годин (враховуючи кінець робочого дня) не сплинув.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Оскільки позивачем до митного оформлення не надані транспортні (перевізні) документи та документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що напряму впливає на визначення митної вартості товару, митним органом, були витребувані додаткові документи, які декларант не надав, як наслідок, винесено правомірне рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2015 №125110011/2015/010128/2.
Щодо обґрунтувань позивача про відсутність обов'язку страхування товару для покупця, колегія суддів зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, митне оформлення товару здійснювалось на умовах FOB Валенсія, відповідно до вимог міжнародних правил Incoterms 2010, оплата основного перевезення покладається на покупця та не включена у вартість товару. Однак, ціни у прас-листі вказані на умовах EXW, без зазначення місцезнаходження заводу, що суперечить вимогам міжнародних правил Incoterms 2010.
Окрім того, Solifinance не є виробником товару, а продавцем, відтак митне оформлення товару здійснювалось за непрямим контрактом.
Умови поставки «франко-борт» означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, у даному випадку згідно контракту та інвойсу - пункт відвантаження м. Валенсія. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FОВ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, то тоді слід застосовувати термін FСА.
За умовами поставки FОВ у продавця відсутні зобов'язання щодо перевезення та страхування товару.
Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5 правил Інкотермс, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. З моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження всі ризики та витрати покладаються на покупця.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі статтею А.4 правил Інкотермс. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, а такий документ не був наданий, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, транспортних документів внутрішнього водного транспорту або змішаного перевезення). У випадку, якщо продавець і покупець домовилися про використання засобів електронного обміну даними, згаданий вище документ може бути замінено еквівалентним електронним повідомленням (ЕDІ-повідомленням).
Згідно зі статтею Б.1 правил Інкотермс покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.
За умовами поставки FОВ покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження, та у покупця відсутні зобов'язання щодо страхування товару.
Тобто, умова поставки FOB означає, що у продавця та у покупця немає обов'язку щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін FOB передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару. Натомість покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження.
Таким чином, лише у разі здійснення страхування до митного органу подаються страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2015 №125110011/2015/010128/2, Київською митницею ДФС видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00169 з роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, а саме: подання нової митної декларації за митною вартістю відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2015 №125110011/2015/010128/2.
Враховуючи те, що колегією суддів встановлено правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 30.07.2015 №125110011/2015/010128/2, колегія суддів вважає, що видана позивачу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110011/2015/00169 також є правомірною.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскаржуване рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України винесені у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, з урахуванням наданих декларантом документів, відтак підстав для скасування оскаржуваного рішення та картки відмови не вбачається.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-К» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М.Троян
Судді: Н.П.Бужак,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 09 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.