Копія
14 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою адвокатів адвокатського об'єднання «Симоненко і партнери» ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на бездіяльність начальника СІЗО №14 Державного департаменту виконання покарань в Кіровоградській області, -
встановила:
У квітні 2005 року ОСОБА_1 й ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеною скаргою, в якій вказували, що у провадженні старшого слідчого прокуратури Кіровоградської області знаходиться кримінальна справа №80-612 по якій в якості обвинувачених притягнуті ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які з 31 серпня 2003 року утримуються під вартою в СІЗО №14 Кіровоградської області. Згідно з матеріалами кримінальної справи строк тримання під вартою обвинувачених закінчився 02 квітня 2005 року, проте всупереч вимогам ч.1 ст. 20 Закону України "Про попереднє ув'язнення" та ч.11 ст. 156 КПК України, начальник СІЗО №14 обвинувачених з-під варти
03 квітня 2005 року не звільнив, у зв'язку з чим заявники просили визнати таку бездіяльність незаконною та звільнити з-під варти своїх підзахисних.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2005 року, в задоволенні скарги на бездіяльність посадової особи відмовлено.
В касаційній скарзі адвокати ОСОБА_1 й ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України, суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Так, судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно супровідного листа від 01.04.2005 р. за підписом заступника прокурора Кіровоградської області, зареєстрованого за вх. НОМЕР_1 кримінальна справа №80-612 по обвинуваченню ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була передана до суду і відповідно обвинувачені перераховуються за судом.
Таким чином, згідно інформації наданої органом прокуратури, вбачається, що суб'єкт оскарження діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Для підтвердження зазначеної інформації ним було направлено офіційний запит до суду, на який 05.04.2005 р. він отримав письмову відповідь про надходження справи.
Факт порушення прав обвинувачених з боку начальника СІЗО №14 матеріалами справи не підтверджується, а доводи касаційної скарги зазначений висновок не спростовують.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу адвокатів адвокатського об'єднання «Симоненко і партнери» ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2005 року й ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя