Справа № 755/16523/15-ц
"07" грудня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Чех Н.А.
з участю секретаря - Кузьменко А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що 06.07.1994 року між АБ «Брокбізнесбанк», правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та відповідачем був укладений договір. Згідно з договором Банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000,00 доларів США, зі сплатою 45 % річних, на строк 30 днів, з 06.07.1994 року по 05.08.1994 року, на придбання автомобіля. Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути Банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Банк свої зобов'язання виконав, тоді як позичальник умови договору порушив, що призвело до виникнення заборгованості. Станом на 18.05.2015 року заборгованість становить 110 237 634,85 грн., що складається з: заборгованості за кредитом у сумі 35 000,00 доларів США, еквівалент - 719 926,66 грн., сума пені/неустойки - 5 302 500,00 доларів США, еквівалент 109 068 888,23 грн.; 3 % річних - 21 819,86 доларів США, еквівалент 448 819,97 грн. У зв'язку з невиконанням умов договору, позичальнику направлялася претензія, яка була залишена ним без відповіді. Банком пропущено строк звернення до суду з даним позовом з поважних причин, оскільки лише у серпні 2015 року уповноваженою особою ФГВФО було виявлено прострочену заборгованість відповідача.
В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позові та позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. У зв'язку з неявками відповідача в судове засідання не заперечував щодо постановлення заочного рішення. Додатково зазначив, лише після введення тимчасової адміністрації був виявлений даний кредитний договір. Зауважив, що застосування строку позовної давності можливе лише за заявою сторони - ст. 267 ЦК України.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення чи про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
В суді встановлено, що між позивачем та відповідачем 06.07.1994 року був укладений договір (без номеру), згідно якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 35 000,00 доларів США, зі сплатою 45 % річних, на строк 30 днів, з 06.07.1994 року по 05.08.1994 року, на придбання автомобіля.
Оскільки, кредитний договір діяв з 06.07.1994 року по 05.08.1994 року, до даних правовідносин застосовується Цивільний Кодекс Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст. ст. 161, 162 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 179 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) може забезпечуватися лише дійсна вимога. Кредитор не вправі вимагати сплати неустойки (штрафу, пені), якщо боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (стаття 210 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 214 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з ростроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем слідує, що заборгованість за кредитом становить станом на 18.05.2015 року 110 237 634,85 грн., що складається з: заборгованості за кредитом у сумі 35 000,00 доларів США, еквівалент - 719 926,66 грн., сума пені/неустойки - 5 302 500,00 доларів США, еквівалент 109 068 888,23 грн.; 3 % річних - 21 819,86 доларів США, еквівалент 448 819,97 грн.
Відповідно до ст. 71 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до ст. 74 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом, арбітражем або третейським судом незалежно від закінчення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 75 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 80 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
По даній справі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором, строк якого скінчився 05.08.1994 року, тоді як до суду звернулися 31.08.2015 року. Оскільки строк позовної давності встановлений у три роки, то позовні вимоги не підлягають задоволенню через пропуск строку позовної давності. Доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано.
Посилання представника позивача на ст. 267 ЦК України є безпідставним, та таким, що не відповідає законодавству України.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 71, 74, 75, 76, 80 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 60, 88, 212-215, 218, 223, 224-228, 233, 294 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційної скарги та заяви про перегляд заочного рішення не було подано.
Суддя: