26 листопада 2015 рокусправа № 804/18912/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Коршуна А.О. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2014 року, № НОМЕР_2 від 29 жовтня 2013 року.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” знаходилось в договірних відносинах з ТОВ “Торговий дім Ветек” та ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”, за якими настало реальне виконання умов договорів сторонами. Договори було укладено та виконано у відповідності до вимог цивільного законодавства України. Показники податкової звітності ТОВ “Енергонафта” складені на підставі належним чином оформлених первинних документів по реально здійсненим операціям, досліджені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки, надані іншими ДПІ, не надання товарно-транспортних накладних, якими підтверджується транспортування товару, вважає, що позивачем не були здійснені господарські операції, тому він не мав права на формування податкового кредиту.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зустрічні звірки не є перевірками, а результати зустрічних звірок оформлюються не актами, а довідками. Вважає, що податковий орган не може ґрунтувати свої висновки на актах про неможливість проведення зустрічної звірки. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що господарські операції не були здійснені, тому платник податків не мав право на формування податкового кредиту.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року. За наслідками перевірки складений Акт року № 1215/22-01/31761265 від 02.10.2014 р. «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ “Енергонафта” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013». Згідно висновків акта встановлені такі порушення:
- п. 135.1, 135.2, 135.4, п. 135.5.4 ст. 135, п.137.1 ст.137, п.138.1, 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 831 042 грн. в тому числі за 2013 рік на суму 1 831 042 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.4. п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податок на додану вартість всього на суму 90 785,00 грн.
На підставі Акта перевірки № 1215/22-01/31761265 від 02.10.2014 року винесені:
- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2014 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 831 042,00 грн. та накладено штраф в сумі 915 521,00 грн., всього до сплати 2 746 563,00 грн.;
- податкове повідомлення-рішення № 00001802201 від 29 жовтня 2014 року, відповідно до якого Товариству з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” було збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 90 785,00 грн. та накладено штраф у розмірі 103 438,00 грн., всього до сплати 194 223,00 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно матеріалів справи Товариством “Енергонафта” отримано від ТОВ “Газукраїна - 2020” нафтопродукти (дизельне паливо, бензин А-92, А-95 та А-76) на загальну суму 8 284 621,08 грн. в т.ч. ПДВ 1 380 770,19 грн. У зв'язку з цим Товариством “Енергонафта” до складу податкового кредиту по операціям з придбання нафтопродуктів у ТОВ “Газукраїна-2020” включено ПДВ всього у сумі 1 380 770 грн. грн., а саме в січні 2013 року суму ПДВ 479 539 грн., в лютому 2013 року суму ПДВ 328 929 грн., в березні 2013 року суму ПДВ 465 589 грн., в квітні 2013 року суму ПДВ 51821 грн. та в червні 2013 року суму ПДВ 54 892 грн.
Слід зазначити, що, до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надійшов акт перевірки №1078/04-62-22- 3/32581996 від 31.07.2014 року ТОВ “УНІСТРОЙ” по взаємовідносинам з ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток з врахування наданих до перевірки матеріалів кримінального провадження.
Виходячи з вищенаведеного, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ ТД “Ветек” та ТОВ “Газукраїна-2020” безпідставно виписано податкові накладні на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ “Енергонафта”, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 3.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI. Що потягнуло за собою наступний висновок податкового органу, що у ТОВ “Енергонафта” відсутні об'єкти, які підпадають під визначення згідно п. 185.1 ст.185 та факт поставки товарів згідно ст.188. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI. Тому, згідно акта перевірки, дані, наведені в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість про обсяги придбання, податковий кредит та витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за перевіряємий період, - не є дійсними. Податковий орган вважає, що відповідно до пред'явлених до перевірки документів, неможливо дослідити рух товару від постачальника до ТОВ “Енергонафта”; неможливо визначити, де і коли настає момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару, зміни права власності на товар. Відповідно наданих до перевірки документів ТОВ “Енергонафта” не є кінцевим споживачем придбаних нафтопродуктів у ТОВ ТД “Ветек”.
Згідно матеріалів справи Товариством “Енергонафта” укладено договори постачання нафтопродуктів з наступними контрагентами:
- з ТОВ “РН-Карт Україна” договір від 15.07.2012 №02672П;
- з ТОВ “Новомосковське АТП” договір від 11.03.2011 Ш1/03-Т;
- з ПП “Фенікс-2010” договір від 01.03.2010 №01/03-03;
- ТОВ “СК Формула” договір від 01.07.2010 №0107/10-15;
- з ПАТ “Північтранс” договір від 21.02.2013 №21/02-В;
- з ТОВ “Всесвіт” договір від 24.06.2010 №24/06-1 та від 01.01.2010 №01/01;
- з МКП “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” договір від 10.01.2011 №10/02-Т.
Відповідно до умов даних договорів постачання ТОВ “Енергонафта” придбані нафтопродукти у ТОВ ТД “Ветек” на суму 2364939,16 грн. в т.ч. ПДВ 394585 грн. в подальшому реалізовано вищевказаним контрагентам-покупцям відповідно до податкових накладних вказаних в акті перевірки ТОВ “Енергонафта”.
При цьому, в Акті перевірки зазначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання по операціях з реалізації нафтопродуктів проводились у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. По рахунку 36 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” на 31.12.2013 року обліковується дебіторська заборгованість, а саме: ТОВ “СК Формула” в сумі 43987,82 грн.; ТОВ “Всесвіт” в сумі 399446,09 грн.; ТОВ “РН-Карт Україна” в сумі 28746,15 грн.; ПП “Фенікс-2010” в сумі 452105,06 грн. Таким чином, в акті перевірки зроблено висновок, що ТОВ “Енергонафта” не мало підстав для збільшення доходу на суму реалізованих нафтопродуктів ТОВ “РН-Карт Україна”, ТОВ “Новомосковське АТП”, ПП “Фенікс-2010”, ПАТ “Північтранс, ТОВ “Всесвіт”, МКП “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” та ТОВ “СК Формула” та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 303 801 грн.
Товариством “Енергонафта” придбані нафтопродукти у ТОВ “Газукраїна-2020” на суму 8284621,08 грн. в т.ч. ПДВ 1380770 грн. в подальшому реалізовано ТОВ “Новомосковське АТП”, ПП “Фенікс-2010”, ПАТ “Північтранс”, ТОВ “Всесвіт”, МКП “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” та ТОВ “СК Формула” відповідно до податкових накладних, вказаних в акті перевірки. Розрахунки між суб'єктами господарювання по операціях з реалізації нафтопродуктів проводились у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника. По рахунку 36 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” на 31.12.2013 року обліковується дебіторська заборгованість, а саме: ТОВ “СК Формула” в сумі 43987,82 грн.; ТОВ “Всесвіт” в сумі 399446,09 грн.; ТОВ “РН-Карт Україна” в сумі 28746,15 грн.; ПП “Фенікс-2010” в сумі 452105,06 грн. Таким чином, податковий орган в акті перевірки робить висновок, що ТОВ “Енергонафта” не мало підстав для збільшення доходу на суму реалізованих нафтопродуктів ТОВ “Новомосковське АТП”, ПП “Фенікс-2010”, ПАТ “Північтранс”, ТОВ “Всесвіт”, МКП “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” та ТОВ “СК Формула” у та податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 380 770 грн.
Податковий орган вважає, що Товариством “Енергонафта” в порушення п. 187.1 ст.187 Податкового Кодексу України, завищено податкові зобов'язання з ПДВ всього на суму 1 380 770 грн., в т.ч. за січень 2013 року на суму 127831 грн., за лютий 2013 року на суму 139586 грн., за березень 2013 року на суму 147367 грн., за квітень 2013 року на суму 352694 грн., за травень 2013 року на суму 132694 грн., за червень 2013 року на суму 118240 грн., за липень 2013 року на суму 132628 грн., за серпень 2013 року на суму 140878 грн., за вересень 2013 року на суму 88 852 грн., у зв'язку з включенням до їх складу реалізації товару на адресу ТОВ “Новомосковське АТП”, ПП “Фенікс-2010”, ПАТ “Північтранс”, ТОВ “Всесвіт, МКП “Новомосковський комбінат комунальних підприємств” (та ТОВ “ЄК Формула”.
Слід зазначити, що об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори/правочини, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними) або встановлення порушення платником податків правил оподаткування. Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку. При цьому, саме такі обставини можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.
Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Фактично висновки, викладені в актах перевірок контрагентів, прямо використані для висновків акту перевірки позивача щодо відсутності факту господарських операцій, їх нікчемності та недійсності, проте, такі доводи можуть бути обґрунтованими лише за наявності відповідних підстав, що підтверджується доказами, що відповідають вимогам допустимості та належності.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, посилання податкового органу на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТД “Ветек” щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 28.02.2014 р., а також на акт перевірки № 1078/04-62-22- 3/32581996 від 31.07.2014 року ТОВ “УНІСТРОЙ” по взаємовідносинам з ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” з питань правильності відображення у податковому обліку зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, є необґрунтованими.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що судом першої інстанції перевірено відповідність вимогам законодавства первинних документів позивача, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій. Досліджені первинні документи, що стосуються господарської діяльності позивача з його контрагентом, вказані господарські операції пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергонафта”, а досліджені первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
30 вересня 2013 року між ТОВ “Енергонафта” та ТОВ “Торговий дім Ветек” був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 82-10/09/13, відповідно до якого ТОВ “Торговий дім Ветек”, як Постачальник зобов'язалось поставити та передати, а ТОВ “Енергонафта”, як Покупець зобов'язалось прийняти у власність та оплатити нафтопродукти.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного договору ТОВ “Торговий дім Ветек” поставило на адресу ТОВ “Енергонафта” бензин автомобільний А-92-Євро та бензин автомобільний А-95-Євро за видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Всього було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 2 364 939,21 грн., в тому числі ПДВ 394 156,55 грн. Окрім видаткових накладних ТОВ “Торговий дім Ветек” оформило та видало для здійснення податкового обліку податкові накладні на кожну господарську операцію. Податкові накладні були зареєстровані відповідно до чинного законодавства. Переміщення нафтопродуктів від ТОВ “Торговий дім Ветек” на адресу ТОВ “Енергонафта” оформлено відповідно до чинного законодавства з застосуванням товарно-транспортних накладних. Отримані нафтопродукти були оплачені в період з 30 жовтня 2013 року по 25 листопада 2013 року на загальну суму 2 367 510,54 грн.
Також, 19 липня 2012 року між ТОВ “Енергонафта” та ТОВ “ГАЗУКРАІНА-2020” був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 1907/12-И-2, відповідно до якого ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”, як Постачальник зобов'язалось передати у власність ТОВ “Енергонафта” нафтопродукти, а ТОВ “Енергонафта”, як Покупець зобов'язалось прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах договору.
10 січня 2013 року між ТОВ “Енергонафта” та ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 1001/13/-ДТ-8, відповідно якого ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”, як Постачальник, зобов'язався передати у власність ТОВ “Енергонафта” нафтопродукти, а ТОВ “Енергонафта”, як Покупець зобов'язалось прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах договору.
На виконання вказаних договорів ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” в 2013 році поставило на адресу ТОВ “Енергонафта” нафтопродукти (дизельне пальне, бензин автомобільний А-92, бензин автомобільний А-95-Євро, бензин автомобільний А-76).
Всього в 2013 році було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 8 284 621,08 грн., в тому числі ПДВ 1 380 770,19 грн. Переміщення нафтопродуктів від ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” на адресу ТОВ “Енергонафта” оформлено відповідно до чинного законодавства з застосуванням товарно-транспортних накладних та залізничних накладних. Отримані нафтопродукти були оплачені в період від 10 січня 2013 року по 28 червня 2013 року на загальну суму 8 284 621,08 грн.
З матеріалів справи вбачається, що окрім видаткових накладних ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” оформило та видало для здійснення податкового обліку податкові накладні на кожну господарську операцію. Податкові накладні були зареєстровані відповідно до чинного законодавства.
Вказані господарські операції з постачання нафтопродуктів були оформленні шляхом складання, передбачених Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинних документів, що підтверджували їх здійснення, долучених до матеріалів справи та досліджених судом. Всі згадані первинні документи були надані відповідачу під час проведення перевірки, що також було відображено в Акті перевірки № 1215/22-01/31761265 від 02.10.2014 року.
Після укладення з ТОВ “Торговий дім Ветек” Договору поставки нафтопродуктів № 82-30/09/13 від 30 вересня 2013 року, на його виконання ТОВ “Енергонафта” направляло в електронному вигляді на адресу ТОВ “Торговий дім Ветек” заявки із зазначенням виду, кількості та ціни нафтопродуктів, які мало намір придбати ТОВ “Енергонафта”. В заявках зазначалось місце завантаження нафтопродуктів та номери транспортних засобів, які будуть подаватись для завантаження. На підставі отриманих заявок ТОВ “Торговий дім Ветек” направляло на адресу ТОВ “Енергонафта” рахунки на оплату замовлених нафтопродуктів та специфікації до Договору поставки нафтопродуктів № 82-30/09/13 від 30 вересня 2013 року, підписані постачальником. Вказані документи направлялись до ТОВ “Енергонафта” в електронному вигляді. Після оплати рахунків ТОВ “Торговий дім Ветек” завантажував подані транспортні засоби нафтопродуктами, які були оплачені.
Аналогічним чином здійснювалось постачання нафтопродуктів на адресу ТОВ “Енергонафта” від ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020”.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми і порядку укладення даного виду договорів.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортування придбаних нафтопродуктів здійснювалось транспортними засобами, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Всесвіт” на підставі Договору про міжміські перевезення вантажів автотранспортом № 01/02-п від 01 лютого 2011 року. Розвантаження та зберігання придбаних нафтопродуктів здійснювалось на нафтобазі за адресою Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Дороге, вул. Миколаївська, 187 на підставі Договору відповідального зберігання № 01/05Хр від 01 травня 2010 р., укладеним з ТОВ “Всесвіт”. Придбані нафтопродукти реалізовувались кінцевому споживачу через автозаправні станції, що знаходяться за адресою м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 66-Д, та Новомосковський район, с. Хащове, вул. Овчаренко, 2-а.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що факт реальності господарських операцій між ТОВ “Енергонафта” та ТОВ “Торговий дім Ветек” та ТОВ “ГАЗУКРАЇНА-2020” підтверджено також і тим, що в Акті перевірки № 1215/22-01/31761265 від 02.10.2014 року податковим органом зазначено кінцевих споживачів нафтопродуктів, придбаних у вказаних підприємств.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергонафта” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: Л.П. Туркіна