"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/2649/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, треті особи: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення міської ради,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради, треті особи: Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 №1793 ХХІІІ «Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0960 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_5, земельної ділянки площею 0,0587 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_6, земельної ділянки площею 0,0943 га, що знаходиться у користуванні ОСОБА_7, за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0943 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням порушено її законні права на користування спірною земельною ділянкою.
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2011 року позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 №1793 ХХІІІ «Про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,0960 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_5, земельної ділянки площею 0,0587 га, що знаходиться у користуванні гр. ОСОБА_6, земельної ділянки площею 0,0943 га, що знаходиться у користуванні ОСОБА_7, за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд» в частині передачі у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0943 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року постанову Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2011 року скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі свідоцтва про приватну власність на домоволодіння від 01.07.1974 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на праві власності у рівних частинах належали 3/10 частини домоволодіння по АДРЕСА_1
Після смерті ОСОБА_9 її дочка, позивач у справі, отримала свідоцтво про право власності на спадщину за законом на 3/20 частини домоволодіння по АДРЕСА_1
Загалом домоволодіння складається з трьох житлових будинків та господарських споруд і розташовується на ділянці 3545,00 кв.м.
У подальшому, ОСОБА_8 звернувся до Одеської міської ради із заявою про безоплатну передачу йому у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 943 кв.м.
Рішенням Одеської міської ради від 31.10.2000 №1793 ХХІІІ передано у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0943 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.
Вважаючи зазначене рішення міської ради незаконним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_8 порушує права та інтереси позивача в частині права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування належного їй на праві власності домоволодіння.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки відновити становище, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, неможливо у зв'язку з набуттям права власності на спірну земельну ділянку іншою особою, то підстави для скасування рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 №1793 ХХІІІ відсутні.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом положень статей 90 Земельного кодексу УРСР у редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на 3/20 домоволодіння по АДРЕСА_1, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.
Судом першої інстанції встановлено, що на переданій оскаржуваним рішенням Одеської міської ради у власність ОСОБА_8 земельній ділянці площею 943 кв.м. знаходиться частина домоволодіння, що належить позивачу.
Права користування ділянкою, необхідною для обслуговування домоволодіння, позивач в судовому порядку або в будь-який інший спосіб не позбавлялась.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_8 порушує права та інтереси позивача в частині права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування належного їй на праві власності домоволодіння.
Щодо твердження суду апеляційної інстанції про той факт, що оскільки відновити становище, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, неможливо у зв'язку з набуттям права власності на спірну земельну ділянку, то підстави для скасування рішення Одеської міської ради від 31.10.2000 №1793 ХХІІІ відсутні, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Таким чином, якщо правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований у судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 червня 2015 року у справі № 6-162цс15.
З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів неможливості відновлення становища, яке існувало до прийняття спірного рішення Одеською міською радою, є необґрунтованим.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За таких обставин, зважаючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року скасувати.
Постанову Київського районного суду міста Одеси від 26 жовтня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: