"23" листопада 2015 р. справа 804/1444/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)
судді Головко О.В. Ясенова Т.І.
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу про визнання дій протиправними та зобов'язання направити виконавчий лист начальнику відділу державної виконавчої служби
ОСОБА_1 17.01.2015 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Тернівського районного суду міста Кривого Рогу, в якому просить:
- визнати протиправними дії щодо порушення порядку виконання рішення суду;
- визнати дії такими, що порушили його право на доступ до правосуддя;
- визнати протиправними дії щодо не зобов'язання державного виконавця чи суддю виконувати свої обов'язки;
- визнати протиправними дії щодо ненаправлення виконавчого листа до державної виконавчої служби;
- зобов'язати направити виконавчий лист начальнику відділу державної виконавчої служби.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 відмовлено у відкритті провадження оскільки позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить дану ухвалу скасувати. Вважає що порушене його право на доступ до правосуддя.
Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України, при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Відповідно до частини 2 статті 126 Конституції України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантована незалежність судів і суддів та недопустимість втручання в їхню діяльність при здійсненні правосуддя.
Конституційний Суд України в рішенні №6-рп/2001 від 23.05.2001 в абзаці 11 пункту 4.2 вказав, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені тільки відповідно до процесуального законодавства України.
Виходячи з положень пунктів 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади», звернення з позовом де відповідачами зазначені суд чи суддя в зв'язку з розглядом ними справ або заяв, слід розцінювати як вплив на суд. Відповідно до пункту 10 цієї Постанови Пленуму, оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду і вирішення справи поза встановленим процесуальним законом порядком не допускається та суди повинні відмовляти у прийнятті позовів і заяв з таким предметом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 12.06.2009 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляд ними адміністративних позовів до судів і суддів», в розумінні положень частини 1 статті 2, пунктів 1, 7, 9 статті 3, статті 17, частини 3 статті 50 КАС України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених в зв'язку з розглядом судових справ.
В разі порушення суддею законодавства, розділом VI Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачена дисциплінарна відповідальність, порядок і умови її застосування.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком окружного суду що позов ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Посилання позивача на порушення права на судовий захист є помилковими. Питання отримання і пред'явлення виконавчого листа до виконання врегульовано окремими нормами права.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Таким чином, для захисту свого конституційного права позивач повинен самостійно отримати виконавчий лист та подати заяву до державної виконавчої служби про примусове виконання судового рішення.
Процесуальним законодавством передбачений порядок оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, що і повинен робити позивач якщо вважає що під час виконання судового рішення порушуються його права.
Керуючись пунктом 1 статті 199, статтями 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 про відмову у відкритті провадження - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Суховаров
Суддя: О.В. Головко
Суддя: Т.І. Ясенова