ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року (в порядку письмового провадження) № 826/16751/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м.Києва
до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва"
про стягнення заборгованості у сумі 36 248,21 грн
Суддя: Кротюк О.В.
Обставини справи:
Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» (далі - відповідач) та просить суд стягнути заборгованість по невідшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за червень, липень 2015 року за списком №2 у розмірі 36 248, 21 грн.
Відповідач позов визнав частково, в частині суми заборгованості у розмірі 26 452, 05 грн., в іншій частині заперечив з підстав викладених в письмових поясненнях від 10.11.2015, які долучені до матеріалів справи.
На підставі ч. 4 ст. 122 КААС України судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених згідно ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» мало сплатити 36 248, 21 грн. за червень та липень 2015 року.
У відповідності до письмових пояснень відповідача від 10.11.2015, останній частково визнає борг у розмірі 26 452, 05 грн. Суму боргу у розмірі 9 796, 16 грн. заперечує, оскільки призначення та виплата пенсії ОСОБА_1 має здійснювати виключно на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак в цій частині позовних вимог, на думку позивача, слід відмовити.
З урахуванням зазначеного, при вирішення спору по суті, судом підлягає дослідженню та оцінці наявність підстав для стягнення боргу у розмірі 9 796, 16 грн.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» 5 листопада 1991 року N 1788-XII (далі - Закон N 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону N 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
На момент набрання чинності Законом N 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон N 400/97-ВР), відповідно до положень якого відповідач входив до переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.
Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону N 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б" частини першої статті 13 Закону N 1788-XII за списком N 1 та списком N 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом N 1058-IV).
Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону N 1788-XII.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року NN 21-251а12, 21-293а12, від 17 грудня 2013 року № 21-453а13, а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.03.2014 року N К/800/1319/14.
У взаємозв'язку із наведеним слід зазначити, що згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:
а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;
б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Аналіз вказаних норм закону дає підстави суд дійти висновку, що: по-перше, згідно пункту «б» встановлено порядок розрахунку зниження віку (особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12); по-друге, таке призначення пенсії відбувається у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; по-третє, таке призначення проводиться з врахуванням, зокрема, статті 13 закону. Тобто, згідно встановлених законом положень про право на пенсію на пільгових умовах за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні та з 22.04.2015 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах Список №2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
27.03.2015 року відповідачем видана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 27.03.2015 року № 62/3-163 ОСОБА_1, про те, що він працював на посаді майстра в дорожньо-ремонтній секції з 06.04.1979 року по 16.03.1982 року та з 11.11.1986 року по 04.01.2004 рік.
Професія майстра, виконроба передбачена Списком № 2 «Будівництво будівель і споруд» розділ XXIX п. б Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 «Про затвердження списків, виробництв, робіт, професій посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
На підставі, зокрема, вказаної довідки позивачем 22.04.2015 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Законів «Про пенсійне забезпечення та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням пільгового стажу роботи з 06.04.1979 року по 16.03.1982 рік та з 11.11.1986 року по 01.08.1992 року.
Згідно пояснень Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва пільговий стаж з 01.08.1992 по 04.01.2004 рік не враховано останнім при обчисленні пенсії ОСОБА_1, оскільки відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 p. № 442 з 01.08.1992 року період роботи по Списку №2 зараховується до пільгового стажу за результатами атестації робочих місць.
З урахування зазначеного, суд дійшов до висновку, що твердження відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_1 в порядку статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не відповідають нормам чинного законодавства та спростовані вищевикладеним. Між тим, процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначено постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» (далі - Інструкція).
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах врегульовано розділом 6.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4).
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (п.6.5).
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.6.7).
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на сум відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.). органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставини.
Оцінивши наявні документи в матеріалах справи, зокрема надані позивачем розрахунки, суд дійшов до висновку, що висновку про відповідність розрахункам заявленої до стягнення заборгованості в даній адміністративній справі.
В той же час, не знайшли свого документального підтвердження покликання відповідача, у той час коли, останні в повному обсязі спростовані наявними в матеріалах справи документами.
Розрахунки позивача фактичних витрат на доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідають положенням законодавства, фактичним обставинам справи та відповідачем не спростовані.
Згідно зі статтею 23 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.
Станом на день розгляду спору заборгованість, визначена позивачем, відповідачем не сплачена. Доказів зворотного суду не надано. При цьому, відсутні відомості щодо оскарження розрахунків фактичних витрат.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору ( у редакції Закону України "Про судовий збір" чинній на час звернення до суду), а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Дніпровського району м. Києва» (02089, м. Київ, Броварський проспект, 2, код ЄДРПОУ 05446166) на користь Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва (02094, м. Київ, вул. Мініна, б. 4-а, код ЄДРПОУ 22869448) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 36 248 (тридцять шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 21 коп.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Кротюк