ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 листопада 2015 року № 826/12854/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси
до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»
про стягнення заборгованості,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси (далі по тексту - Центр зайнятості) до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі по тексту - ПАТ «Терра Банк») про стягнення незаконно отриманих коштів у розмірі 255,63 грн.
У своїх письмових запереченнях відповідач посилається на відсутність правових підстав для стягнення з ПАТ «Терра Банк» заборгованості по сплаті суми вартості навчання ОСОБА_1, який був поновлений на роботі на підставі заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси, з огляду на запровадження в ПАТ «Терра Банк» тимчасової адміністрації.
Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, керуючись ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєструвався в центрі зайнятості Суворовського району м. Одеси, як такий, що шукає роботу, оскільки 15.04.2014 наказом голови правління Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» № 283-ос був звільнений за прогули (п.4 ст.40 КЗпП України).
23.09.2014 ОСОБА_1 було надано статус безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».
13.03.2015 між центром зайнятості Суворовського району та ОСОБА_1 був укладений договір № 77/15/1537 про професійне навчання безробітного, відповідно до якого ОСОБА_1 було направлено на професійне навчання зі строком навчання з 13.03.2015 по 20.08.2015.
17.12.2014 Малиновським районним судом м. Одеси було винесено заочне рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі у ПАТ «Терра Банк».
На підставі вищезазначеного рішення, 20.03.2015 наказом ПАТ «Терра Банк» № 53-ос було поновлено на роботі ОСОБА_1, а наказом Державного навчального закладу «Одеський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості» № 39-«В-СН» від 24.03.2015 ОСОБА_1 відраховано з навчання у зв'язку із поновленням на роботі.
На виконання вищенаведених вимог законодавства, Центром зайнятості було направлено претензію ПАТ «Терра Банк» про необхідність відшкодування незаконно отриманих коштів у розмірі 255,63 грн., проте кошти не сплачено.
Однак, при вирішенні питання щодо наявності правих підстав для задоволення позовних вимог суд зважає на таке.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 21.08.2014 № 518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.08.2014 № 72 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Терра Банк», згідно з яким з 22.08.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці з 22.08.2014 по 22.11.2014, який рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 122 від 20.11.2014 був продовжений до 22.12.2014.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 23.12.2014 № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Терра Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.12.2014 № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Терра Банк» та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію», згідно з яким з 24.12.2014 розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Терра Банк» Ірклієнка Юрія Петровича.
Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків (ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Отже, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до п.16 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що тимчасова адміністрація є процедурою виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
В частині 6 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавцем наведено перелік зобов'язання банку на які не поширюється обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, до якого віднесено зобов'язання Банку щодо:
1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників;
11) сплати регулярного збору до Фонду;
2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті;
3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку;
4) виплати аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, ушкодженням здоров'я або смертю, тощо;
5) здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації;
6) здійснення купівлі-продажу валюти фізичними та юридичними особами для погашення ними зобов'язань за кредитними договорами, виконання вимог, встановлених законодавством, для обов'язкового продажу валюти.
Зобов'язання банку, передбачені пунктами 11-4 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
Вказаний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення цього терміну міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
З огляду на те, що своє зобов'язання щодо сплати нарахованої позивачем суми заборгованості у розмірі 255,63 грн. відповідач станом на час розгляду справи не виконав, доказів оскарження рішення про нарахування цієї санкції суду не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед Центром зайнятості Суворовського району м. Одеси.
Однак, з огляду на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 21.08.2014 № 518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних» у відповідача запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 22.08.2014 по 22.11.2014, суд визнає вимогу позивача про стягнення заборгованості у розмірі 255,63 грн. такою, що не підлягає задоволенню в силу імперативних приписів п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Крім того, суд вважає за необхідне наголосити, що в силу приписів, закріплених у пункті 2 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.
Відповідно до п.4 ч.3 ст129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, беручи до уваги, що на позивача не поширюються обмеження, встановлені ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи, що вимоги позивача є саме вимогами кредитора банку, суд відмовляє в позові.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69-71, 94, 158-163, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Центру зайнятості Суворовського району м. Одеси відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур