ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" квітня 2011 р. Справа № 2a-1030/11/0970
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гундяка В.Д.,
при секретарі Кузишин Р.М.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_1 до Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності незаконною,
28.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності незаконною. Позовні вимоги мотивувала тим, що відмова відповідача від реєстрації її за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 порушує її права та є незаконною.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, суду пояснила, що вищезгадана відмова суб'єкта владних повноважень порушує надані їй Конституцією України права, оскільки перешкоджає можливості реалізації зокрема права на волевиявлення, на одержання пенсійних прав та інших. Вказала, що відповідно до укладеного 12.05.2000 року договору купівлі-продажу придбала незакінчений будівництвом житловий будинок по вул. Петлюри,10 в с. Чукалівка Тисменицького району, у якому і проживає на даний час. За час проживання провела добудову даного незавершеного будинку, ступінь готовності якого станом на березень 2010 року складає 90 відсотків. Зазначила, що факт проживання крім вищевказаного договору підтверджується також договорами про електропостачання, надання послуг з водопостачання, водовідведення та угодою за №70 від 31.08.2009 року про виготовлення віконних конструкцій. Вважає, що всі передбачені законом документи, необхідні для реєстрації її за місцем проживання, були належно оформлені та надані відповідачу. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, пояснив, що законом визначений порядок реєстрації місця проживання особи та перелік документів, необхідний для проведення даної процедури відповідним органом. Зазначив, що позивачем не дотриманий зазначений порядок, зокрема при заповненні заяви для реєстрації за місцем проживання, форма якої затверджена відповідним нормативно-правовим актом, ОСОБА_1 не вказано, що є підставою для її вселення та проживання у будинку. Вважає, що позивачу правомірно було відмовлено у проведенні реєстрації за місцем проживання, оскільки не встановлено жодних документів, на підставі яких можливо було б здійснити процедуру реєстрації особи за її місцем проживання.
Вислухавши позивача та представника відповідача, дослідивши подані докази, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 12.05.2000 року відповідно до договору купівлі-продажу серії АВК №561496 ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 незакінчений будівництвом житловий будинок, процент готовності якого становив 58 %, що знаходиться по вул. Петлюри,10 в с. Чукалівка Тисменицького району.
05.01.2011 року позивачем до відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Тисменицького РВ УМВС в Івано-Франківській області направлено заяву від 29.12.2010 року про реєстрацію за місцем проживання, до якої було додано: квитанцію про сплату державного мита, два примірники талона про зняття з реєстрації, копію паспортного документа та довідку Чукалівської сільської ради. Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні описом вкладення у цінний лист на ім'я керівника СГІРФО Тисменицького РВ УМВС ОСОБА_2М та відповідною квитанцією Укрпошти.
Вищезгадана заява відповідачем одержана 12.01.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
17.01.2011 року начальником вищевказаного відділу вищевказані документи повернуто без виконання у зв'язку з тим, що заява позивача по справі невідповідає вимогам Постанови КМУ за №985 від 28.07.2004 року, а саме в п.1 не зазначено підставу для вселення і проживання у заявленому будинку.
Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд погоджується з правомірністю відмови Тисменицького РВ УМВС в Івано-Франківській області в реєстрації ОСОБА_1 за місцем проживання з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Спеціальним законом, що регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Статтею 3 вищевказаного Закону визначено, що реєстрація місця проживання -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до ст.6 Закону громадянин України зобов'язаний протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає: письмову заяву; паспортний документ; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації. Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Згідно ст.8 Закону реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування.
При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи.
Статтею 6 даного Закону визначено, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Форму заяви для реєстрації за місцем проживання затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 28.07.2004 року «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні».
За вказаних обставин дана постанова КМУ підлягає до застосування у спірних правовідносинах, як спеціальний нормативний документ, прийнятий на виконання вимог закону, що встановлює порядок реалізації обов'язку особи, визначеного ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому на переконання суду особа вправі вимагати від суб'єкта владних повноважень вчинення управлінської дії виключно у випадку, коли нею дотримано встановлений у відповідності до закону порядок та виконані всі необхідні умови, визначені чинним законодавством для можливості надання органом державної влади відповідної адміністративної послуги.
Таким чином здійснення реєстрації місця проживання позивача могло бути здійснено виключно в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством.
Однак судом встановлено, що при зверненні до відповідача з заявою від 29.12.2010 про реєстрацію за місцем проживання ОСОБА_1 положень чинного законодавства дотримано не було.
Так виходячи із системного аналізу положень ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України»та вищевказаної Постанови КМУ, суд приходить до висновку, що реєстрація за місцем проживання можлива виключно при подані до компетентного органу виконавчої влади з питань реєстрації відповідної заяви з обов'язковим зазначенням у ній всіх відомостей, що передбачені затвердженою у визначеному законом порядку формою.
Відповідно до п.1 затвердженої вказаною Постановою КМУ форми заяви про реєстрацію місця проживання в розділі І вказуються підстави для реєстрації місця проживання заявника за зазначеною адресою, якими можуть бути ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму), оренди чи інші документи.
Однак як вбачається з наявної в матеріалах справи копії заяви для реєстрації за місцем проживання, поданої до відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Тисменицького РВ УМВС даний розділ заяви позивачем взагалі не заповнено. Тобто у вищезгаданій заяві ОСОБА_1 не вказано жодного документу, який є підставою для вселення і проживання у заявленому будинку.
Доводи позивача, що вона надала РВ УМВС в Тисменицькому районі всі передбачені законом для реєстрації за місцем проживання та належно оформлені документи, спростовуються поясненнями представника відповідача та наявними в справі письмовими доказами.
Суд не може прийняти до уваги долучені позивачем до позовної заяви договори про електропостачання, надання послуг з водопостачання та водовідведення, угоду про виготовлення віконних конструкцій, інші документи, оскільки в дослідженій судом заяві про реєстрацію ОСОБА_4 за місцем проживання посилання на дані документи відсутні та в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАСУ позивачем не надано суду доказів їх подання даних суб'єкту владних повноважень.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову в реєстрації позивача за її місцем проживання прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у повній відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволення.
На підставі ст.8 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»за № 985 від 28.07.2004 року, керуючись ст.ст.11, 71, 86, ч.3 ст.160, ст.162 КАС України, суд
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги, якщо таку заяву чи скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 18.04.2011 року.
Суддя Гундяк В.Д.