ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"27" травня 2011 р. Справа № 2a-1245/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Скільський І.І.,
при секретарі Бурда М.Р.,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат Італ”
до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232303/0 від 18.10.2010 року,-
07 квітня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Карат Італ” (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232303/0 від 18.10.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за період: березень 2007р.- в розмірі 96176 грн., травень 2007р.- в розмірі 190013 грн., червень 2007р.- 28546 грн., липень 2007р.- 68451 грн., серпень 2007р.- 57258 грн., жовтень 2007р.- 58416 грн., листопад 2007р.-167513 грн., грудень 2007р.-138997 грн., січень 2008р.- 14137 грн., лютий 2008р.-151000 грн., березень 2008р.- 667241 грн., квітень 2008р.- 320749 грн., травень 2008р.-167199 грн., серпень 2008р.- 285048 грн. Вважає, що при проведенні документальної невиїзної перевірки відповідач прийшов до неправомірних висновків, а податкове повідомлення-рішення № 0002232303/0 від 18.10.2010 року підлягає скасуванню, оскільки позивач, отримавши податкові накладні, сплатив суму за поставлений товар, зокрема суму ПДВ, відповідно вартість придбаного товару було віднесено до складу валових витрат. Податковий кредит підлягаючих перевірці звітних періодів позивачем сформовано у повній відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем повністю сплачено контрагентам податок на додану вартість в ціні придбаних товарів та одержано від них податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити передбачені положеннями пп.7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На думку позивача, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену разом із ціною товару (послуги) продавцю. Тому припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальникаи підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови в одержанні бюджетного відшкодування.
У акті перевірки № 16727/23-3/32076641 від 12.10.2010 року «Про результати не виїзної документальної перевірки ТзОВ „Карат Італ”, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень 2008 року”, не було встановлено будь-яких фактів порушення правил ведення подання обліку з боку позивача, а також не встановлено фактів надання недостовірної інформації, яка б спотворювала дані податкового обліку підприємства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у адміністративному позові. Позов просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, викладених у письмовому запереченні, наданому суду. Просила у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.
12 жовтня 2010 року, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено невиїзну документальну перевірку ТзОВ “Карат Італ” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банках за березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень 2008 року.
За результатами перевірки податковим органом складено Акт № 16727/23-3/32076641 від 12.10.2010 року, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення за № 0002232303/0 від 18.10.2010 року, за порушення пп. 7.7.1, 1.8, 7.7 ст.1, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На думку податкового органу, зазначене порушення полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування за період березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2007 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, серпень 2008 року на суму 2410744, 00 гривень.
Як встановлено в ході перевірки та зафіксовано в Акті 16727/23-3/32076641 від 12.10.2010 року, ТзОВ “Карат Італ” зайво задекларовано до відшкодування податок на додану вартість по деклараціях: березень 2007р.- в розмірі 96176 грн., травень 2007р.- в розмірі 190013 грн., червень 2007р.- 28546 грн., липень 2007р.- 68451 грн., серпень 2007р.- 57258 грн., жовтень 2007р.- 58416 грн., листопад 2007р.- 167513 грн., грудень 2007р.- 138997 грн., січень 2008р.-14137 грн., лютий 2008р.-151000 грн., березень 2008р.- 667241 грн., квітень 2008р.- 320749 грн., травень 2008р.-167199 грн., серпень 2008р.- 285048 грн.
У вказаному акті перевірки зазначено, що попередніми виїзними позаплановими перевірками правильності визначення сум бюджетного відшкодування перевірено задекларовані підприємством до відшкодування суми ПДВ за березень 2007 року №215/2200/32076641 від 13.06.2007, травень 2007 року - № 395/23-4/32076641 від 17.08.2007 року, червень 2007 року - № 395/23-4/32076641 від 17.08.2007 року, липень 2007 року - № 496/23-4/32076641 від 15.10.2007 року, серпень 2007 року - № 558/23-4/32076641 від 19.11.2007 року, жовтень 2007 року - № 38/23-4/32076641 від 24.01.2008 року, листопад 2007 року - № 38/23-4/32076641 від 24.01.2008 року, грудень 2007 року - № 1433/23-4/32076641 від 31.03.2008 року, січень 2008 року - № 2500/23-4/32076641 від 21.04.2008 року, лютий 2008 року - № 2500/23-4/32076641 від 21.04.2008 року, березень 2008 року - № 8018/23-4/32076641 від 30.07.2008 року, квітень 2008 року - № 8018/23-4/32076641 від 30.07.2008 року, травень 2008 року - № 12262/23-4/32076641 від 17.09.2008 року, серпень 2008 року - № 15457/23-4/32076641 від 17.11.2008 року, підтверджено заявлені ТзОВ “ОСОБА_3 бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, та попереджено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані товариства, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до ст.11.1 Закону України від 04.12.1990 року «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями).
З метою вирішення питання щодо обґрунтованості відшкодування ПДВ з бюджету, ДПІ в м. Івано-Франківську направлено запити по контрагентах позивача з питань включення сум ПДВ до податкових зобов'язань. Проведеними заходами встановлено, що по постачальнику ТзОВ “Галатекс”, зареєстрованого в ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ВАТ «Шкіряник»по 2-й ланці ланцюга проходження ТМЦ. На запит податкового органу отримано Акт про неможливість проведення перевірки контрагента ТзОВ «Галатекс»у звязку із розшуком посадових осіб.
По постачальнику ПП «Сант-Компанія», зареєстрованого в ДПІ в Личаківському районі м. Львова, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ВАТ «Шкіряник»по 2-й ланці ланцюга проходження ТМЦ. На запит податкового органу отримано відповідь, що постачальником сировини (шкіри ВРХ) для ПП «Сант-Компанія»є ПП «Комфорт АВС»зареєстроване в Кіровоградській ОДПІ, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ВАТ «Шкіряник»по третій ланці ланцюга походження ТМЦ. Кіровоградською ДПІ у відповідь на запит надіслано АКТ про не можливість проведення перевірки контрагента ПП «Комфорт АВС»у зв'язку з тим, що підприємство має наявні ознаки фіктивності, яке має стан «5»(порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію)).
По постачальнику ПП «Гермас 3000»зареєстрованого в ДПІ у Сихівському районі м. Львова, що перебував у фінансово-господарських відносинах з ВАТ «Шкіряник»по другій ланці ланцюга проходження ТМЦ. Згідно отриманої відповіді на запит, зустрічну перевірку ПП «Гермес 3000»провести не можливо, у зв'язку з тим, що платник не знаходиться за юридичною адресою.
Суд зазначає, що висновок податкового органу щодо отримання позивачем податкової вигоди внаслідок заявлення до відшкодування суми ПДВ, яка фактично до бюджету не сплачена, не є обгрунтованим, оскільки є непідтвердженим жодними засобами доказування та спростовується наступним.
Із наданих відповідачем в обґрунтування заперечень на адміністративний позов документальних доказів, не вбачається факту несплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками продукції.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що в контексті ст. 527 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (в спірному випадку -сплата податку на додану вартість) покладається на боржника (постачальника).
Аналіз матеріалів справи та пояснень представників сторін дає підстави для висновку суду про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Законом України “Про податок на додану вартість” встановлено механізм визначення суми та порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Так, відповідно до пп.7.7.1 та пп.7.7.2 ст.7 вищевказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому бюджетним відшкодуванням згідно із пп.1.8 ст.1 цього ж закону є сума, що підлягає поверненню платникам податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, передбачених цим законом.
Підпунктом 7.7.4. п.7.7ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що підставою для отримання бюджетного відшкодування є дані податкової декларації за звітний період.
Крім того, відповідно до пп 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Перевіркою встановлено, що факт придбання позивачем шкіри хромової “Краст”ІV с, спілок Вет-блу, шкіряних нф із шкір ВРХ Вет-блу І-ІІІ підтверджується податковими накладними, виписаними відповідно до вимог чинного законодавства.
Представником відповідача в судовому засіданні дані обставини та факт здійснення господарських операцій, не заперечувався.
Системний аналіз вищенаведеного дає суду підстави для висновку про те, що ТзОВ “Карат Італ” правомірно віднесено до податкового кредиту ПДВ, який включено до ціни придбаної позивачем та експортованої продукції.
При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що ТзОВ “Карат Італ” порушено приписи Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки податковим органом не встановлено включення до податкових зобов'язань та сплату підприємством - постачальником продукції у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету у зв'язку із неможливістю проведення зустрічних перевірок постачальника, так як чинне законодавство не передбачає залежності відшкодування платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість від факту сплати цього податку контрагентом зазначеного платника.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”встановлено відповідальність платника податку в єдиному випадку - коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.
Крім того, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Відповідачем не наведено жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи не є такими, що спростовують обставину щодо фактичного здійснення позивачем господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в ОСОБА_4 адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, зокрема, що сама по собі несплата податку продавцем (втому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили, що позивачем недотримано наведених норм Закону України “Про податок на додану вартість” при нарахуванні суми бюджетного відшкодування, тобто не доведено правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську №0002232303/0 від 18.10.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Карат Італ” 3,40 грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 01.06.2011 року.