04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/71965/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Київської регіональної митниці
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012
у справі № 2а-5409/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтакт» (далі - ПП «Акрілат-Хімконтакт»)
до Київської регіональної митниці (далі - Митниця, митний орган)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Окружного адміністративного суду від 24.05.2012 у задоволенні позову ПП «Акрілат-Хімконтакт» відмовлено.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2012 зазначену постанову суду першої інстанції скасував, позов задовольнив: скасував податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 06.04.2012 № 95 та № 96 про визначення ПП «Акрілат-Хімконтакт» податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) із ввізного мита в сумі 90989,81 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 18200,35 грн.
У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Митниця провела невиїзну документальну перевірку дотримання ПП «Акрілат-Хімконтакт» законодавства України з питань митної справи, за наслідками якої складено акт від 07.03.2012.
Згідно із висновками вказаного акту ПП «Акрілат-Хімконтакт» під час декларування імпортованого товару (хлорид холіну powder 60% виробництва фірми «Nantong Qihai Chemicals Co.Limited», країна виробництва - CN) у 2011 році порушено вимоги щодо класифікації вказаного товару згідно з УКТ ЗЕД, що полягало у невідповідності заявленого коду товару згідно з УКТ ЗЕД 2923 10 00 10 (ставка ввізного мита - 0 %) у 5-ти вантажних митних деклараціях (а.с. 24-28), в результаті чого до Державного бюджету України підлягає сплаті (без урахування штрафних (фінансових) санкцій) ПДВ у розмірі 16539,04 грн. та ввізне мито - 82695,18 грн. Як на підставу такого висновку Митниця у акті перевірки посилається на висновок Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи від 19.01.2012 № 13/1-5, згідно якого товар «хлорид холіну powder 60% реєстраційний номер CAS 67-48-1, виробник «Nantong Qihai Chemicals Co.Limited», країна виробництва - CN. Торгівельна марка «Nantong» повинен класифікуватися за кодом 2309 90 31 00 з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 10 %).
Відповідно до цього висновку Митниця донарахувала ПП «Акрілат-Хімконтакт» податкові зобов'язання із ввізного мита та ПДВ згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06.04.2012 №№ 95, 96, з приводу правомірності яких виник спір.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив з того, що якщо митний орган, приймаючи вантажні митні декларації (ВМД), відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.
Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК) визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
За змістом статті 313 МК (в редакції, чинній до 01.06.2012) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.
Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК).
Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України. Таких обставин у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував наведені норми, зробивши висновок, що у разі якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, за умови, що помилка у визначенні коду сталася не внаслідок зловмисних бій декларанта.
Аналогічна правова позиція щодо застосування наведених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 21.01.2011, 18.09.2012, 04.11.2014 (справи №№ 21-64а10, 21-203а12, 21-479а14 відповідно).
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи, наведені мирним органом у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев