04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/34641/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2012
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012
у справі № 2а-1270/112/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «ЛІА» ЛТД (далі - ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД)
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - ДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, позов ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД задоволено: скасовані податкові повідомлення - рішення від 29.11.2011 № 0015811501 та № 0015821501, якими ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД зобов'язано сплатити штраф у сумі 27,72 грн. та 2590,40 грн. відповідно.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД відмовити.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить відмовити у задоволенні скарги через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування до ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД фінансових санкцій згідно з податковими повідомленнями - рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток, викладені у акті від 29.11.2011 № 3576/15-111, про порушення платником податків граничного строку сплати сум узгоджених податкових зобов'язань з податку прибуток, саме: 12 952,00 грн. - на 87 днів, 277,21 грн. - на 21 день.
У судовому процесі встановлено, що ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, поданої до контролюючого органу 10.05.2011, задекларувало грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12952,00 грн., граничний строк сплати якого 20.05.2011. 17.05.2011, тобто у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі - ПК), позивач здійснив оплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12 952,00 грн. до Державного бюджету України на належний розрахунковий рахунок (31111010700006), проте помилково у платіжному дорученні № 3298 зазначив інший код класифікації доходів бюджету (11021100 «Інші платники податку на прибуток»), ніж той, який відповідає цьому податку (11021000 «Податок на прибуток приватних підприємств»). Що ж до сплати суми грошового зобов'язання 277,21 грн. з порушенням встановленого законом строку, то ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД заперечує саме зобов'язання в цій сумі та сплату його, в тому числі 09.09.2011, як це зазначено в акті перевірки. ДПІ всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів, які б безумовно спростовували ці заперечення позивача.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилом пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.
Зарахування загальнодержавних податків та зборів, до яких згідно зі статтею 9 Податкового кодексу України відносяться, зокрема податок на прибуток підприємств, до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК), пунктом 1 частини 2 статті 29 якого визначено, що податок на прибуток підприємств (крім податку, визначеного пунктом 2 частини 1 статті 69 цього Кодексу) належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 43 БК визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із частиною 5 статті 45 БК податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Отже, аналіз норм БК дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету; податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Крім цього, пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Таким чином, ініціювання ТОВ «ВКФ «ЛІА» ЛТД 17.05.2011 сплати до бюджету 12952,00 грн. свідчить про те, що саме з цієї дати відбулось вилучення частини його майна (коштів), а відтак суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, обґрунтовано визнали, що позивач виконав податковий обов'язок в установлений законом строк.
Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі № 21-377а15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Хмельницькгаз» до Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з якою помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк.
Враховуючи положення пункту 126.1 статті 126 ПК, згідно якого застосування штрафних (фінансових) санкцій залежить від сплаченої суми податкового зобов'язання та кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою обов'язок доказування правомірності рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову, покладається на останнього, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірне застосування до позивача 10 % - ї штрафної санкції за несвоєчасну сплату 277,21 грн. грошового зобов'язання, оскільки факт сплати цієї суми грошового зобов'язання з простроченням встановленого законом строку в судовому процесі не встановлений.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев