04 листопада 2015 року м. Київ К/800/64333/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2012
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013
у справі № 2а/0370/2141/12 Волинського окружного адміністративного суду
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (ОДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ від 19.06.2012: № 0002231700 та №0002241700.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 262973,00 грн. у податковому обліку за листопад, грудень 2011 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 197229,75 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за жовтень, листопад 2011 року на загальну суму 262973,00 грн., згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.06.2012 №0002241700 та № 0002231700 відповідно, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 07.06.2012 № 130/17-2811208016. Згідно висновків цього акту позивачем порушені норми підпункту 2 пункту 198.3 ст. 198, підпункту «а» пункту 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад 2011 року на 214364,00 грн. та 48609,00 грн. відповідно, сплачений митним органам при ввезенні напівпричепи та грейдер, які були зареєстровані на громадянина ОСОБА_4 як на фізичну особу, а не як на суб'єкта підприємницької діяльності. Унаслідок цих порушень позивач, за висновком ОДПІ, завищив задекларовану суму бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2011 року на 214364,00 грн. та 48609,00 грн. та податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад 2011 року на 214364,00 грн. та 48609,00 грн.
У судовому процесі встановлено, що за наслідками виконання імпортних контрактів з поставки від фірми «A/S TRIMEN TRACTORS» грейдера самохідного з регульованим планувальним відвалом марки «Q&K F 156A», від фірми «СОМСО Autoleasing GmbH & Co.KG», фірми «LNV-Trucks», фірми «Truck-Center Gunzburg GmbH» напівпричепів, позивач ввіз на митну територію України вказаний грейдер та напівпричепи, що підтверджується вантажними митними деклараціями. За наслідками розмитнення цього товару позивач сплатив до Державного бюджету України податок на додану вартість у загальній сумі 262972,83 грн. Реальність вказаної операції як і сплата позивачем сум податку на додану вартість при розмитненні відповідачем у судовому процесі не оспрюється.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК (у редакції на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (абзац четвертий пункту 198.2 цієї статті).
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).
Встановивши факт імпорту позивачем за імпортними контрактами з вищевказаними нерезидентами, який був укладений ним як суб'єктом підприємницької діяльності, товару (напівпричепів та грейдера) та сплати при розмитненні сум податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за такими ВМД.
Посилання податкового органу на факт реєстрації вказаних напівпричепів та грейдера на позивача як на фізичну особу, а не як на суб'єкта підприємницької діяльності, як підтвердження того, що ці транспортні засоби були придбані позивачем не у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили з огляду на те, що нормами Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, не передбачено реєстрацію транспортних засобів окремо за фізичними особами - підприємцями. Згідно з пунктом 6 цих Правил транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами.
Згідно з пунктом 200.1 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 цієї статті).
Пунктом 200.3 встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду..
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 200.4 цієї статті).
Враховуючи, що позивач правомірно збільшив податковий кредит на суми ПДВ, сплачені при імпорті на митну територію України транспортних засобів, придбаних з метою ведення підприємницької діяльності, висновки податкового органу про зменшення задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, при визначенні яких ці суми податкового кредиту приймали участь, не відповідають правильному застосуванню норм пунктів 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев