Справа № 22-ц-738/11 Головуючий у І інстанції Божок Н.В.
Провадження № Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 58 10.02.2011
Іменем України
10 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді Суханової Є,М..
суддів: Данілова О.М.. ОСОБА_2.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кит ві справу та апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 червня 2010 року в справі та позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійною фонду України у Рокитнянському районі про стягнення шкоди завданої неправомірними діями органу державної влади.
встановила:
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про перерахунок доплати до пенсії, посилаючись на те що він перебуває на обліку у відповідача як непрацюючий пенсіонер, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мат право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Відповідно до ст. 51 вказаного Закону мат право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю. а саме 25 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та маг право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Оскільки відповідачем такий розмір пенсії, доплати до неї та додаткової пенсії здійснюється у значно меншому розмірі, просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати У11ФУ у Рокитнянському районі провесні перерахунок та виплатити заборгованість з недотриманих сум щомісячної доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, щомісячної додаткової пенсії у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком і щомісячної доплати у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2007 року.
Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 02 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ в Рокитнянському районі щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії, згідно ст.ст. ЗО. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст. б Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов»язано УПФУ в Рокитнянському районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 недотримане підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", недотриману додаткову пенсію у розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07,2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з
01.01.2009року по 31,12.2009 року та недотриману доплату до пенсії у розмірі двох
мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року, а також недоотримане підвищення до пенсії у розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком відповідно до сі. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", доплату до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткову пенсію у відповідності до ст.ст. 39. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з
01,01.2010року . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФУ у Рокитнянському районі просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підтягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач зареєстрований га постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, територія якого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 віднесена до зони гарантованого добровільного відселеним. Позивач перебуває на обліку в УПФУ у Рокитнянському районі, та вважається непрацюючим пенсіонером з 01.04.2009 року, потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії і відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі двох мінімальних заробітних плат та додаткової пенсії відповідно до ст. 51 вказаного Закону з розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком. Крім того відповідно до сі. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" с дитиною війни та має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі ЗО % від мінімальної пенсії за віком.
Однак відповідачем така доплата до пенсії позивачу здійснювалась у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 10 гри. 50 кой.
Щомісячна додаткова пенсія нараховувалась відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 в розмірі 19 гри. 91 коп.
Підвищення до пенсії як дитині війни у 2007 році ОСОБА_3 не здійснювалося, а за 2008 рік здійснювалося згідно п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік".
ОСОБА_3 оспорюючи дії* відповідача вважає, що він отримував доплати значно нижчі, ніж це передбачено ст.сг. 39. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" га ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. ст. 39. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни".
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним га обгрунтованим.
Статтею 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Кабінет Міністрів У країни у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 ІЗ Конституції України).
При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, то постанова КМ України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року №836. постанова К.М України від 03 січня 2002 року № І. та постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечать вимогам ст.ст. 39. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" га ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни" з огляду па наступне.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дія положень ст.ст. 39. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" га ст. 6 Закону України "І Іро соціальний захист дітей війни" на 2007-2008 роки була призупинена в частині виплати підвищення до пенсії, доплати до пенсії та додаткової пенсії у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп та рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року за № 10 - рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", якими було зупинено дію ст.ст. 39. 51 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного суду є обов'язковим до виконання на всій території України.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від ! листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази га інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, гак і закону .
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно правовий акт. який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від ІЗ червня 2007 року № 8 Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз. 1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина. її права і свободи га їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст.З). права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21). їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів якими визначено права і свободи громадян. їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. З8 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є
вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг,
компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обгрунтовано виходив з положень ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України "Про
соціальний захист дітей війни та засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що при розрахунку підвищення до пенсії,
додаткової пенсії та доплати до неї, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону , наведеного вище, та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" застосуванню підлягають саме положення вказаних законів а не постанов Кабінету Міністрів України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справа, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі
Київської області - відхилити.
Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 02 червня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
головуючий
Судді