Справа: № 826/13897/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
25 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Петрика І.Й.,
Собківа Я.М.,
за участю секретаря Шевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіфудс Груп" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіфудс Груп" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" Грицак І.Ю. про визнання протиправними дії та зобов"язання вчинити дії,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіфудс груп» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Грицак І.Ю., про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання платежу та перерахування за його дорученням помилково зарахованих коштів та стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування шкоди грошових коштів в розмірі 1 537 788,00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року провадження в зазначеній адміністративній справі закрито. Роз'яснено позивачеві, що вирішення спірних правовідносин відноситься до юрисдикції місцевого господарського суду, із урахуванням правил територіальної підсудності.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не підсудний адміністративному суду, оскільки в ньому відсутній публічно-правовий характер в зв'язку з тим, що відповідач в рамках заявлених позовних вимог не здійснює владні управлінські функції по відношенню до позивача.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, судом не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що внаслідок неправильного тлумачення положень Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що ТОВ «Сіфудс Груп» звернувся до суду з позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не як до суб'єкта владних повноважень, а як до суб'єкта, який призначає та виконує функції органів управління суб'єкта господарювання ( ПАТ «Комерційний банк «Стандарт»). Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали помилково застосував положення ст. 46 та п. 1 ч. 1 ст. 48 Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин, оскільки вищезазначені норми містяться в розділі 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Ліквідація банків) та регулюють правовий статус уповноваженої особи Фонду на стадії ліквідації банків, а на час виникнення та існування спірних правовідносин у ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» (20.02.2015 - 18.06.2015 ) було запроваджено тимчасову адміністрацію (рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.02.2015 року №38 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Стандарт»), тому, на думку апелянта, керуватися потрібно положеннями розділу 7 (ст..ст.34-43) Закону України « Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Тимчасова адміністрація).
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Вирішуючи спірне питання, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка судом правильності його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, прийнятих або вчинених при здійсненні владних управлінських функцій.
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем по справі є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно із пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 року № 4452-VІ (надалі Закон України № 4452-VІ) уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Частиною 2 статті 3 вищевказаного Закону України визначено, що Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно із частини 5 статті 34 Закону України № 4452-VІ, під час здійснення тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Закону України № 4452-VІ, Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації (частина 1 статті 35 Закону України № 4452-VІ).
З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку (частини 1, 2 статті 36 Закону України № 4452-VІ).
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 37 Закону України № 4452-VІ уповноважена особа Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку, а згідно пункту 2 частини 3 вказаної статті на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду видає накази та розпорядження, дає доручення, обов'язкові до виконання працівникам банку.
У пункті 25 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20 травня 2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що відповідно до частини першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави прийти до висновку, що відповідач Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за правовим статусом та колом повноважень, відноситься до суб'єктів публічного права з ознаками суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим, даний спір відноситься до публічно правового спору за суб'єктним складом та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Слід зазначити, що суд першої інстанції, роблячи висновок, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення виконує повноваження органів управління банк, помилково керувався положеннями статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Постановою Правління Національного банку України№116 від 19 лютого 2015 року ПАТ «КБ «Стандарт» віднесено до категорії неплатоспроможних, на підставі якої Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив у даний банк тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 20 лютого 2015 року по 19 травня 2015 року. Уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Грицака Ігоря Юліановича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 101 від 18 травня 2015 року продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "СТАНДАРТ" до 18 червня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 18 червня 2015 р. № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "СТАНДАРТ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 19 червня 2015 р. № 120, "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "СТАНДАРТ".
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли під час процедури тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Стандарт», а тому при вирішенні спірних правовідносин суд першої інстанції помилково керувався положеннями статті 46 Закону України № 4452-VІ, яка регулює правовідносини після прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, не дотримано судом першої інстанції.
На підстав викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права постановлено ухвалу про закриття провадження у справі провадження, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 195, 196, 199, 202, 204, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сіфудс Груп" - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2015 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.11.2015.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: І.Й. Петрик
Я. М. Собків
.
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Собків Я.М.
Петрик І.Й.