Справа: № 826/4484/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
17 листопада 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ШИКО» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.02.2015 № 19926552208 та №20026552208.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що сукупність наданих ним доказів та первинних документів повною мірою підтверджує реальність проведених господарських операцій з ТОВ «Украгро-Тех» за період, що перевірявся, а тому вважає висновки суду першої інстанції хибними та такими, що не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Шико» з питань дотримання вимог податкового законодавства за взаємовідносинами з ТОВ «Украгро-Тех» за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт від 13.02.2015 №136/26-55-22-08/23744507.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем: ст. 134, пп. 138.1.1, п. 138.2, пп. 139.1.9 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 4 кв. 2012 року на 188 826 грн. та п. 185.1, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за листопад 2012 року на 179 835 грн.
На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.02.2015: №19926552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 179 835 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 44 959 грн.; №20026552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 188 826 грн. за основним платежем та застосовано штрафні санкції у розмірі 47 207 грн.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що за спірними операціями між позивачем та ТОВ «Украгро-Тех» лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні внаслідок фіктивності спірних операцій є юридично дефектними, та не створюють правових наслідків для цілей формування податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з такого:
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної.
Тобто, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність складеної первинної документації, що, у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Украгро-Тек» (Постачальник) було укладеного Договір поставки від 01.11.2012 №176.
На підтвердження виконання вказаних вище договірних зобов'язань позивачем було надано суду наступні первинні бухгалтерські документи: договір, рахунки, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, накладні на оплату та акт приймання.
В ході апеляційного перегляду справи апелянтом додатково були подані товарно-транспортні накладні, копія договору позички автомобіля від 03.01.2012 №03012012 та акти приймання-передачі майна.
Однак, вищезазначені документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами товарності (реальності) фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Украгро-Тех», з огляду на наступне.
Так, колегія суддів зазначає, що жоден з первинних документів, наданих позивачем на підтвердження спірних господарських операцій, не містить відомостей про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та, відповідно, перевірити правомочність цієї особи та належність її підпису, а тому наведені документи із зазначеними вище недоліками, колегія суддів не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Слід також зазначити, що станом ТОВ «Украгро-Тек» має в ЄДР статус « 9» - відомості не підтверджено.
При цьому, згідно з відомостями, наведеними на веб-сайті ДФС України, 17.04.2013 анульовано реєстрацію вказаного товариства платником ПДВ у зв'язку з наданням декларацій про відсутність поставок, що свідчить про відсутність декларування поставок/здійснення операцій протягом попередніх 12 календарних місяців.
Більше того, згідно умов договору, поставка здійснюється за заявками покупця на умовах EXW, франко-завод, місце поставки - склад постачальника. Обумовлено, що сторони можуть змінювати базис поставки на СРТ, що потребує підтвердження заявки покупця постачальником. Відбір продукції здійснюється на складі постачальника (п. 4.5.). Згідно п. 4.6.3. договору, поставка вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару перевізнику (першому перевізнику в разі змішаного перевезення).
Обумовлено, що показники товару визначаються у специфікації, яка є невід'ємним додатком до договору. Договором передбачено складання графіку поставок, який є невід'ємним додатком до договору. Пунктом 8.5. договору передбачена можливість за згодою сторін здійснювати розрахунки у вексельній формі.
Враховуючи наведене та задекларовані позивачем обсяги поставки, реалізація договору зумовлює необхідність перевезення продукції зі складу постачальника до складу (місця виробництва) позивача (покупця).
Однак, ані на вимогу ДПІ від 10.10.2014 №50595/10/26-55-22-08-10, ані на вимогу суду позивачем не надано жодних наявності у позивача/контрагента складських та/чи виробничих приміщень, де, за твердженням позивача, здійснювалось виробництво готової продукції.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що на адресу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у місті Києві надійшла податкова інформація, відповідно до якої під час проведення досудового слідства у кримінальному провадженні №32013110000000145 встановлена схема мінімізації податкових зобов'язань реально діючих підприємств шляхом співпраці з фіктивним підприємством ТОВ «Украгро-Тек». Також було допитано гр. ОСОБА_3, який згідно реєстраційних даних значився засновником ТОВ «Украгро-Тек», який надав свідчення про те, що у 2011 році зареєстрував ТОВ «Украгро-Тек» на прохання невстановлених осіб за 100 грн., без мети зайняття господарською діяльністю. Загалом таким чином ОСОБА_3 зареєстрував на себе близько 14 фірм. Проте, жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності таких підприємств він не мав. Надалі, йому лише давали документів на підпис, які він підписував, але точно назвати, що це були за документи, він не може.
Більше того, в ході апеляційного перегляду справи податковим органом було надано суду вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 18.04.2014 по справі №755/15645/14-к, в мотивувальній частині якого, зокрема, встановлено: «Крім того, невстановлені особи за попередньою змовою створили та/або придбали підприємства, що мають ознаки фіктивності, серед яких і ТОВ «Украгро-Тек».»
Жоден з вищеозначених доводів податкового органу не було спростовано апелянтом.
Отже, враховуючи доводи податкового органу, викладені в Акті перевірки та надані на їх підтвердження письмові докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв'язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які внаслідок наведеного не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що у сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШИКО» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 червня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 20 листопада 2015 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Мамчур Я.С
Шостак О.О.