18 листопада 2015 року Справа № 876/6591/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВФ Меблевик" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "ВФ Меблевик" про стягнення адміністративно -господарських санкцій та пені,-
Позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся в суд з позовом до відповідача - ПП "ВФ Меблевик", в якому просило стягнути адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 8312,50 грн., а також пеню в розмірі 99,72 грн. за порушення терміну сплати цієї санкції.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року позов задоволено. Стягнено з приватного підприємства виробничої фірми "Меблевик" в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 8 312,50 грн., а також пеню в розмірі 99,72 грн. на р/р 31216230700513, ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 38038156.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати та працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. В діях апелянта не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, а тому відсутні підстави для застосування позивачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.216 ГК України. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2015 року ПП "ВФ Меблевик" подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми 10-ПІ (а.с.6).
Середньооблікова чисельність працюючих у ПП "ВФ Меблевик" у 2014 році фактично складала 8 штатних працівників, штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - відсутні, а згідно з вимогами ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів складав 1 працівник.
Оскільки даний норматив не був виконаний, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з вимогами ст.20 вищевказаного Закону звернулося в суд з вимогою про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 8312,50 грн., а також пеню в розмірі 99,72 грн. за порушення терміну сплати цієї санкції на 12 календарних днів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ПП "ВФ Меблевик" не вжило всіх залежних від нього заходів для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та недопущення господарського правопорушення, зокрема, не виконано обов'язку щодо надання центру зайнятості щомісячної інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. Таким чином, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст.19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Згідно зі ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, яким передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування також передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.
Наказом Міністерства соціальної політики України за № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.
Таким чином, обов'язок роботодавця щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачає: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Судом першої інстанції безспірно встановлено, що ПП "ВФ Меблевик" не подавало в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості щомісячні звіти форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів у 2014 році, що підтверджується довідкою Тернопільського МРЦЗ № 04/72/1740 від 22 квітня 2015 року.
Ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно- господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Таким чином, ПП "ВФ Меблевик" неналежним чином виконало покладений на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно- господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 28 січня 2014 року (справа № 21-476а13), а в силу вимог ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Оскільки ПП "ВФ Меблевик" самостійно в строк до 15 квітня 2015 року не сплатило адміністративно-господарські санкції, що спричинило порушення термінів їх сплати на 12 днів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені в сумі 99,72 грн. (8,31*12=99,72).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', а тому позивачем правомірно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Колегія суддів не приймає до уваги на те, що в діях апелянта не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, а тому відсутні підстави для застосування позивачем штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розумінні ст.216 ГК України, виходячи з таких підстав.
Адміністративно- господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та ПК України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку з вчиненням правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Ч.2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Неналежне інформування ПП "ВФ Меблевик" центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме: неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості за спірний період, є порушенням вищевказаних норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВФ Меблевик" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 819/1174/15-a - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик